Як Telegram може підірвати повоєнні вибори

На повоєнних виборах розвинуті Telegram-канали чиновників можуть дати суттєву перевагу кандидатам. Попри те, що військовим заборонили використовувати засновану росіянином соцмережу, низка перших осіб держави продовжують вести в ній свої канали. Так, наприклад, робить президент Володимир Зеленський, новопризначений міністр оборони Михайло Федоров та генпрокурор Руслан Кравченко. Те ж саме роблять і керівники військово-цивільних адміністрацій. 

Громадська ініціатива «Голка» дослідила канали комунікацій військово-цивільних адміністрацій і виявила, що username кожного другого Telegram-каналу має прізвище голови адміністрації. Більше того, канали голів ВЦА можуть «мігрувати» з чиновниками далі з посади на посаду і це при тому, що розвивати їх могли у робочий час пресслужби, яким платять зарплату з бюджетних коштів. 

По суті, чиновники стають власниками медіа з великою аудиторією і така перевага може вплинути на рівність кандидатів під час повоєнного виборчого процесу. Якщо держава такі питання не врегулює – посадовці матимуть значно більше шансів потрапити у політику. Тим більше, що і голови військових адміністрацій, і мери і так мають доступ до ресурсів. Тому масштабного оновлення політичної системи годі чекати. 

Наразі у Верховній Раді працює робоча група, яка напрацьовує зміни до законодавства, зокрема в частині соцмереж. 

Як Telegram використовують військові адміністрації?

Після повномасштабного вторгнення Telegram-канали низки політиків та чиновників почали стрімко розвиватися і мають часто більші охоплення, ніж деякі медіа, які раніше розміщували на виборах політичну рекламу кандидатів і партій. Відповідно власники великих каналів уже матимуть суттєву перевагу на старті кампанії у повоєнних виборах. 

Так, до прикладу Telegram-канал Олексія Гончаренка («Європейська солідарність») має понад 230 тис. підписників, а канал «Залізний нардеп» Ярослава Железняка («Голос») – майже 100 тис. Окрім Telegram-каналів політиків, є ще й Telegram-канали високопосадовців. Використання заснованої росіянином соцмережі стало частиною культури комунікацій в офіційних установах.

Такі канали можуть наповнюватися в робочий час працівниками пресслужб. Версія про те, що це роблять у позаробочий час відкладеними постами не спрацьовує.

Бо дуже часто на Telegram-каналах публікується інформація оперативно після події. Це одна з особливостей Telegram-спільноти давати інформацію про події і позиції максимально оперативно.

Якщо ж чиновник втрачає посаду і його нікуди не призначають, то його особистий канал може «засинати». Так сталося із каналом, який вів колишній очільник Рівненської обласної військової адміністрації, який потім очолив Фонд держмайна, а згодом і Мінагро – Віталій Коваль. Після ліквідації міністерства канал Коваля з 62 тис. підписників, по суті, не ведеться. До речі, канал Андрія Єрмака після обшуків антикорупційних органів теж «заснув».

Наразі кожен другий голова військової адміністрації персоналізував назву Telegram-каналу. При цьому пресслужбам ВЦА закон не забороняє працювати в робочий час над розвитком особистих каналів посадовців.

Втім, не варто радіти, що 50% каналів по суті інституціоналізовані. Якщо офіційно канал не закріплений за військовою адміністрацією, то після звільнення голови або на виборах його просто можуть забрати, переназвати і використовувати. 

Уже були випадки, коли офіційні установи втрачали сторінки інституцій в соцмережах, які розвивали за бюджетні кошти. Про це розповідає головний експерт з медіаправа Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай: «У Верховній Раді, коли звільнилася людина з посади секретаря одного з комітетів, вона забрала доступи до сторінки Facebook і комітет не зміг її відновити. Це було в минулій каденції і це дійсно те, що варто регулювати.

І такі кейси не поодинокі. Інституції не мають втрачати напрацьоване. А щодо персональних сторінок чиновників, які можуть розвивати пресслужби адміністрації чи місцевої ради, то це також проблема. Раніше, коли були комунальні медіа, то вони кандидатам мали надавати рівний доступ до цього медіа. Що стосується ось таких Telegram-каналів, які можуть розвивати працівники за бюджетні кошти, то до них за таких умов конкуренти на виборах не потраплять ніколи, а відповідно аудиторія каналів залишається в бульбашці без іншого погляду».

Заборонити держустановам чи меріям розвивати сторінку їхнього очільника – видається малоймовірним. Мало хто зізнається у тому, що робиться це бюджетним коштом. 

Олександр Маркушин, якого в 2020 році обрали мером Ірпеня і якого торік, на його думку, зняли з посади за домовленістю забудовника Володимира Карплюка з політичними партіями, погоджується, що під час виборів ті кандидати, які мали доступ до адмінресурсу, вже будуть мати суттєву перевагу: «Переконаний, що 80-90% посадовців роблять так, що пресслужба веде не лише сторінку ради, адміністрації чи комунальної установи, а й особисту сторінку керівника у робочий час. І це не просто пости у соцмережі. У тих, хто зараз захопив владу в Ірпені, є навіть норматив: кожен відділ має поставити певну кількість лайків, поширити пост. Від цього залежать премії не лише пресслужби. Для ведення свого Telegram-каналу я наймав окремо людей і він залишився в мене. Кількість підписників суттєво зросла тоді, коли почалося повномасштабне вторгнення. Але законотворці дійсно мали б відрегулювати питання розвитку персональних акаунтів за допомогою бюджетних коштів». 

