Історичний момент для Угорщини: чому Орбан робить з України "ворога"

Через багаторічну інформаційну кампанію тема України в Угорщині стала токсичною. Це свідчить про глибину впливу пропаганди на частину суспільства.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан та його команда активно використовують тему зупинки постачання енергоносіїв у передвиборчій риториці. Угорська пропаганда вибудовує чіткий наратив про те, що Україна є загрозою, а всі економічні труднощі — від інфляції до вартості пального — нібито спричинені саме діями Києва. При цьому влада перебуває при кермі країни вже шістнадцятий рік, однак відповідальність за проблеми перекладається на зовнішнього "ворога".

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Україна буцімто загрожує національній безпеці Угорщини через обмеження транзиту нафти та інших енергоносіїв нафтопроводом "Дружба". В Будапешті стверджують, що країна має тримісячні запаси та зможе отримувати енергоресурси альтернативними маршрутами, зокрема морем. Однак у публічній комунікації це подається як доказ того, що Україна нібито прагне залишити угорців із дорогим газом і дизелем, а також втручається у внутрішню політику напередодні виборів.

Зокрема, лунають звинувачення в тому, що Київ нібито підтримує опозиційного політика Петера Мадяра та його партію "Тиса", аби вплинути на результат голосування. Ці твердження безпідставні, тому що Україна не втручається у внутрішні справи Угорщини та поважає її суверенітет. Але створення Угорщиною образу зовнішнього ворога — це спроба мобілізувати електорат і продемонструвати, що чинна влада "захищає" угорців.

Наразі в Угорщині складається безпрецедентна ситуація: партія "Тиса" на чолі з Петером Мадяром випереджає політичну силу Віктора Орбана. Це можна назвати історичним моментом для країни.

Попри підтримку з боку окремих міжнародних партнерів і спроби заручитися додатковою зовнішньою допомогою, зокрема й від США, навряд чи це матиме вирішальний вплив на настрої виборців. За останні роки угорське суспільство накопичило значне невдоволення економічною ситуацією: високою інфляцією, низьким рівнем пенсій, численними корупційними скандалами. Люди бачать збагачення оточення прем’єра, розширення впливу олігархічних груп, їхні маєтки та вілли.

Влада Угорщини часто порівнює ситуацію з Україною, наголошуючи на наявності корупції. Корупція, на жаль, існує в багатьох країнах, і Україна не є винятком. Водночас, навіть перебуваючи в умовах війни, в Україні порушуються кримінальні справи проти високопосадовців, арештовують народних депутатів, звільняють міністрів. В Угорщині ж подібні прецеденти практично відсутні.

Країна також не приєдналася до низки механізмів загальноєвропейської системи контролю за використанням коштів та верховенством права. Саме через претензії до стану правосуддя та антикорупційної політики Європейський Союз призупинив для Будапешта значний обсяг фінансування — близько 36 мільярдів євро.

Критики влади вважають, що приєднання до повноцінних європейських механізмів контролю могло б суттєво посилити незалежність розслідувань і створити реальні ризики для частини політичної еліти. Саме тому, на їхню думку, офіційний Будапешт уникає глибшої інтеграції в цій сфері.

У відносинах між нашими країнами це, безумовно, дає певний політичний результат. Але якщо відійти від політики, ситуація виглядає вкрай сумно: два народи, які фактично не мають глибоких історичних суперечностей, поступово налаштовують один проти одного. І відбувається це через цілеспрямовану демонізацію України.

Ми зі свого боку не зацікавлені в конфронтації й завжди готові шукати спільні точки дотику. Натомість опоненти діють за логікою, яку багато хто пов’язує з кремлівськими підходами до інформаційної політики — створення образу ворога та нагнітання напруги. Це шкодить двостороннім відносинам, і для відновлення довіри в майбутньому знадобиться час. Проте рано чи пізно ситуацію вдасться врегулювати.

Щодо інфраструктури нафтопроводу "Дружба", Україна завдавала ударів по об’єктах на території Росії в межах протидії агресії. Росія здійснює повномасштабну війну, обстрілює міста й цивільну інфраструктуру України. У цьому контексті військові цілі на території держави-агресора розглядаються як законні з точки зору самооборони. Водночас будь-які удари, навіть якщо вони стосуються об’єктів, пов’язаних із транзитом, одразу використовуються окремими політиками для звинувачень України на міжнародних майданчиках. При цьому замовчується факт російських обстрілів українських лікарень та інших цивільних об’єктів, а також удари по інфраструктурі, пов’язаній із "Дружбою", з боку самої Росії.

Окремо варто сказати про маніпуляції навколо теми угорської національної меншини в Україні. Якщо трапляється трагічний випадок із представником угорської громади, це часто подається як політичний скандал із відповідними звинуваченнями на адресу України. Водночас про угорців, які добровільно стали на захист України та загинули від російської агресії, публічно взагалі не згадують. Така вибірковість також формує викривлену картину.

Щодо можливих змін у ставленні до українців в Угорщині в разі політичних змін, варто бути обережними в оцінках. Будь-яка заява може бути використана у внутрішній боротьбі. Можна лише зазначити, що Петер Мадяр позиціонує себе як проугорський і водночас європейський політик, який намагається балансувати між різними зовнішньополітичними напрямами. Очевидно, що в разі змін у владі певні корективи у двосторонніх відносинах можливі, але їхній характер залежатиме від багатьох факторів.

На жаль, через багаторічну інформаційну кампанію тема України в Угорщині стала токсичною. Будь-яка підтримка країни, що зазнала агресії, подається як щось негативне. Доходить до абсурду: навіть допомога українській армії з боку громадян українського походження використовується як привід для дискредитації. Це свідчить про глибину впливу пропаганди на частину суспільства.

Утім, попри складність ситуації, важливо зберігати спокій і працювати на перспективу — для відновлення довіри та нормалізації відносин між людьми по обидва боки кордону.

Роланд Цебер, громадський діяч, політик, голова Альянсу національних спільнот "Європейська коаліція", спеціально для Главреду