Европа двух скоростей: как новая стратегия уже меняет ЕС и какие риски она несет

На початку цього тижня, 16 лютого, в Брюсселі зустрілися міністри фінансів шести держав: Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Нідерландів та Польщі.

Вони обговорили створення нового фінансово-інвестиційного механізму, а також проблеми забезпечення держав ЄС критичною сировиною.

Проте важливе й інше – зустріч так званої Є-6 стала ще одним кроком в рамках реалізації концепції "Європи двох швидкостей".

Йдеться про спроби обійти традиційне консенсусне ухвалення рішень у Євросоюзі – замість цього пропонується прийняття рішень у малих групах.

Паралельно з форматом Є-6 постає формат Є-19 (і це не лише про тих, хто не встигає розвиватися на "максимальній швидкості") – і не виключено, що держави ЄС і надалі будуть об’єднуватися для розв'язання нагальних питань.

Зрештою, таким саме об'єднанням став альянс країн ЄС, що ухвалив надання Україні кредиту у розмірі 90 млрд євро – такий собі Є-24, тобто всі країни ЄС, за винятком Угорщини, Словаччини та Чехії.

Що буде далі – покаже чергове засідання Європейської ради 19–20 березня, на якому плани покращення конкурентоспроможності Європи будуть зафіксовані на папері і який має проявити усі найбільші "багатошвидкісні" коаліції.

Цей процес може мати наслідки і для України.

У разі, якщо ЄС погодиться на перехід до "Європи різних швидкостей", то цей принцип може застосовуватися і для держав-кандидатів, що прагнуть приєднатися до Євросоюзу – з їхнім запрошенням не до усіх форматів інтеграції.

Або принаймні не відразу.

Ідея, що визрівала десятиліття.

Концепція "Європи двох швидкостей" не нова.

Про те, що економічно сильні держави ЄС повинні просуватися вперед швидше, не чекаючи реакції більш слабких союзників – інакше ЄС ризикує остаточно втратити конкурентоспроможність, – європейські лідери час від часу згадували протягом останнього десятиліття.

Так, "Європейська правда" ще у 2017 році писала про зустріч у Версальському палаці, де канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд, прем’єр Іспанії Маріано Рахой і прем’єр Італії Паоло Джентілоні схвалили концепцію "Європи різних швидкостей", в якій деякі країни могли б поглиблювати інтеграцію швидше, ніж інші.

Досить символічно, що та зустріч відбулася за два тижні до святкування у Римі 60-річчя Римського договору, який, власне, відкрив шлях до європейської інтеграції.

До речі, тоді, у далекому 2017-му, Ярослав Качинський, на той час лідер керівної партії Польщі, заявив, що концепція ЄС "різних швидкостей" здатна знищити Євросоюз, та закликав "протистояти цій фатальній концепції, спрямованій проти держав, прихильних до концепції спільної Європи".

Натомість сьогодні Польща амбітно доєдналася до першого ешелону "Європи двох швидкостей".

Нового імпульсу концепція багатошвидкісної Європи отримала останніми роками, коли економіка ЄС почала відчувати безпрецедентно високий тиск на зовнішніх ринках з боку конкурентів, і зокрема, з боку Китаю.

Нові тарифи, запроваджені американцями, ще більше підштовхнули євроколег до висновку: це все вимагає реакції, і не лише розмов.

Ініціативу проявили традиційні "локомотиви" у ЄС – Німеччина та Франція.

28 січня міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль та його французький колега Роланд Лескюр спільно скликали міністрів фінансів Польщі, Іспанії, Італії та Нідерландів на відеоконференцію, щоб створити так званий формат Є-6 за участю шести провідних європейських економік.

На порядку денному "єврошістки" було чотири пункти: оборона, Союз заощаджень та інвестицій, зміцнення євро та забезпечення ЄС критичною сировиною.

Установча зустріч 28 січня стала предтечею подальших змін та заяв у напрямку "багатошвидкісної Європи".

"Революція" у замку.

Нове дихання концепція багатошвидкісної – бо цих швидкостей вже зараз більше двох – Європи отримала під час неформального засідання лідерів ЄС у бельгійському замку Альден Бізен, куди їх запросив 12 лютого президент Європейської ради Антоніу Кошта.

Головною темою саміту лідерів стала конкурентоспроможність Європи.

Очільники держав ЄС провели стратегічний мозковий штурм щодо того, як побудувати більш сильну та стійку економіку Євросоюзу, здатну конкурувати з іншими на зовнішніх ринках.

Проте, як би Антоніу Кошта не намагався переконати європейських лідерів у тому, що "нова енергія та спільне відчуття невідкладності" призведуть до об’єднання держав ЄС у напрямку будівництва єдиного ринку та єдиної сильної Європи, саміт відкрив відцентрові тенденції.

Провідні європейські держави почали відкрито говорити, що хочуть просуватися вперед невеликими групами.

Тобто – не чекаючи на інших.

Тональність у напрямку багатошвидкісної Європи ще на початку саміту задав президент Франції Емманюель Макрон, який з’явився перед замком Альден Бізен разом з федеральним канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом (щоб розвіяти чутки про напруженість їхніх стосунків).

