Путін поставив 3 завдання: інтерв'ю командира "Ахіллесу" про плани росіян на весну 2026 року

Росіяни не припиняють активні дії на фронті та розширюють можливості для наступальних можливостей. Їм треба виконати три завдання, дедлайни яких вже спливли. Тож 2026 рік, з огляду на лінію боєзіткнення, стане роком найскладніших боїв.

Командир 429 окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес" і Герой України Юрій Федоренко в інтерв'ю 24 Каналу розповів, які три завдання хочуть виконати росіяни та яка ситуація з ними насправді. Більше про ситуацію на фронті та плани ворога – читайте далі у матеріалі.

Чому Путін погрожує "Орешником" і чи може використати ядерку?

12 лютого була загроза застосування "Орешника" для всієї України. З Капустиного Яру нібито здійснили пуски, потім вони не підтвердилися, але росіяни періодично використовують це як метод залякування, однак можуть дійсно запустити його, як це було по Львову, і Дніпру. Для чого вони це роблять?

Треба розглянути, що це за ракета і яке корисне навантаження вона може нести. Це – носій ядерної зброї. Як наслідок, Росія демонструє всьому цивілізованому світу, що в неї є принципово новий засіб, який може доставити ядерний заряд не тільки по територію України, а й атакувати будь-яку європейську державу. Це інструмент ядерного терору.

Чи застосує Росія ядерну зброю? За моїм переконанням, в сучасному світі, з огляду на історію, це не є можливим. Під час холодної війни ядерна зброя розвивалася так, щоб у випадку ядерної загрози вмикалася дзеркальна програма запуску ракетного озброєння, яка призведе до неминучої загибелі людської цивілізації.

Чи достатньо того ядерного озброєння, що виготовив світ, щоб зруйнувати нашу планету, зсунути її з осі, чи розірвати у просторі? Ні, недостатньо. Планета залишиться, буде ядерна зима 3 – 4 роки, і людська цивілізація загине. Природа себе поновить. Можемо подивитися на Чорнобильську зону, що там відбувається, яка там зараз природа, як вона сама себе поновлює. А от людству прийде кінець.

Чи готовий навіть найбільш шизофренічний лідер певної країни, яка має ядерне озброєння, до подібного сценарію? За моїм переконанням – ні, не готовий. Але демонстрація можливостей, що вони можуть застосувати – це доволі серйозний інструмент політичного впливу на ті країни, що не зрілі з погляду спроможностей оцінити ті загрози, які є щодо до їхніх держав.

Повне інтерв'ю Юрія Федоренка: дивіться відео

Тому що загроза для європейських країн полягає не тільки в "Орешнику" і спроможності Росії застосувати його з ядерним зарядом, чого, за моїм переконанням, не може відбутися. Вона полягає в тому, що фінансово-економічні взаємовідносини деяких європейських країн, які не припиняються з Росією, слабкість в необхідності впровадження додаткової санкційної політики породжують те, що країни Європи, стримано допомагаючи Україні, "заправляють" російську військову машину.

Чим більше вони зволікають з санкціями, з допомогою Україні, зокрема ракетним озброєнням, закривають очі на те, що їхні колеги продовжують фінансово-економічні відносини з Росією, тим більше Росія набуває спроможності до прямих дій щодо країн ЄС. Звісно, перші, хто опиняться під ударом, це країни Балтії та Польща.

Тому країни Балтії, попри на своє нечисленне населення й економіку, найбільше допомагають Україні у стійкості на полі бою. Вони найбільше підтримують як озброєнням, так і своїми фінансовими можливостями. Про це потрібно пам'ятати. Саме рішучість наших партнерів має позбавити противника спроможності потенційної агресії в осяжному майбутньому проти країн ЄС.

Рішучість наших союзників має впливати напряму на боєздатність російсько-окупаційного війська на території України.

Росія дуже добре розуміє, що на полі бою в неї не виходить досягнути успіхів. Той ресурс, який противник витрачає для ведення бойових дій – не співмірний до результатів, які він отримує на фронті. Саме тому Росія грає м'язами, говорить про "Орешник" і витрачає ще додатково мільйони доларів для того, щоб розносити пропаганду по всьому світу. Саме тому Росія займається терором українців, бо дуже добре розуміє їхні національні особливості.

