Наказание Лукашенко: что стоит за санкциями против союзника Путина

Білоруські пропагандисти раптом вибухнули хвилею ненависті як до України, так і до президента Володимира Зеленського.

Причина дуже проста – санкції, запроваджені проти самопроголошеного президента Білорусі Александра Лукашенка.

Санкції запроваджено на 10 років.

Вони передбачають блокування активів і капіталів, повне припинення торговельно-економічних операцій та транзиту, зупинення фінансових зобов'язань і дії дозволів, обмеження участі у приватизації та держзакупівлях, заборону окремих майнових і корпоративних операцій, припинення міжнародної співпраці в різних сферах, візові та майнові обмеження….

Безстрокові санкції передбачають безстрокове позбавлення Лукашенка державних нагород України.

Тобто абсолютно конкретні юридичні наслідки на території України.

Окрім того, це чіткий сигнал партнерам про оцінку ролі Білорусі у збройній агресії РФ проти України.

Санкції щодо Лукашенка – це також про оцінку від народу України та про фіксацію його місця в історії.

Ще після сфальсифікованих виборів та порушень прав людини у 2020 році Лукашенко опинився під санкціями ЄС, США та Великої Британії.

Натомість Україна тривалий час залишала простір для маневру, до останнього утримуючись від цього кроку.

Санкції не були введені навіть у 2022 році, коли підтримка Лукашенка в організації Росією повномасштабного вторгнення стала очевидною.

Зрештою, навіть в Японії тоді запровадили санкції проти Лукашенка.

Але друга половина 2025 року продемонструвала, що Лукашенко – слабкий.

Слабкий, бо слухається Путіна, а не свій народ.

Звідси всі ці дії на замовлення РФ.

Ретранслятори на білоруській території, які в режимі реального часу допомагали керувати атаками дронів по півночі України, розміщення на білоруській території ракетної системи "Орєшнік" – це вже не "опосередкована підтримка", а безпосередня участь у збройному конфлікті.

Міжнародне право не залишає тут сірих зон.

Стаття 3 Резолюції Генеральної асамблеї ООН прямо визначає: якщо держава дозволяє використовувати свою територію для здійснення акту агресії проти третьої держави – це акт агресії.

У випадку Білорусі маємо саме це.

І неважливо, які виправдання для цього оберуть у Мінську, адже юридична кваліфікація від цього не зміниться.

Розміщення ретрансляторів на кордоні – це не "зв’язок", це розширення ударних можливостей РФ.

Вони підвищують точність, радіус ураження, ускладнюють роботу українських засобів РЕБ і створюють додаткову загрозу для цивільної інфраструктури.

Є абсолютно конкретні, задокументовані приклади застосування російських ударних дронів за допомогою сигналів з ретрансляторів.

Територія Білорусі фактично перетворена на інфраструктурну частину російської воєнної машини, що загрожує всій Європі.

Але цим роль Мінська не вичерпується.

Білорусь системно використовується як хаб для обходу санкцій.

Її підприємства інтегровані в російський ВПК – білоруські плати знаходять у російських ракетах.

Через її юрисдикцію проходять логістичні та фінансові потоки, які допомагають Кремлю підтримувати війну.

Окремий вимір – сприяння створенню фільтраційних таборів для українців у 2022 році та викраденню українських дітей.

Всі ці кроки Лукашенка не залишили Україні іншого виходу.

Саме тому у 2026 році ми побачили поступову, але впевнену корекцію курсу Києва щодо білоруської влади.

Тут варто додати, що сприйняття Лукашенка змінюється і в Європі.

Показово, що 15 грудня 2025 року ЄС запровадив новий критерій санкцій щодо осіб і компаній, які сприяють діям Білорусі, що підривають безпеку та стабільність у ЄС.

Причина цього кроку – системні інциденти з метеозондами, які створювали ризики для критичної інфраструктури, включно з аеропортом Вільнюса.

Навіть у межах ЄС поступово визнають: проблема не локальна.

І в Євросоюзі також готові до посилення тиску на Мінськ.

Саме тому Україна очікує на "вирівняння" санкційних режимів ЄС щодо РФ і щодо Білорусі, зокрема на повну синхронізацію заборон і на імпорт, і на експорт.

І не лише очікує, а й готова брати безпосередню участь у координації тиску на Лукашенка та його оточення.

А разом із тим – на ті білоруські підприємства, що сприяють агресії РФ.

В Україні під санкціями – сотні білоруських компаній ВПК, і ми розширимо цей список.

Нас не влаштовує, що у крилатих ракетах, якими РФ б’є по енергетиці, є надруковані в Білорусі плати.

Такі списки з підставами надаються також усім партнерам для синхронізації.

Десятирічні санкції проти Лукашенка – це не "каральна акція" і не "символічний крок".

Це фіксація його ролі як співучасника агресії проти України.

Адже коли держава надає територію для ударів, допомагає обходити санкції, інтегрує свою промисловість у військовий комплекс агресора – відповідальність не може бути умовною.

І ця відповідальність не може бути забута навіть у разі замороження воєнних дій чи укладання мирної угоди.

Адже справедливість не може бути об’єктом торгів.

Міжнародне право працює лише тоді, коли за діями йдуть наслідки.

Перші наслідки особисто для Александра Лукашенка вже названі.

Будуть і наступні санкційні кроки.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів.