Купуйте, скільки хочете, але не пийте: про що антиалкогольний план Кабінету міністрів

Кабінет міністрів затвердив трохи несподіваний на фоні нинішніх реалій план - заходи для зменшення споживання і шкоди від алкоголю. Вони розраховані на 2026-2028 роки і включають 6 завдань, виконання яких, на думку розробників, сприятиме створенню безпечнішого та здоровішого середовища для життя, формуванню відповідального ставлення до власного здоров’я.

За останніми даними ВООЗ (станом на 2021 - 2022 роки), Україна посідала 35-е місце серед 39 європейських країн за рівнем споживання алкоголю, однак входила до п’ятірки лідерів за рівнем смертності від нього. Проблема пияцтва існує, і ряд уже проголошених антиалкогольних кампаній не змогли її усунути. Кореспондентка Коротко про поцікавилася, чи допоможе новий урядовий план.

Агітація і пропаганда

Документ, затверджений 5 лютого, сконцентрований на агітаційному та навколомедичному боці питання. Стисло це виглядає так:

• 2026 рік - розробка дорожньої карти впровадження комунікаційних заходів, що спрямовані на підвищення рівня обізнаності населення про шкоду алкоголю,
• 2027 рік - розроблення рекомендацій щодо впровадження надання послуг з профілактики та запобігання вживанню алкогольних напоїв,
• паралельно у 2026 - 2028 роки - проведення національних просвітницьких кампаній з метою скорочення і припинення споживання алкоголю, забезпечення розроблення навчального курсу для медичних працівників і надавачів соціальних послуг з метою підвищення їх рівня обізнаності щодо способів інформування про шкоду алкоголю, популяризація здорового способу життя.

Ті, хто встиг охрестити план Кабміну «новим сухим законом», дуже помиляються. Про зменшення алкогольного ринку, підвищення вікового цензу споживачів спиртовмісних напоїв, обмеження їх доступності мови немає. І ось чому…

Соломонове рішення

Однією з перших на антиалкогольний проєкт відгукнулася Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА), яка привітала урядову ініціативу і саму себе з тим, що «з фінальної версії плану було виключено низку надмірних обмежень, які не мали під собою достатнього обґрунтування, оцінки потенційних соціально-економічних наслідків та могли створити суттєві ризики для розвитку легального ринку алкогольної продукції в Україні».

Перша редакція, як виявилося, містила такі пропозиції:

• заборона всіх форм реклами та стимулювання продажів алкогольних напоїв,
• збільшення мінімальної торговельної площі місць роздрібної торгівлі алкогольними напоями та посилення ліцензійних вимог з метою скорочення кількості торговельних точок,
• заборону продажу алкоголю на автозаправних та автогазозаправних станціях,
• заборону продажу алкогольних напоїв особам віком до 21 року.

Ці вимоги викреслили в інтересах бізнесу. В підсумку Кабінет міністрів ухвалив воістину соломонове рішення: ми можемо купувати алкоголь де завгодно і скільки завгодно, але нас дужче проситимуть його не пити.

Однак є і позитивний момент: в Україні має бути створена національна мережа раннього втручання у пов’язані з алкоголем розлади. Передбачається, що такі послуги будуть доступні у центрах ментального здоров’я. 10% центрів повинні відкрити їх у 2026 році, 50% - у 2027-му, 90% - до кінця 2028 року.

- Раннє втручання - це допомога медика на етапі, коли особа досить регулярно вживає алкоголь, але ще не має від нього патологічної залежності, - каже лікар-нарколог Ігор Тимошко. - Проблема в тому, що у такому стані люди не відносять себе до зони ризику, бо вважають, що алкоголь просто приносить їм задоволення. Тому у нас поки немає культури раннього втручання, і її непросто буде напрацювати.

Офіціоз не сприймається як щира турбота

Чи справить урядовий план враження на пересічних громадян? Більшість експертів утримуються від оптимізму.

- Вживання алкоголю багато в чому пов’язане з бідністю, економічною та політичною нестабільністю, соціальною нерівністю, - відмічає ведучий психотерапевт Українського інститут залежності Ірина Ромашкан. - Профілактика пияцтва починається з подолання таких причин - про це свідчить досвід західних країн, зокрема Португалії та Нідерландів. Але вводити жорсткі обмеження - це теж не вихід, бо люди шукають бажаного на нелегальному ринку і стають жертвою отруєнь.

