Хто така "чічка", про яку у "Гуцулянці" співає Іван Попович

Яке значення слова "чічка" з відомої української пісні, розповідаємо з посиланням на пояснення порталу "Українська з Наталкою".

Що називають словом "чічка"?

Цю жваву і запильну пісню, яку виконує Іван Попович, ви точно хоча б раз чули. А оспіваний у ній колорит Карпат точно торкається серця.

"Ой, гуцулко, гуцулянко, чічко прехороша
Подарую тобі скрипку, іскру Черемоша.
Ой, гуцулко, гуцулянко, будеш ти любити,
Я зроблю з відлунь Карпатських золоті трембіти".

Серед рядків у приспіві зустрічаємо слово – "чічка". Жителі Закарпаття, Буковини та Прикарпаття точного його знають, але чи зрозуміле воно мешканцям інших регіонів України?

Слово "чічка" у літературній українській мові не закріпилося як нормативне, хоча його можна знайти у словниках, але активно живе у фольклорі та піснях. І основне його значення – квітка.

Все зелене довкола... А на тлі цього зеленого моря, мрійних контурів далеких верхів, мов рухливі чічки барвисті, посіялися гуцули й гуцулки. (Гнат Хоткевич).

Слово має і переносне значення – так називають красиву дівчину, "чічка", у сенсі "квітка серед людей", красуня. У пісні "Гуцулянка" Івана Поповича рядок "Ой, гуцулко, гуцулянко, чічко прехороша" означає "дівчино-квітко, найгарніша". Це метафора краси, ніжності й молодості.

Що означає "чічка": дивіться відео

Слово можна сказати як комплімент: "ти як чічка", "моя чічка", замість квітка чи квіточка. Або ж як ніжне звертання до дівчини чи дружини – чічка.

Цей карпатський діалектизм можна зустріти й у багатьох інших співанках, весільних піснях та коломийках:

"Чічка-марічка розцвітає в полі,
а я свою долю шукаю на волі"…

"При кобзині зійшла днина,
При скрипочці нічка,
А вна [вона] собі молоденька,
Як у траві чічка…"

"Чічка в саду розцвітає,
молода дівчина віночок сплітає"…

"Гуцулянка" Івана Поповича: дивіться відео

У слова "чічка" цікаве походження – тюркське (турецьке, кримськотатарське, азербайджанське), там – çiçek означає квітка. В українську мову воно могло примандрувати як з півдня, так і з Балкан. Оскільки Балкани до кінця ХІХ століття була під турецьким пануванням, а в XVI-ому та XVII-ому століттях турки володарювали й у більшій частині Угорщини. Тому у діалекті Закарпаття чимало слів тюркського походження: фінджа, пачмаґы, папучі, кербач, кабат і так далі.

Слово "чічка" зустрічається у сербській та болгарській мові – "чичек", де вона означає лопух чи будяк. А в угорській мові – csicska, вже має інше значення й негативне забарвлення.

Цікаво! "Чічкою" називали і кокарду, яка кріпиться на головний убір, воїнів Легіону Українських Січових Стрільців часів Першої світової війни. "Чічка" мала вигляд круглої розетки з тканини. Розетка була двох кольорів, синього і жовтого. Жовтий колір був в середині, синій на зовнішньому колі відзнаки. В центрі – металева пластина-кріплення з емблемою УСС. Носилась вона на польовому кепі з лівого боку.

Серед відомих мистецьких творів з назвою "Писані чічки" маємо гобелен 1984 року з вовни, розміром 182 х 244 сантиметри. Він виконаний ручним ткацтвом і авторською технікою Михайла Біласа і зберігається у Національному музеї музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосипа Кобринського у місті Коломия.

Гобелен "Писані чічки" автор Михайло Білас / Facebook

У гуцульській культурі "чічка" – це і квітка, і символ краси та молодості, поетичне звертання до коханої. Таким чином, "чічка" у пісні Поповича – не просто квітка, а образ дівчини, яка є окрасою гірського краю, мов барвиста полонинська квітка.

Про ще один гуцульський діалектизм, відомий саме з пісні про Марічку – "чичері", ми писали раніше, якщо не знали – почитайте.