Ворог «буксує». Огляд з Гуляйпільського та Запорізького напрямків

Огляд. Через значний резонанс в інформаційній сфері, спричинений подіями у Південній операційній зоні, сьогодні ми повертаємося на Гуляйпільський та Запорізький напрямки.

• 1 •

Я коротко нагадаю нашим читачам склад сил і засобів противника, які діють у складі угрупувань військ (УВ) «Восток» (напрямок Гуляйполя) та 58-ї загальновійськової армії (ЗВА), УВ «Днепр» (Запорізький напрямок).

УВ «Восток»

29-та ЗВА (правий фланг цього угрупування, вона діє по обидва боки дороги Запоріжжя – Донецьк), включає 36-ту окрему мотострілецьку бригаду (омсбр), 430-й мотострілецький полк (мсп), низку інших частин і підрозділів (можливо, зі складу 90-ї танкової дивізії (тд) та 41-й ЗВА з УВ «Центр»).
36-та ЗВА (забезпечує правий/північний фланг 5-ї ЗВА, діє південніше річки Вовча, у загальній дирекції Велика Новосілка – Покровське), має у своєму складі 37-му омсбр, 5-ту окрему танкову бригаду (отбр), до 2-3-х формувань рівня мотострілецькій/стрілецький полк (мсп/сп) категорії «мобілізаційний резерв» (МР).
5-та ЗВА (найпотужніша армія цього угрупування військ, яка діє у досить широкій по фронту смузі, приблизно від Рівнопілля до Гуляйполя), має у своєму складі повноцінну 127-му мотострілецьку дивізію (мсд) – 114-й, 143-й і 394-й мотострілецькі полки, 218-й танковий полк (тп), а також 57-му та 60-у омсбр. Очевидно, як і 36-та ЗВA, вона була посилена низкою формувань категорії МР (до 4-х).
35-та ЗВА (частиною сил підсилює 5-ту ЗВА, інша частина сил, очевидно, становить оперативний резерв УВ «Восток»). Вона має у своєму складі три бригади – 38-му та 64-му омсбр, а також 69-у окрему бригаду прикриття (обрп).

УВ «Днепр» (58-а ЗВA та підсилення)

58-ма ЗВА (діє на Запорізькому напрямку, вздовж Дніпра та на Оріхівському напрямках), оперує силами 19-ї мсд (392-й, 503-й та 429-й мотострілецькі полки), а також частиною сил 42-ї мотострілецької дивізії (щонайменше 70-ї та 291-ї мсп).

Крім того, очевидно, що в смузі 58-ї ЗВА діють сили та засоби двох десантно-штурмових дивізій (дшд) повітряно-десантних військ (пдв) ЗС РФ, а саме:

7-ї дшд (діє щонайменше двома своїми десантно-штурмовими полками – 108-м і 247-м дшп), у загальному напрямку Кам'янське – Степногірськ та з рубежу Степове – Малі Щербаки у північному напрямку.
76-та дшд (яка раніше зайняла частину смуги 35-ї ЗВА УВ «Восток», діє в районі Оріхова, на схід від нього та на північ від Пологів), ймовірно, оперує своїми основними силами.

Також на Запорізькому напрямку зафіксовані окремі підрозділи зі складу 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр), а також 45-ї окремої бригади спеціальних призначенців (обр СпП) повітряно-десантних військ зс рф і 4-ї військової бази (ВБ), з Південної Осетії.

• 2 •

Щодо поточної ситуації. Противник (російські війська) раніше, проводячи наступ зазначеними вище силами та засобами (військами), досяг наступних результатів:

У операційній зоні УВ «Восток»:

У смузі 5-ї ЗВА – зайняв місто Гуляйполе і просунувся на захід від нього до району села Залізничне, на північ від нього – досягнув рубежу Цвіткове – Прилуки, а також вклинився в систему оборони ЗСУ на тактичному рівні у напрямку Добропілля – Тернувате, зайнявши частину останнього.
У смузі 36-ї ЗВА – розпочав бої за село Данилівка та вийшов на рубіж Новоолександрівка – Орестопіль.

