Мюнхенська конференція - курс на продовження війни

Тут слід зазначити, що і США, які виступили в Мюнхені в ролі антагоніста, поки що явно зацікавлені в певній пролонгації переговорів.

Трампу потрібна перемога на проміжних виборах до Конгресу цієї осені. І ця перемога ще більше потрібна Рубіо і Венсу.

Справа в тому, що зв'язка Венс/Рубіо, швидше за все, піде на президентські вибори 2028 року в парі президент/віце-президент.

Процедура імпічменту Трампу (яка не має жодних шансів на остаточний успіх) розглядається демократами як ключовий політтехнологічний інструмент для збивання рейтингу Венса/Рубіо, оскільки будь-який скандал з Трампом - б'є рикошетом по цій парі.

Тому республіканцям потрібно зберегти нехай і хитке, але більшість і в Палаті представників, і в Сенаті. Тобто, в Конгресі в цілому.

Вже зрозуміло, на що будуть зроблені ставки.

В економічній політиці - це система імпортних тарифів: буде показано, скільки сотень мільярдів доларів ця реформа принесла в американський бюджет і куди були витрачені ці гроші.

У зовнішній політиці потрібен значущий результат, особливо, якщо Трамп зважиться на війну з Іраном цієї весни (адже він йшов на вибори як миротворець).

Таким результатом для Трампа може стати мирний план по Україні і підписання угоди про зупинку війни.

Але Білий дім буде намагатися зробити це влітку, ближче до осені, можливо, у вересні.

Тому що при підписанні зараз - ефект для виборців восени "вивітриться".

Тому для Трампа особисто немає нічого критичного в "затягуванні" переговорів. США можуть навіть зробити паузу на найближчі чотири місяці, заявивши про "самовиключення".

Такий сценарій вигідний і Москві, яка планує до осені захопити нові українські території.

Але він невигідний Україні, тому що кожен місяць війни - це величезні втрати.

Але є ще один сценарій - європейський. Він передбачає "прокидання" війни ще на 3-4 роки в надії на повернення демократів до влади в 2029 році.

На даний момент, ймовірність завершення війни в цьому році - приблизно 40%. Шанси на продовження війни істотно вищі - 60%. Це мої оцінки.

У європейській моделі війна переходить у 8-річний формат, за своєю тривалістю (але не за характером) нагадуючи ірано-іракську війну 1980-1988 років.

Схоже, що новий формат війни або її зупинка може бути забезпечена лише міцним 8-річним треком перебування при владі в США консолідованої політичної сили з чітким розумінням сценаріїв продовження війни або сценаріїв завершення війни.

А це або прихід на восьмирічний політичний цикл демократів, або республіканців.

Європа сприймає війну в Україні як ключовий фокус своєї безпеки. Зупинка війни шляхом компромісів означає, що:

- "українська пружина", стиснута зараз до межі, розтиснеться, втрачаючи стійкість до нового такту війни;

- поки Україна в гіпертонусі, вона зберігає здатність воювати на "паливі" з ЄС у вигляді грошей і технічної допомоги;

- якщо Україна зупинить цей такт війни, вона вийде із загального військового треку надовго, причому незрозуміло, чи зможе в нього повернутися через, наприклад, три-п'ять років;

- завершення війни у форматі компромісів - це перенесення ризиків нової війни безпосередньо на Європу.

Тому ніхто в Європі просто так не буде "знімати" східний бастіон у вигляді українських ресурсів, які згорають у війні.

Виступ канцлера ФРН Фрідріха Мерца побічно підтверджує ці твердження.

Ще раніше в Давосі прем'єр Канади Марк Карні говорив про те, що:

- відбувся атлантичний розлом між США і Європою;

- США втратили глобальне лідерство;

- глобалізм переходить у формат глобальної фрагментації (про яку я неодноразово писав);

- транслібералізм повинен знайти свою форму "маскулінності".

Мерц говорить приблизно про те ж саме:

1. Однополярний світ помер. Кінець історії скасовано. По суті, починається нова історія Людства, і вона пройде під постійною загрозою історичного ревізіонізму з боку низки геополітичних акторів.

Ревізіонізм на даному етапі притаманний таким глобальним гравцям, як РФ, Китай, Туреччина, Іран і частина арабського світу.

2. У новій війні економічний націоналізм перемагає лібералізм, а авторитаризм діє швидше за демократії.

Ліберальна модель розвитку знаходиться на межі своїх можливостей, в той час як автократії отримали "друге дихання".

3. США більше не є глобальним гегемоном (фактично мої тези про неполярний світ). Ресурсів США вистачить лише для досягнення егоїстичних цілей (читай, доктрина Монро 2.0.).

4. Європа повинна знайти свій формат трансгуманістичної маскулінності та ліберальної мілітаризації.

У цьому напрямку ЄС діятиме самостійно.

5. Німеччина стає центром формування німецько-балтійського кластера безпеки та розвитку із залученням скандинавських і балтійських країн.

Це, до речі, сформує і внутрішній вододіл у самій Європі.

Очевидно, що до німецько-балтійського проекту не приєднаються Франція (яка формує свій кластер) та Італія (яка прагне до неоконсервативного сегменту ЄС).