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик нагадує, що всі державні пропагандистські заходи впираються в уже вивчений досвід антиалкогольної кампаній часів Михайла Горбачова.

- Будь-який офіціоз про шкідливість алкоголю для простих людей залишається офіціозом, вони не сприймають його як щиру турботу, - каже соціолог. - Якби цей план розроблявся із залученням громадянського суспільства, було б ще більш-менш. Ми знаємо досвід європейських країн, де такі кампанії розгорталися, з одного боку, державою, з іншого - були підтримані лідерами думок. Таке давало результат в купі з підвищенням ціни і якості напоїв. Споживання залишалося, але рівень алкоголізму зменшувався. Тільки це не про нас. Я на місці держави більше підтримував би крафтове виробництво алкогольних напоїв, ніж проводив агітацію.

Ще один цікавий момент: при тому, що в Україні офіційно кажуть про підвищення цін на алкоголь, за фактом він навіть дешевшає порівняно з іншими продуктами. Скрізь оголошуються акції, пляшку горілки можна купити за 90 гривень - за ціну літра якісного соку, фермерського молока або двох-трьох порцій кави. Літр вина у паперовому пакеті можна знайти за 40 з лишком гривень.

- Це не вино з винограду, у вирощення якого вкладалася праця, це спирт, розбавлений з водою і ароматизаторами, - зазначає бізнес-консультант Ростислав Чайківський. - Не дуже нормально, що на нашому ринку з’являється дедалі більше дешевого і неякісного алкоголю. Це той же наркотичний засіб, просто історично так повелося, що держави на ньому заробляють, і це велика стаття доходу.

Водночас експерт впевнений, що говорити про шкоду спиртної продукції треба, і треба більше, щоб люди були свідомі свого вибору між здоровим і нездоровим способом життя.

Як це було в СРСР

В Союзі були неодноразові спроби обмежити споживання алкоголю. Так партійці хотіли підвищити трудовий кпд населення і перешкодити передчасній смертності. Перший «сухий закон» готувався ще за життя Леоніда Брежнєва, але оголосив його уже Юрій Андропов. Продаж алкоголю обмежили, в магазинах з’явився дефіцит, що провокував великі черги та бійки, на підприємствах в примусовому порядку створювалися «товариства тверезості». Різко зросла підпільна торгівля самогоном, ночами горілку в три ціни за пляшку розвозили по адресах таксисти.

Смерть Андропова призупинила кампанію. У 1985 році її розвинув Михайло Горбачов, видавши постанова ЦК КПРС «Про заходи з подолання пияцтва й алкоголізму, викорінення самогоноваріння». Ціна на горілку підвищилася з 4,7 крб до 9,1 крб, алкоголь почали продавали з 14.00 до 19.00 (люди жартували, що пити дозволено тільки в робочий час, бо коли купиш - як не випити). Діяла заборона на продаж алкоголю молоді до 21 року, на продаж у буфетах в громадських місцях - театрах, вокзалах, автостанціях, санаторіях, поблизу підприємств та навчальних закладів. Реалізація спиртного дозволялася тільки в спеціалізованих магазинах або відділах, де під час завозу були ледь не смертовбивства. Щоб придбати пляшку «пального», люди тікали з робочих місць, а потім отримували звільнення. Ввечері і вночі вулицями міст ходили антиалкогольні патрулі, працівники ресторанів збагачувалися, продаючи пляшки «наліво».

Кампанія дала свої результати принаймні за офіційною статистикою. Від причин, пов’язаних з алкоголем, стало помирати на рік на 300 тисяч людей менше. Середня тривалість життя чоловіків зросла з 60-ти до 63 років. Народжуваність дітей збільшилася на 400-500 тисяч на рік.

Та були і недобрі наслідки, зокрема, масове винищування виноградників. Тільки Україна втратила їх на площах у 60 тисяч гектарів. Небачених масштабів досяг ринок самогону і підпільної продукції на колишніх виноробних підприємствах. Алкоголіки почали масово скуповувати спиртовмісні аптекарські препарати, одеколони, з підприємств виносили на продаж політуру, денатурат, поміж народу ходив рецепт «п’янки бутербродів» із гуталіну.

Коли почалася криза 1987 року, кампанію почали згортати. Через непродумані заходи та перегини сам Горбачов визнав її помилкою.