У операційній зоні УВ «Днепр»:

Російські війська просунулися у напрямку Новопокровка – Мала Токмачка, розпочавши бої за останню та зуміли захопити частину (південну) багатостраждальної Новоданилівки на південь від Оріхова.
У смузі 58-ї ЗВА противник зумів просунутися у напрямку Кам'янське – Лук'янівське, обійшовши Степногірськ з південного сходу, і в напрямку Плавні – Приморське, зайнявши частину останнього. Також ворог просувався на північ від Степногірська вздовж дороги Е-105 та у напрямку Степове – Павлівка.

Однак, близько тижня тому темпи просування передових частин і підрозділів російських військ у цих напрямках спочатку суттєво впали, а потім майже повністю «обнулилися».

Більше того, у смугах російських 5-ї, 36-ї та 58-ї ЗВА українські війська на деяких ділянках розпочали серію контратак, внаслідок яких їм вдалося не лише різко уповільнити загальний наступ противника (а в деяких місцях і повністю його зупинити), а й змусити російське командування відвести свої передові підрозділи назад, зокрема:

У операційній зоні УВ «Восток»:

У напрямках Великомихайлівка – Тернове та Коломійці – Вербове передові підрозділи ЗСУ змогли вибити противника з Олексіївки та Орестополя і дістатися до Березового, Тернового, розпочавши бої за них
У напрямку Данилівка – Павлівка ЗСУ послідовно відкинули противника від Данилівки і, діючи вздовж річки Янчур, змогли звільнити Вишневе, Єгорівку, Першотравневе, Злагоду та Рибне, розпочавши бої вже за Привільне
У напрямку Тернувате – Добропілля передові українські підрозділи змогли вибити російські піхотні групи з Тернуватого, Косівця, переправитися через річку Гайчур і звільнити власне Добропілля (станом на вчорашній вечір атакуючі підрозділи ЗСУ вже були зафіксовані на схід від Добропілля)
У напрямку Воздвижівка – Варварівка українські підрозділи змогли вибити ворога з Прилук і Оленокостянтинівки, переправитися через Гайчур і розпочати бої вже за Варварівку (і, очевидно, частина Варварівки вже перебуває під контролем ЗСУ).
По рубежу Цвіткове – Залізничне, очевидно, противник був зупинений у результаті кількох контратак ЗСУ, хоча на південь від Залізничного він ще мав певне просування у напрямку Дорожнянка – Залізничне (до 1,2 км вздовж залізниці з півдня). Поки що ЗСУ утримують рубіж Цвіткове – Святопетрівка – Староукраїнка – Залізничне. Все, чого змогли досягти передові підрозділи 5-ї ЗВА противника в цьому секторі, – це «зачепитися» власне за саме Залізничне і дістатися східних околиць Цвіткового, але вже більше як тиждень вони не можуть просунутися далі.

У свою чергу, у смузі російської 58-ї ЗВА (правий фланг операційної зони УВ противника «Днепр»):

У напрямку Малокатеринівка – Приморське ЗСУ, ймовірно, зуміли вибити російські передові підрозділи з центральної частини Приморського до його південної частини (про те, противник зумів утриматись їх основними силами в районі вулиць Стадіонної, Покровської, Горького та Залізничної).
У напрямку Лук'янівське – Степногірськ, очевидно, передові російські підрозділи були вибиті зі своїх позицій у районі Лук'янівського і відступили на південний захід від нього.
На північ від Степногірська, очевидно, окремі малі піхотні групи російських військ намагаються утриматись по обидві сторони дороги E-105, де ЗСУ, у свою чергу, атакують їх у лівий фланг з боку Приморського вздовж вулиці Гнідого.
Також, внаслідок контратак ЗСУ просування противника у напрямку Степове – Павлівки, ймовірно, також зупинено.

Таким чином, можна стверджувати, що за минулий тиждень ЗСУ спромоглися на Гуляйпільському та Запорізькому напрямках, якщо не повністю зупинити російський наступ, то фактично звести його до тактичного мінімуму, та й то – лише на окремих відносно вузьких ділянках. Більше того, внаслідок цих контратак, на певних ділянках ЗСУ змогли відкинути передові підрозділи противника, у деяких випадках, на 9-9,5 км.