Військо – це частина соціуму, яке виграє битву. Війну завжди виграє народ. Народ стійко стоїть на своєму, що ми маємо право жити на своїй Богом даній землі. Український народ, не зважаючи на ті складнощі, які переживає цієї лютої зими, продовжує допомагати один одному і своєму війську втримати передню лінію боєзіткнення, працювати на оперативному і тактичному рівнях, спалюючи ресурси Росії.

Зверніть увагу! 12 лютого двічі за день в Україні оголошували повітряну тривогу через загрозу балістики середньої дальності з полігону "Капустин Яр". Імовірно, росіяни відпрацьовували інші випробовування на полігоні. Експерти детально розібрали інцидент спеціально для 24 Каналу, деталі – за посиланням.

Тому я скажу, що це стандартний підхід російської недоімперії. Вона завжди діяла насамперед через терор цивільних, і зараз так діє. Росія діятиме так і в майбутньому, у випадку, якщо світ не усвідомить всіх загроз і не допоможе Україні на високому рівні.

Зараз бачимо анонсовані 90 мільярдів на підтримку економіки та обороноздатності. Ось такі кроки, додаткова санкційна політика, можливість злізти з енергетичної голки Росії, взаємодія і чітка позиція в переговорному процесі – це те, що має дати можливість повибивати Росії "гнилі зуби". Усі перспективи й шанси для цього є. Наше завдання зараз – тримати стрій і зберігати єдність. Тому що єдність українського народу – це ключ до нашої живучості.

Які плани у Росії на весняно-літній наступ?

Поговоримо про весняний наступ, який нібито готують росіяни – чи не схоже це вам на інформаційний вкид? Чим цей наступ може відрізнятися від того, про який ми чули минулих весни-літа. На яких напрямках фронту може бути підсилення росіян? Що ви вже зараз спостерігаєте – до чого готується ворог?

Ворог діє, і в цих діях у нього додаткове розширення своїх військових і наступальних спроможностей. Мені складно аналізувати щодо весняного наступу, хіба зараз противник не наступає? Чи нині фронт стабільний, тихий, і ми готуємося, що він "дасть газу" весною? Противник доволі активно виконує визначені для нього диктатором Володимиром Путіним завдання.

Пріоритетом є Донецька область. На всіх напрямках щоденно відбуваються десятки бойових зіткнень з російсько-окупаційними військами. Сотні обстрілів найскладнішими системами як реактивного вогню, так і з авіації, якими противник тероризує прифронтові міста й селища. Чого вартує тільки бомба, яку він закинув у Краматорськ.

Також противник хоче завершити питання повної окупації Луганської області. Росіяни тиснуть, але дотиснути не можуть. Вже 4 рази декларували, що Луганщина повністю окупована, але Сили оборони не дають ворогу виконати це завдання.

І, звісно, Запорізька область. Противник мріє про те, щоб посунути Сили оборони, мати можливість вийти на той рубіж, який дозволив би йому завдяки ствольній артилерії взяти під контроль окремі райони міста Запоріжжя. Це величезний мегаполіс з серйозним виробництвом різних номенклатур, частково тих, які відповідають за оборонно-промисловий комплекс. Противник намагатиметься зруйнувати його.

Тому для нього важливо посунути фронт, щоб мати передумову максимально завдавати вогневі ураження і перетворювати Запоріжжя на ті міста-приводи, які зараз перебувають у тимчасовій окупації. Чи вдасться противнику здійснити ці наміри? За моїм переконанням, ні. І не просто в осяжній перспективі, а загалом.

Ба більше, з останньої інформації, яка є в публічному просторі, випливає, що Сили оборони змогли стабілізувати ситуацію на Запорізькому напрямку. Тут треба окремо виділити речі, які часто в тіні, бо ми звикли розбиратися тільки в проблемах, у складних питаннях, вони нам психологічно ближче. А коли щось виходить добре, це обговорюється дуже швидко і за лаштунками.