Тобто, хоч Мерц і говорить про те, що "ми, німці, ніколи більше не підемо поодинці. Це незмінний урок нашої історії. Ми відстоюємо нашу свободу тільки разом із сусідами, союзниками і партнерами. Ми покладаємося на нашу силу і суверенітет, але також і на нашу здатність до солідарності в Європі. Ми робимо це з принциповим реалізмом", але очевидно, що Німеччина піде не з усією Європою.

Учасниками німецько-блатійського кластера, крім самої ФРН, стають країни Балтії, Скандинавії, плюс ситуативно Польща.

У явній опозиції - неоконсервативна Європа: Угорщина, Словаччина, Чехія, Австрія, Італія та Хорватія.

Балканські країни, включаючи Румунію та її проект об'єднання з Молдовою - це умовно нейтральний кластер.

Є також ряд кластерів поза цими процесами, наприклад, країни Бенілюксу і Піренейського півострова (Іспанія, Португалія), які будуть вирішувати свої локальні завдання безпеки.

Греція взагалі випадає в окремий блок безпеки з Ізраїлем і Кіпром для протистояння народжуваній експансії Туреччини.

Мерц визначив чотири пункти програми збереження свободи Європи:

1. Економічний, технологічний і військовий ривок,

2. Продовження війни і надання для цього підтримки Україні.

3. Зміцнення східного флангу НАТО, в тому числі, у форматі розміщення німецьких військ у країнах Балтії, насамперед, у Литві (куди вже направлена бригада бундесверу).

4. Зміцнення критичної інфраструктури, включаючи інформаційні мережі.

У підсумку, за задумом Мерца, Європа повинна стати самодостатнім і конкурентоспроможним геополітичним кластером.

У моїй термінології - увійти до складу "децемоцентричного світу" як один з найважливіших кластерів зі складу провідної світової "десятки".

З США Європа спробує створити нове трансатлантичне партнерство, оскільки навіть США "не будуть достатньо сильними, щоб впоратися з усім самотужки".

ЄС спробує зберегти статус членства в НАТО як цивілізаційну конкурентну перевагу в протистоянні з такими країнами, як Китай і РФ.

Тут слід зазначити, що Китай і РФ спробують сформувати тут "контрперевагу" у вигляді Глобального Євразійського острова, тобто нового формату паназіатизму або Монгольської імперії 2.0.

Як написав російський філософ і поет Володимир Соловйов ще в 1894 році:

Панмонголізм! Хоч ім'я дике,

Але мені ласкає слух воно,

Немов передвістям великої

Долі Божої повно.

Коли в розбещеній Візантії

Остив Божественний вівтар

І зреклися Месії

Ієрей і князь, народ і цар, —

.......

Від вод малайських до Алтаю

Вожді зі східних островів

Біля стін пониклого Китаю

Зібрали тьми своїх полків.

Як сарана, незліченні

І ненаситні, як вона,

Немісцевою силою охоронювані,

Йдуть на північ племена.

Тобто, формуванню Монгольської імперії 2.0. Європа протиставить на даному етапі - військовий потенціал України, в перспективі - якийсь прорив в технологіях, нову трансгуманістичну і трансгендерну маскулінність, ліберальну мілітаризацію суспільної свідомості (поки ніхто не знає, що це таке) і формат Атлантизму 2.0. з США.

По суті, протистояння йде у форматі "репліка" (копія) на "репліку" або 2.0. на 2.0.

Це і є епоха глобального історичного ревізіонізму, епоха історичних "копій" або реплік. Додамо сюди ще проект Османської імперії 2.0., Великого Турана, Халіфатський проект і пазл складеться.

На жаль, у виступі Мерца так і не прозвучали відповіді на ряд найважливіших питань.

Наприклад, як відбуватиметься мілітаризація в ЄС без нової індустріалізації.

Простими словами, як можна повторити нові досягнення епохи "вугілля і сталі" 2.0. без тих самих вугілля і сталі.

Або як ЄС збирається забезпечити себе достатніми потоками енергії на базі Зеленого курсу.

Чому, говорячи про помилковість рішення колишніх урядів Німеччини щодо відмови від ядерної енергетики, Мерц не заявляє про скасування цього рішення і про реінкарнацію ядерного енергетичного потенціалу ФРН?

Як людиноцентрична соціальна модель Європи, яка абсолютизує права індивіда і цінність його життя, паралельно скасовуючи релігію (Боголюдина) і встановлюючи культ віталізму, життя - Людинобога, пояснить своїм громадянам необхідність померти "за абстрактну ідею" тут і зараз?

Як створити модель трансгендерної маскулінності, не повертаючись до консервативної ідеології. І як зберегти трансгендерність при домінуванні консервативних наборів цінностей?

І чому досі не створено сили швидкого реагування ЄС у складі хоча б 300 тис. осіб? Одна бригада в Литві - це, звичайно, прорив, але явно недостатньо для прикриття Сувалкського коридору.

З іншого боку, поки Україна воює, Європа може продовжувати шукати відповіді на ці "прокляті" питання свого буття. Історичний час у неї, на відміну від нас, ще є.

Але щось підказує, що і в 2028 році Європа не буде готова до жертовної війни.