• 3 •

Тепер про перспективи (оперативно-тактичні). Деякі вітчизняні та російські експерти вже поспішили назвати («обізвати») ці дії ЗСУ «контрнаступом». Однак я б не поспішала з такими визначеннями. Найімовірніше, ми маємо справу із «стабілізуючими» діями ЗСУ, причому, виключно у тактичній зоні. Причому, вони носять достатньо обмежений розмах та масштаб. Тому, очевидно, не варто стверджувати, що зараз хтось «охопить фланги», «оточить вороже угрупування», «прорветься в тил» тощо.

Ймовірно, головним значенням і змістом цих дій ЗСУ, я ще раз підкреслюю, виключно «стабілізуючого» характеру, на Гуляйпільському та частково Запорізькому напрямках, є бажання українського командування «уповільнити» російський наступ. Тому, в такому разі, очевидно, нам не варто вести мову про глибокі оперативно-тактичні прориви та оточення.

Звісно, якщо передові частини та підрозділи російських 5-ї, 36-ї та 58-ї ЗВА, явно ослаблені в попередніх двомісячних наступальних боях, суттєво і масштабно «посипляться в обороні», то ЗСУ спробують скористатися цим, розвиваючи свої успіхи на окремих тактичних ділянках і напрямках у повноцінний оперативно-тактичний наступ. Але наразі, на даний момент, такий хід подій, як на мене, явно не проглядається, причому зразу з низки причин, зокрема:

Обмежена кількість сил та засобів у розпорядженні українського командування на цих напрямках (іншими словами, навіть ці порівняно невеликі успіхи, обмежені за масштабом виключно тактичним рівнем, потрібно ще чимось закріплювати та розвивати, а відповідних сил – «під обріз»).
Наявність у російського командування достатніх оперативних резервів на цих напрямках, і здебільшого вони ще не використовувались ним. Наприклад, за моїми підрахунками, тільки в УВ «Восток» (включаючи 5-ту та 36-ту ЗВА) це щонайменше дві бригади.
ЗСУ не мають переваги у повітряному просторі та артилерії на цих напрямках, що їм критично необхідно в разі такого розвитку подій. Ситуація з БПЛА в тактичній та оперативно-тактичній зонах також, скажімо так, має «спірний» характер, не даючи помітної переваги жодній зі сторін.
Командування російських військ, щоб «парирувати» такі зусилля ЗСУ, може використати цілий набір додаткових сил і засобів із відносно «стабілізованих» ділянок і напрямків у суміжних операційних зонах із відповідними зонами УВ «Днепр» та «Восток».

Наприклад, 18-у ЗВА зі складу того ж УВ «Днепр» або 41-у ЗВА та 90-у тд з УВ «Центр». Усі вони вже розгорнуті у сусідніх операційних зонах та на прилеглих оперативних напрямках. Тому для російського командування їхнє переміщення (перегрупування) на Гуляйпільський та Запорізький напрямки не буде особливо складним і не займе багато часу. У цьому контексті можна перелічити ще низку інших факторів...

Коротше кажучи, поки що ми можемо говорити лише про деякі контратакуючи дії ЗСУ на окремих тактичних ділянках і напрямках Південної операційної зони, максимальне оперативно-тактичне значення яких полягає виключно у зриві підготовки та проведення російським командуванням у найближчому майбутньому гіпотетичної Оріхово-Запорізької оперативної наступальної операції.

Більше того, моя оцінка цих дій ЗСУ базується виключно на одному результаті, який вони вже спромоглися досягнути – очевидно ЗСУ таки зуміли порушити плани і графіки виходу передових частин і підрозділів УВ противника «Днепр» і «Восток» у вихідні райони, необхідні для такого роду операції, і на такі ж самі рубежі. Замість цього просування, противник, очевидно, вимушений «буксувати», як-то кажуть, на півдорозі.