Від гопака на Олімпіаді-1976 до шолома Гераскевича: чому МОК карає тих, хто говорить правду

Італійські Мілан і Кортіна-д’Ампеццо нині приймають Зимові Олімпійські ігри. І хоча до закінчення змагань ще багато часу, можна сказати, що кульмінація вже відбулася. Нею стала дискваліфікація українського спортсмена та прапороносця національної команди скелетоніста Владислава Гераскевича, який вирішив вшанувати спортсменів, що стали жертвами російської агресії за допомогою ексклюзивного шолома.

Міжнародний олімпійський комітет, посилаючись на “Правило 50” Олімпійської хартії, що забороняє політичні акції, жорстоко покарав українця, позбавивши його шансу на медаль ігор. Мотивацією чиновників стало нібито небажання вплутувати спорт у політику. У час, коли мовчання також вже стало політичною позицією, такий крок викликав обурення та жорстку критику.

Владислав Гераскевич нині отримує слова підтримки від всього цивілізованого світу, а МОК – сигнали ганьби та справедливу критику. 24 Канал разом із відомим спортивним журналістом Іваном Вербицьким аналізує ситуацію, відзначає мовчазних українських легенд спорту та нагадує інші випадки "політики" на Олімпіадах.

Спорт поза політикою?

Скандал із Владиславом Гераскевичем і шоломом пам’яті – гучний, але не єдиний подібний випадок в історії Олімпіад.

Один із найвідоміших прикладів – жест американських темношкірих атлетів на Іграх-1968 у Мехіко.

Тоді Томмі Сміт і Джон Карлос під час нагородження (вони отримали золото і бронзу в бігу на 200 метрів) одягнули чорні боксерські рукавички та під час виконання гімну США підняли свої кулаки вгору, показавши так званий жест Black Power, щоб продемонструвати солідарність із борцями за рівні громадянські права для темношкірих американців і привернути увагу до сегрегації у США.

Американських атлетів підтримав срібний призер австралієць Пітер Норман, який начепив на себе значок борця за громадянські права на знак підтримки.

Жест, який коштував спортсменам кар'єри / архівне фото

Нагадаємо, що в 1968-му був апогей протестів, за кілька місяців до Олімпіади було вбито Мартіна Лютера Кінга, а в Чикаго влада влаштувала погроми активістів.

Тодішній МОК гуманістичних поривів і проявів солідарності не зрозумів і жорстоко покарав спортсменів. Американці зазнали довічних дискваліфікацій, а Норман не потрапив до складу збірної на Ігри-1972.

Ці покарання, до речі, усунули конкурентів для українця Валерія Борзова в Мюнхені, адже Томмі Сміт, наприклад, у Мехіко встановив світовий рекорд. Більше в Олімпіадах брати участі він не буде: кар'єри всіх трьох були зруйновані.

МОК досі не вибачився перед спортсменами, але заднім числом ніби пробачив. Нормана запросили на відкриття Олімпіади в Сіднеї 2000 року, а Джон Карлос працював у НОК США та входив в оргкомітет Олімпіади-1984 у Лос-Анджелесі. У 2021 році Карлос в інтверв’ю The Guardian підтвердив, що МОК ніколи не вибачався перед ними за ті події, хоча вони пройшли через загрози смерті та остракізм.

Тоді МОК, пояснюючи дискваліфікації, заявив, що жест, спрямований проти расизму, нібито "не відповідає фундаментальним принципам Олімпіади".

Цікаво, що головою МОК тоді був американець Ейвері Брандідж, відомий тим, що був противником бойкоту літньої Олімпіади-1936 у Мюнхені. Тієї самої – з Гітлером, нацистськими вітанням, Ленні Ріфеншталь та всім іншим.

Як голова Олімпійського руху США Брандідж тоді зробив усе можливе, щоб привести американську команду до нацистів. Зокрема, публічно заявляв, що отримав від наці письмові гарантії, що дискримінації щодо євреїв на Олімпіаді не буде.

Він ніяк не засуджував нацистів і не критикував їх. Натомість у 1968 році жорстоко покарав своїх земляків. За даними тогочасних ЗМІ, дискваліфікація сталася за його наказом.

Голова МОК Ейвері Брандідж залишився в пам'яті як головний расист в Олімпійському русі / архівне фото

У 1972 році історія повторилась. І Брандідж знову став антигероєм. Тоді в Мюнхені стався жахливий теракт: німецькі спецслужби проспали палестинських терористів, які атакували та взяли в заручники ізраїльських спортсменів в Олімпійському селищі.

Попри трагедію, яка забрала життя 11 членів олімпійської родини, Ігри не були зупинені, була лише денна пауза та панахида, яку проігнорували арабські країни та СРСР. Це в очах світу зробило їх солідарними з терористами.

Олімпійські бюрократи навіть після того, як Брандідж пішов на пенсію, ще довго відмовлялися вшановувати жертв теракту хвилиною мовчання і дали згоду лише в наш час. Хвилина мовчання в пам'ять про 11 загиблих членів олімпійської збірної Ізраїлю пройшла лише на постковідній Олімпіаді в Токіо у 2021 році – через майже пів століття після трагедії.

Спортивний журналіст Іван Вербицький констатує, що нинішній скандал є продовженням давньої політики МОК затикати рота спортсменам і потурати злочинам.

Український Прометей – Владислав Гераскевич

Іван Вербицький говорить, що Владиславу Гераскевичу дійсно вдалося привернути увагу всього світу до жертв російської агресії, але заради цього він фактично пожертвував своєю кар’єрою.

Також експерт говорить про подвійні стандарти та розмивання позиції МОК.

Американець Наумов демонструє фото батьків, загиблих під час авіакатастрофи під Вашингтоном / фото Getty Images

Рука Москви та мовчання легенд

Експерт визначає, що сьогодні на дух олімпізму дуже активно впливає дух Анкориджа, тобто гібридний російський вплив. На жаль, одним із його провідників, крім уже звичних росіян, нині виступає етнічний українець та легендарний олімпієць Сергій Бубка.

Наразі він мовчить і не коментує атаку на земляка. На думку Вербицького, насправді Бубка може не обмежитися пасивною агресією.

Можна стверджувати, що Владислав Гераскевич приніс свою кар'єру в жертву, щоб привернути увагу світу до подій в Україні. Так само 50 років тому на Олімпіаді в Монреалі зробив канадський українець Данило Мигаль, який вибіг на поле з українським прапором під час матчу збірної СРСР і станцював гопака.

Данило Мигаль нагадує про Україну на Олімпіаді-1976: дивіться відео

Тоді більшість сторонніх глядачів просто не зрозуміли, що це було і з яким прапором вибіг чоловік. Нині ж світ уже добре знає ці кольори. Можливо, колись їх будуть поважати й олімпійські чиновники.