Варто розуміти, що вдала комунікація між Генеральним штабом, Міністерством оборони та новим міністром дали можливість в мить вплинути на противника, пошкодивши його спроможність до ефективного управління військами шляхом вимкнення супутникової станції Starlink. Під ці заходи Генштаб спланував дії, які відбуваються на різних відтинках фронту, де Сили оборони змогли повністю або частково перейняти тактичну ініціативу у противника.

Тож бій продовжується, і ми маємо бути горді за те, що подібні операції плануються, впроваджуються в дію і не дають противнику можливості виконати основне завдання. Для тих, хто ще не усвідомив його справжні наміри, мовиться територіально не про Херсонську, Запорізьку, Донецьку, Луганську, Харківську області, а про те, що противник націлений на знищення української державності як явища. А державність криється в людях, в українцях, – в нас.

До речі, військові вважають, що такий масштабний наступ як у 2022 році Росія вже не здатна провести. Нині характер війни змінився – від швидких операцій до формату виснаження та витіснення противника. А що росіяни планують на весну 2026 року – читайте в аналізі військових.

Тому для того, щоб знищити Україну, треба знищити людей. Ось про що думає Росія. І помилування від російського окупанта не буде ні для кого. Росія дуже добре проявила це на територіях, що тимчасово були в окупації та які Сили оборони деокупували, або на тих, що нині, на жаль, є окупованими.

Що очікувати у 2026 році на фронті?

Отже, друзі, продовжуємо рух. Готуємося до того, що 2026 рік з огляду на аналіз лінії боєзіткнення, економічний стан противника, його виробничих спроможностей, мобілізаційного залучення та кадрового ресурсу для ведення бойових дій – це рік фінальних, найскладніших битв за весь період повномасштабної війни.

Перша половина 2027 року – це той період, коли найбільш активна фаза бойових дій почне згасати. Це обумовлено спроможностями, зокрема й Росії, до підтримки сталого фінансування та забезпечення свого окупаційного контингенту.

Є багато прогнозів, зокрема від іноземної розвідки, що саме 2027 рік може стати роком наступу Росії на території країн НАТО, наприклад, Балтії. Ви бачите цю загрозу, якщо в Росії не стане ресурсу продовжувати наступ на Україну? Яким чином тоді вона може відкрити другий фронт?

Подивимося, що буде далі.Усе залежить від миті. Якщо світ зараз увімкне "задню передачу" – знизить санкційну політику, не буде допомагати Україні в фінансово-економічному напрямку, жалітиме для неї засоби ППО дальнього ураження, крилаті й балістичні ракети, – то ситуація може скластися так, що Росія навпаки набере спроможностей для подальшого ведення бойових дій з іншою інтенсивністю на території України.

Не виключається імовірність перетину лінії державного кордону держав-союзників, країн Балтії.

Звісно, таке може бути, але якщо протягом 2026 року кожен з-поміж європейців та американців, хто усвідомлює загрози, які вже стоять на порозі, виконає свою частину роботи й домашнього завдання, то в Росії цих спроможностей фактично не буде. Вона не зможе ні воювати з країнами Балтії, перетинаючи лінії державного кордону, ні продовжувати активне ведення бойових дій проти України.

Противнику знадобиться пауза на певний період, щоб поновити свою боєздатність і економіку шляхом підписання певних угод, які розв'яжуть руки нашим стратегічним партнерам для можливості торгово-економічних взаємовідносин з Росією. Вона декларує, що готова віддати як корисні копалини, так і все що завгодно, навіть більше ніж має для наших партнерів, аби тільки вони не допомагали Україні.

Це ж теж політичний хід, маневр – не виходить військовим способом, тому намагаються займатися підкупом. Але ціну домовленості з Росією світ дуже добре знає. Жодна угода з Росією не варта навіть того паперу, на якому написана. Це було сказано не мною, а людьми, які мали взаємини з нею і підписували надскладні рішення щодо різних відносин.

Треба розуміти, що це природа Росії, вона не може бути іншою. Вона може бути тільки такою. Я щиро сподіваюся, що настане той день і час, коли корінні народи, які поневолені російською імперією, згадають, хто вони є насправді, поборються за свою незалежність і скинуть гніт та кайдани, які сторіччями на них надягає російський режим.

