Мама може витримати все: історії жінок з маленькими дітьми про життя без світла і тепла

Цьогорічний січень був випробуванням для всіх. Морози, "прильоти", відсутність світла, тепла, води. Та якщо для когось це було незручністю і виснаженням, то для мам із маленькими дітьми - справжнім щоденним іспитом на витривалість. Бо коли в квартирі +8 °С...+12 °С, доросла людина можеш натягнути ще один светр. А що робити з маленькою дитиною? Про поради педіатра, як уберегти малечу від холоду, ми писали тут.  А зараз – про досвід матусь, яким довелось зігрівати дітей в промерзлих квартирах.

+12 °С у квартирі і туристична плитка

Дворічні близнюки Ярослав і Святослав важко піднімаються сходами до квартири на 7-й поверх. Ліфт у будинку не працює, бо ж немає електроенергії. Мама Тетяна підбадьорює хлопчиків, час від часу бере їх на руки, допомагає долати таку складну для маленьких ніжок відстань.

Відео з близнюками завірусилося у соцмережах. А в коментарях до нього - перекличка мам, які залишилися з маленькими дітьми у холодній домівці.

- У мене схожа історія: на руках двоє дітей, живемо на 13-му поверсі в Києві, ліфт майже не працює, - розповідає Коротко про киянка Марина Залозецька.

Жінка виховує двох дітей: 5-річну Соломію і 9-місячного Матвія. Її чоловік зараз на фронті. А її фронт – це двокімнатна квартира з холодними батареями. 

Коли вперше вимкнули електрику на пів доби, Марина ще трималася. Увімкнула EcoFlow, дістала ковдри, намагалася перетворити це на «пригоди». Але коли світло не дали і наступного дня і температура в квартирі впала до +12, стало страшно.

- Я беру Матвія, а в нього холоднючі ручки, - пригадує Марина. – У нашій квартирі майже все на електриці, якої не було. На щастя, маю маленьку туристичну плитку. Вона мене врятувала. Гріла воду, щоб помити малих. Купала швидко, за п’ять хвилин, щоб не застудити. Після купання одягала у кілька шарів одягу, шкарпетки, ще одні шкарпетки. Матвійкові шапку надягала навіть у квартирі. Воду нам теж вимикали, але тут мені допомогли сусіди: вони купували бутильовану собі і мені, приносили під двері.  На плитці варила дітям їжу. Так і прожили весь січень.

Спали разом, щоб зігрітися. Перед сном Марина кип’ятила воду, наповнювала пластикові пляшки і клала під ковдру. Уночі часто прокидалася перевірити, чи не змерзли діти.

Боялася не "прильотів", а дитячого кашлю

Прокидалася Марина і від вибухів. Але про "прильоти" говорить ніби між іншим, каже, що більше за все боялася дитячих хвороб. Бо ж у холодній квартирі діти легко можуть застудитися. Та, на щастя, минулося.

- Гуляти виходили кожного дня, - розповідає Марина. – Щодня в мене була мета - піти на прогулянку. Такі вилазки на свіже повітря рятували ментально. Спускатися і підніматися з нашого 13-го поверху без ліфта – ще те завдання. Соломійка йшла самостійно, а сина я несла на руках. І ще тягнула наш візок, який, на щастя, досить легкий. Гуляли у сквері поруч з будинком. Кожного дня ходили в магазини або до «Пункту незламності». Там було тепло і можна зарядити телефон.

- Не думали виїхати з міста на деякий час? – запитую.

- Думала і навіть шукала варіанти, - зізнається Марина. – Але я не наважилася. Не маю сторонньої допомоги: з батьками не спілкуюся, чоловік на фронті. Не уявляю, як з двома малими дітьми поїхати туди, де тебе не чекають…

Зараз відлига, потепліло, в домівці Залозецьких вже є світло, тепло, вода. Щоправда, синоптики попереджають про нову хвилю похолодання. Але Марина вже підготувалася.

- Чоловік замовив потужнішу зарядну станцію, щоб можна було підключати наш котел, - каже жінка. – А я запаслася балонами газу до туристичної плитки, купила плівку в «Епіцентрі», якою обтягну вікна, коли вдарить мороз. За прожитий січень я зрозуміла таке: мама може витримати все, бо не має права зламатися.

Темрява і балкон замість холодильника

Майже за 200 км від Києва, у Черкасах, схожі випробування у холодному січні пережила мати-одиначка Тетяна. Жінка сама виховує 10-місячного сина.

- І холодно в квартирі було, і без світла та води сиділи, - розповідає Коротко про Тетяна, яка попросила не вказувати її прізвище. - Маємо стареньку газову плиту, тому, коли не було світла,  можна було готувати. Важко було купати дитину, бо ж в хаті холодно. Гріла воду на плитці, наливала в миску, мила сина за кілька хвилин.

Без світла не працював холодильник. Тож і продукти почали псувати.

- Частину винесла на балкон, - каже жінка.

Десятимісячний син Тетяни почав боятися темряви. Тільки-но сутеніло, хлопчик починав вередувати.

- Я вмикала ліхтарик, але дитина все одно плакала, - пригадує. – Коли з’являлася електрика, він радісно вигукував «Ооо!».

Як і Марина, Тетяна намагалася щодня виходити на прогулянку з сином. Садила малого у слінг і так спускалася з 7-го поверху. Жартує, що це було для неї потужним кардіотренуванням.

- Насправді я себе дуже картаю за те, що живу тут в таких умовах і в моєї дитини таке життя, - витирає сльози Тетяна. – Бо ж дуже страшно, коли летять "шахеди". Про те, щоб виїхати, я задумувалася  ще під час вагітності. Але відчула, що не зможу цього зробити ні фізично, ні психологічно.

Це лише дві історії мам, які навчилися радіти хвилинам світла, теплим батареям, можливості вийти на прогулянку з дитиною. Таких жінок, які тримають холодний «тил», багато. Але зима обов’язково мине. І діти, які сьогодні радісно вигукують «О!» при появі електрики, будуть згадувати не холод, а теплі і дбайливі мамині руки.