Макрон заявив, що Європі "у дуже короткостроковій перспективі" необхідно рухатися значно швидше у питаннях спрощення, поглиблення єдиного ринку, енергетики та фінансів (до речі, Мерц і Макрон наголосили, що "існує дуже міцна франко-німецька згода щодо союзу ринків капіталу").

"Важливо, щоб ми діяли швидко і мали дуже конкретні рішення до червня… Щодо певних тем, якщо ми не просунемося вперед у складі 27 країн, ми надамо собі право посилювати співпрацю у вужчому колі, щоб рухатися швидше", – відкрито заявив Макрон.

Групи за інтересами.

На полях неформального засідання глав держав та урядів ЄС в Альден Бізені 12 лютого Джорджа Мелоні разом із Фрідріхом Мерцом та прем’єр-міністром Бельгії Бартом де Вевером провели інавгураційне засідання ще однієї неформальної робочої групи, присвяченої європейській конкурентоспроможності.

Окрім Італії, Німеччини, Бельгії та Європейської комісії, у засіданні взяли участь Австрія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Люксембург, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина та Швеція.

Загалом – 19 держав, включаючи майже всі країни Є-6 (окрім Іспанії).

Формат Є-19 має зосередитися на трьох широких пріоритетах, викладених у керівному документі, розробленому Італією, Німеччиною та Бельгією: завершення створення єдиного ринку ЄС, регуляторне спрощення та зменшення цін на енергоносії, а також амбітна та прагматична торговельна політика.

Особливу увагу було приділено ініціативам, необхідним для промислового перезапуску Європи, починаючи зі швидкого перегляду механізмів плати за викиди (ETS і CBAM).

Щоб продовжити дискусію, лідери 19 держав домовилися зібратися знову – окремо від інших – вже на полях засідання Європейської ради в Брюсселі у березні.

Варто зауважити, що пріоритети Є-19 майже не перетинаються з порядком денним "єврошістки".

13 лютого, на полях засідання Єврогрупи у Брюсселі, міністри фінансів Є-6 обговорили створення Союзу заощаджень та інвестицій ЄС, а також постачання в Європу критично важливої сировини.

9-10 березня анонсоване третє засідання групи Є-6.

Воно буде присвячене тому, як посилити міжнародну роль євро та зробити інвестиції в оборону більш ефективними.

А ще – зменшить залежність ЄС у сфері оборони від Сполучених Штатів (тема, яка сьогодні обговорюється в усіх високих європейських кабінетах).

Розкол чи ні?.

Чи загрожує створення "груп за інтересами" в ЄС стати у майбутньому більш серйозним розколом європейської єдності? Чи не відштовхне політика "Європи різних швидкостей" більш слабких членів ЄС, які, однак, підтримують глибшу інтеграцію?.

І чи не призведе ця політика до розколу Європи, про що багато говорилося і раніше, і зараз?.

А, може, навпаки – це крок, який у майбутньому дозволить створити новий механізм обходу вимог правила одноголосності серед 27 держав-членів Євросоюзу?.

Відповіді на ці питання наразі немає.

Хоча, наприклад, прем'єр-міністерка Литви (країни, якої немає ані в Є-6, ані в Є-19) Інга Ругінене не має сумнівів – і в день установчого засідання Є-6 попередила, що пропозиції щодо створення "двошвидкісного" Європейського Союзу можуть підірвати єдність блоку.

"Вважаю, що нам слід все більше обговорювати, як уникнути створення окремих союзів і замість цього мати спільний Європейський Союз… Незалежно від розміру країни, один чіткий і сильний голос є гарантією нашої безпеки і дає нам силу.

Якщо ми почнемо розділяти країни, це почуття єдності поступово зникне", – заявила Ругінене 28 січня.

Кореспондентка "Європейської правди" 17 лютого запитала у заступниці головної речниці Єврокомісії Аріанни Подести, чи не поділяє Комісія подібні страхи?.

Чи не розділить ця ініціатива ЄС на групи країн першого та другого сорту?.

Або, якщо формулювати більш обережно – на швидшу та повільнішу Європу?.

У відповідь Подеста зацитувала президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, яка також відповідала на подібне питання минулого тижня.

"Перевага, звісно, надається спільному руху вперед усім (27 членам ЄС) разом згуртовано, сказала президентка.

Та з іншого боку, президентка визнала, що Європа постала перед певними критичними нагальними викликами, і що вкрай важливо мати можливість реагувати на ці виклики", – заявила Подеста.

Речниця також згадала про можливість активації механізму посиленої співпраці у певних сферах.

Більше про те, наскільки далеко держави-члени ЄС можуть зайти, маючи різні швидкості, дізнаємося на наступному черговому саміті Європейської ради у березні, який знову має відновлення конкурентоздатності Євросоюзу у порядку денному.

Показово, що цього дня лідери ЄС також можуть обмінятися думками щодо можливості зафіксувати конкретну дату майбутнього вступу України у ЄС в документах в рамках мирного процесу.

То, може, політика "Європи різних швидкостей" наштовхне їх на думку про застосування цієї концепції і до майбутнього розширення ЄС?.

Авторка: Тетяна Висоцька,.

кореспондентка "Європейської правди", з Брюсселя.