Коли в Росії можуть вибухнути бунти?

Росія вкладає величезні кошти у війну й абсолютно не фінансує внутрішні потреби. У росіян зараз серйозна комунальна криза і все це вони сприймають як належне. Тобто вони звертаються до Путіна за допомогою, а не йдуть проти нього бунтами. Беручи до уваги їхній менталітет, наскільки Росія здатна поповнювати армію, як цей процес розвивається зараз? Скільки Росія нині постачає новобранців на лінію боєзіткнення?

Ми маємо розуміти, що інформація, яка надходить від Росії, подається в потрібному їм контексті. Було опитування представників російського малого і середнього бізнесу, як вони себе зараз почувають. Вони сьогодні "вішаються", закривають свої підприємства, тому що через кількість податків, яку на них поклали у 2026 році, вони просто не спроможні це все витримувати з економічного погляду.

Якщо ми говоримо про економічні процеси, то це не моя базова професія, на яку я вчився, щоб максимально розкласти все по поличках і претендувати на об'єктивність своєї думки, тому в цьому випадку ми користуємося думками тим, хто поклав життя на розуміння фінансово-економічних процесів, як працює та чи інша держава, які є перспективи щодо розвитку економіки або навпаки до її занепаду.

Єдине про що можна сказати, що спад економіки ніколи не призводить до руйнації "тіла" в мить. Це схоже на хворобу, яка поглинає його поступово. Спочатку відмовляє одна частина, потім інша, згодом це призводить до повної непрацездатності, якщо своєчасно не виявити хворобу і не почати її лікувати. Точно так само з економікою. Спочатку все "окей", потім в якийсь період відбувається повне розбалансування, яке призводить до тих наслідків, що це не можна швидко виправити.

Це обов'язково послабить Росію. Не треба сподіватися на те, що зараз можуть відбутися бунти там. Ні, це неможливо. Росіяни можуть затягувати паски. Закінчилися отвори, щоб далі затягувати, тоді вони беруть шило, пробивають ще один і затягують пасок дужче. Така ментальність у людей і ми нічого з цим не зробимо.

Але якби в Росії все було добре, чи шукали б вона додатковий кадровий потенціал за межами своєї країни? В Африці, Кенії та інших державах? Чи намагалася б вона підкуповувати людей для ведення бойових дій проти України на її ж території? Напевно, ні.

Попри те, що в Росії абсолютна диктатура і щонайменше останні 15 років там не було прозорих і чесних виборів, Путін не хоче проводити примусову мобілізацію. Він намагається зараз підкуповувати на війну кадровий потенціал. Росія постачає орієнтовно 33 – 37 тисяч осіб на місяць. Це пропускна спроможність навчальних центрів.

Звісно, коли цей кадровий потенціал, який вона залучає за гроші, закінчиться, або не стане коштів задовольнити потреби, то будуть наслідки. А з виплатами, так званими "підйомними" для російських окупантів і виплатами за поранення та загибель, в Росії вже є величезні проблеми. І її лідери громадських думок ретранслюють всередині країни.

Варте уваги! У грудні 2025 року втрати росіян у живій силі стали рекордними. Міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що втрати становили 35 тисяч вбитими та зниклими безвісти.

Коли Путіну доведеться впровадити примусову мобілізацію, це негативно вплине на Росію з погляду стабільності процесів. Коли людина гине за гроші – там в Росії всі щасливі, тому що отримують ще додатково або "жигулі", або якісь інші підйомні засоби. А коли чоловіки починають гинути за ідею Путіна – це викликає зовсім інший настрій в населення .

В умовах складної економічної кризи, коли "органи" почнуть відключатися один за іншим, у той період Росія буде найбільш вразлива. Саме тоді корінні поневолені народи, які проживають на її території, зможуть сказати свою думку. Отже, усьому свій час. До цього періоду треба ще дійти.

Які нові технічні рішення вигадали окупанти?

У The Telegraph написали, що Росія на Запорізькому напрямку почала використовувати броньовані машини з обертовими тросами для відкидання безпілотників ЗСУ. Що вам відомо про цей винахід окупантів? Наскільки він є дієвим, бо виглядає доволі смішно?