Маркушин каже, що варто було б зробити так, щоб персональні канали у соцмережах, які адмініструються за бюджетні кошти, не «мігрували» разом з тим, чиє ім’я вони мають: «Якщо ти йдеш з посади, то такий канал має залишатися в інституції. А на момент виборів може він взагалі не має працювати, бо це теж суттєва перевага, коли канал створений за бюджетні кошти. Інші кандидати такого ресурсу не отримували. От якщо переобрали і ти знову став мером – то хай пресслужба ради і відновлює роботу каналу. Якщо ж мер змінився – то канал переіменовують і він працює далі. Сайти ж ради не забирають, коли звільняються. Але регулювання цього питання дійсно складне через те, що у нас звикли, що створений за бюджетні гроші канал посадовець може вважати своєю власністю».

Фактично, відчуження такої сторінки може бути формою корупційного привласнення державного чи комунального майна громади. 

Директорка Центру розвитку інновацій Катерина Іванченко наголошує, що персональні цифрові канали посадовців де-факто зараз виконують публічну функцію: «Але за відсутності чітких і прозорих правил, які розмежовують персональну та інституційну комунікацію, це створює ризики нерівного доступу до публічного простору, втрати напрацьованих інституційних ресурсів, використання адміністративних переваг і поступового зниження довіри до публічних та виборчих процесів».

Хто з мерів міст обласного значення має найбільше підписників?

Для того, щоб розуміти масштаби залучення аудиторії і впливу можна просто порівняти кількість виборців, які віддали голоси за мерів міст обласних центрів та кількість їхніх підписників. Якщо дивитися на Telegram-канали мера Києва Віталія Кличка, мера Львова Андрія Садового чи мера Дніпра Бориса Філатова і порівняти кількість підписників із кількістю виборців, які віддали за них голоси у 2020 році, то кількість підписників буде меншою десь на 50%.

А канали деяких голів військових обласних адміністрацій мають значно більше підписників, ніж мери обласних центрів. Так сторінка голови військово-цивільної адміністрації Львівщини Максима Козицького має вдвічі більше підписників, ніж сторінка мера Львова.

З-поміж мерів трапляються і винятки. До прикладу, мер Ужгорода не веде свій канал. У міста є канал місцевої ради. Також персоналізовані канали відсутні там, де обраних громадою голів уже нема. Наприклад, у Житомирі, Запоріжжі, Чернігові.

Схожа історія відбувається і зі сторінками Facebook. Коли і сторінки інституцій і особисті сторінки посадовців розвивають пресслужби. Сторінки зі значною аудиторією мають вищий рівень довіри у алгоритмів Meta чи Google. Будь-які пости, зокрема і агітаційні, на такій сторінці отримують в рази вище органічне охоплення, ніж повідомлення нового кандидата, що створює профіль з нуля або має меншу аудиторію.

Для того, щоб хоча б зрівняти можливості, кандидатам на повоєнних виборах треба буде шукати чималі кошти для оплати політичної реклами.

Що має зробити держава?

Член національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін зазначає, що якщо Telegram-канал умовно має близько 10 тис. підписників – його можна вважати медіа: «Якщо ж підписників більше 10 тис., то цей канал – це медіа в квадраті. Тому на такі канали мали б поширюватися вимоги такі, як і до медіа в частині агітації. Але ми говоримо про Telegram. Платформи, які будуть становити серйозну загрозу демократичним виборам можуть стати перед питанням блокування по всій країні»

Очільниця Українського альянсу цифрового суверенітету Тетяна Хабібрахманова акцентує увагу на тому, що головна небезпека Telegram – у відсутності прозорості та реального наскрізного шифрування за замовчуванням: «Анонімність мережі перетворила її на ідеальний полігон для ворожих ІПСО та маніпуляцій. Дані зберігаються на серверах компанії, доступ до яких можуть мати спецслужби країни-агресора. Ми не можемо довіряти платформам з нез’ясованою архітектурою та російським корінням, особливо коли йдеться про збір метаданих чи координацію волонтерських та військових процесів. Проблема не в окремому месенджері, а в нашій системній залежності від іноземних платформ, які де-факто стали інфраструктурою для державних, медійних і громадських комунікацій. Telegram у цьому сенсі лише найпомітніший приклад. Так само, як раніше багато російських ІТ-рішень непомітно проникли в різні сфери життя, сьогодні ми маємо чесно подивитися на власну цифрову вразливість. Так само як ми свого часу відмовилися від російських антивірусів чи бухгалтерських програм, ми маємо знайти системні рішення для заміни Telegram».

Голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин з тим, що Telegram варто заборонити на законодавчому рівні, погоджується: «Уявіть, що Черчіль зробив програму на нацистському радіо, яке контролював Геббельс. Не уявляєте? Так ось коли чиновники в Україні розвивають російський Телеграм, не питайте чому європейці час від часу не розуміють різниці між нами та росіянами. Інвестувати у ворога, надавати його соціальній платформі власні дані свідомо можуть хіба запроданці. А не свідомо або недолугі, або пристосуванці, яким не має значення яка влада, аби бути в ній».

З огляду на те, що ключові посадовці та політики розвивають свої канали комунікації саме у Telegram – найближчим часом її заборонити буде досить важко.

Тим часом слід провести цифрову інвентаризацію всіх сторінок у соцмережах і запровадити обов’язкову реєстрацію офіційних сторінок посадовців як активів державної установи. Будь-яка сторінка, що верифікована як офіційна, не може змінювати власника чи назву після того, як чиновник йде з посади.

Додатково на час виборів можна зобов’язати відповідні органи проводити перевірку історії створення великих каналів кандидатів. Якщо канал був створений на базі державного чи комунального ресурсу – він має бути заборонений для використання з ціллю агітації на період виборів.