В умовах сучасної війни ми звикли до естетичних і гарних засобів. Наприклад, система Patriot виглядає як Ferrari, а українські броньовані машини виглядають досконало з інженерного огляду. Їхня експлуатація на полі бою – це інша тема для розмови.

І коли ми бачимо автівки, обварені сітками, різними павутинами, їжаками, коли троси розпускаються, то думаємо, як це може працювати на полі бою. Навіть деякі, можливо, військові експерти дозволяли собі казати, що цій історії немає місця на полі бою, а росіяни – дурні. Однак розпущені троси й ті сітки, які вони затягують, і сараї на броньованій техніці таки дають свою результативність.

Танк можна винести з двох ударів, інколи буває з одного. Однак коли його заварюють, треба витратити велику кількість дронів, щоб спершу збити РЕБ-захист, потім дістатись до тіла танку і потім вже фактично його підірвати. Так само з цими технічними засобами, які обертаються.

Логіка дуже проста – щоб коли безпілотник підлітає до ураження тої чи іншої техніки, вибух відбувався якомога далі від самого тіла машини або будь-якого іншого транспортного засобу. Це потрібно, щоб кумулятивний струмінь не міг досягти бажаної цілі й максимально руйнівно вплинути на цю техніку. І для того, щоб, відповідно, уламки не мали сконцентрованого напрямку ураження у вузьку площу в броньованій машині.

Броньована машина з обертовими тросами, яку використовує Росія / Скриншот з відео

Тому подивимось, як це працюватиме на полі бої. Якщо чесно – я вже дав команду зробити те саме. Мені пересилають побратими, друзі, техніки, інженери та виробники різні технічні рішення, які проходять. Переслали вже цей роботизований наземний комплекс з елементом, який крутиться. Тому я дав завдання на свій радіоцентр на базі 429 бригади опрацювати подібну річ.

Усе, що робить противник, треба дуже пильно розбирати в деталях і тестувати. Якщо тести показують, що цей засіб може бути ефективним, – треба впроваджувати. Якщо показують, що неефективний, – рухатися далі.

Ми маємо завжди розуміти, що воюємо не проти ідіотів з військового огляду. Ми воюємо проти ресурсної країни, яка переважає нас за кількістю сил та засобів в рази. Однак ми воюємо ефективно, бо, маючи таку кількість сил та засобів, результати на користь Росії на полі бою мали бути набагато більшими.

Однак виникає наступне питання – якщо ми вигнали росіян за лінію державного кордону, але не доокупували ці території, то, напевно, вони технічно модернізуються, мають сили, засоби й достатньо серйозний потенціал до наступальних дій. Ніколи не треба думати, що ми робимо кращі безпілотники й ефективніше їх застосовуємо. Так, треба це визнавати та бути гордим, але водночас завжди шукати рішення.

Я постійно комунікую і взаємодію з іншими підрозділами. Ми завжди обговорюємо, хто і як організував підготовку особового складу, як закупив усе необхідне, які технічні засоби застосовує, що було нового, які були тактики застосування, як досягти певного результату, чому вони виконують конкретне завдання краще, ніж інші, в чому секрет тощо. Це постійний процес.

На базі 429 бригади "Ахіллес" ми приймаємо щомісяця десятки різних підрозділів, які приїжджають перебирати у нас передовий досвід, як в частині забезпечення виконання бойових завдань, так і в частині самого виконання бойових завдань. Навіть якщо ти топлідер як "Ахіллес" за результативністю на полі бою, по виявленню та знищення цілей противника, це не означає, що ми робимо краще всіх.

Інколи бувають маленькі підрозділи у своєму вузькому напрямку, які показують численні результати, бо вони займаються тільки цим. І тоді ми перебираємо той найкращий досвід, який в них є, і впроваджуємо в себе підрозділі. Це дає можливість особовому складу встояти перед противником, який переважає в рази за кількістю сил і засобів.

Щойно ти подумав, що кращий за інших, це стосується будь-яких посад, вважай, що це перший крок до загибелі.

Продовження інтерв'ю з командиром "Ахіллесу" Юрієм Федоренком – дивіться у відео 24 Каналу!