Роботи на позиціях замість людей. Як у 7 корпусі ДШВ розвивають R&D-центр

А що робити з оптоволоконними дронами, на яких РЕБ взагалі не діє? Як бути з розробками, котрі передають у війська і які треба “допиляти” в майстернях, вдосконалити вручну та адаптувати під поточний запит на полі бою?

Для цього треба системно й методично шукати “розумні рішення”, щоб переграти ворога та бути на крок попереду.

Яким має бути цей “нерв”, по якому досвід з поля бою миттєво передається в потужний “мозковий центр”? Як ідея може трансформуватися в живі та дієві рішення, які допомагатимуть солдату на війні?

Про механізми пошуку таких рішень ми розпитали майора Віктора Кордона, начальника відділення радіоелектронної та кіберборотьби 7 корпусу швидкого реагування ДШВ, який зараз виконує бойові завдання на Покровському напрямку. У корпусі якраз розвивають R&D-центр, який має посилити напрям технологій та інновацій для бригад, які тримають оборону на Покровському напрямку.

– Пане Вікторе, в 7 корпусі є сім підрозділів. Як вони адаптуються до постійних змін технологій на різних ділянках фронту?

– Кожна з бригад адаптується по своєму. Наприклад, дехто виготовляє власні засоби РЕБ на техніку. Хтось виготовляє свої БПЛА або модернізує власними розробками наявні безпілотні літальні апарати.

Є бригади, які переробляють дрони під якісну оптику, тому що ринок зараз з цим трішки страждає – маю на увазі неякісну оптику.

Майже всі наші підрозділи модернізують НРК. Так, наземні роботизовані комплекси зараз є найбільш проблемною і болючою складовою, яка майже ніколи “з коробки” не використовується, вони всі потребують доопрацювання: або зміну корпусів, або розробки спеціальних модулів під свої задачі. Найголовніше (в роботі НРК - ред.) – зв'язок, він змінюється майже завжди. На окремих системах ми використовуємо не стандартні радіочастоти, а комбінований зв'язок, який стійкий до перешкод і може взаємозаміняти один одного. Так, на одному НРК ми використовуємо від 2 до 5 паралельних типів зв'язку.

Як правило, бригади у нас виготовляють або поліпшують наявну зброю до поточної ситуації на полі бою. Так, дехто в нас виготовляє свої боєприпаси, хтось – переробляє НРК, інші – дрони. Експериментують у нас і щодо ведення “круїз-контролю”, коли дрон летить без керування з точки А в точку Б самостійно, без оператора.

– Зараз болюче питання – дрони на оптоволокні. Які можуть бути рішення проти них?

– Рішення є, вони слабоефективні, але все ж працюють. Йдеться про фізичне перерізання оптики. Є певні механізми, як це робити, і це доволі дієво. Але проблема в тому, що це – фізичні пристрої, які треба виставляти на місцевості, грубо кажучи, як “паркани”, і їх легко виявити противнику і відповідно знищити. Тому такі рішення короткочасні.

Але в Силах оборони України вже є певні розробки, які зараз починають тестувати та впроваджувати в різних підрозділах Сил оборони.

– 7 корпус з літа тримає оборону Покровської агломерації. З якими проблемами стикаєтесь ви, як корпус? Як корпус бореться з цими викликами?

– Корпус зараз тримає оборону Покровської агломерації не своїми бригадами, а різними складовими Сил оборони. І нам зараз необхідний дієвий механізм, щоб вирішувати поточні питання й проблеми на Покровському напрямку. Кожен день на полі бою з'являється щось нове – і нам потрібно шукати методи протидії цьому “новому”.

У нашій смузі росіяни постійно технологічно розвиваються... Хоча ще в 2022 році ми сміялися з їхніх спроб вдосконалення: згадайте “мангали” на танках чи використання мотоциклів для штурмів. Ми іронізували з цього, але це давало результат на полі бою на користь ворога.

Якщо говоримо про технології, то противник не стоїть на місці та розвивається в ногу з нами. Інколи він нас переганяє, інколи – ми його. Але це паритет. Ні вони, ні ми не стоїмо на місці. Це і є двигуном прогресу, бо кожен намагається завтра бути кращим, ніж суперник.

Найбільш технологічні рішення, які використовують зараз росіяни – це, по-перше, розвиток системи навігації, а саме CRPА-антени. Тобто, це робота їх засобів ураження під час подавлення навігації.

По-друге, розвиток дронів на донаведенні. Але ми вже навчилися боротися з цим винаходом противника, у цих системах є певні недоліки і завдяки цьому їм можна протидіяти.

Так, у росіян доволі потужно триває розвиток БПЛА. Чого не скажеш про розвиток РЕБ. У нас системи РЕБ в декілька разів кращі.

Зараз ми розгортаємо R&D-центр корпусу (Research and Development, центр досліджень і розробок – ред.). Він вже частково працює, але в нас є великі плани щодо його масштабування. Ми хочемо створити R&D-центр не в класичному вигляді, коли його фахівці займаються створенням чи розробкою рішень. А фокус нашого R&D-центру буде саме на пошуку рішень із вже наявних на ринку та в Силах оборони. Співпрацюватимемо з цивільними розробниками. Це буде більше центр розвитку та інновацій.

Розкажіть детальніше про роботу вашого R&D-центру.

Як це працюватиме? Ми збираємо з бригад проблемні питання, а R&D-центр має шукати рішення серед вже наявних і в нас, і за кордоном розробок, шукати постачальників цих рішень. Якщо ж рішення відсутні – розробляти їх самостійно, виготовляти за рахунок цивільних виробників. Ми плануємо, щоб R&D-центр корпусу дозволив бригадам закуповувати обладнання, яке буде готове вже “з коробки”.

Зауважу, що ми не хочемо побудувати, грубо кажучи, завод. Ми хочемо створити центр, який буде займатися розвитком підрозділів, армії, і дозволяти їм воювати тим, що є, а не займатися постійним переробленням всього, що надходить.

R&D-центр буде центром розвитку та інновацій. Він так само буде експертною базою для оцінки технологій та майна, які надходять і закуповуються нашими військовими частинами.

Тобто, для того, щоб зібрати більш-менш централізовану систему, ми хочемо, щоб експерти допомагали всім нашим військовим частинам у пошуку найкращих технологій. Адже на ринку зараз є дуже багато всього, і по тактико-технічних характеристиках виріб може показувати умовно хороші результати. Але насправді кожен товар з однаковими характеристиками – різний.

Відтак, фахівці нашого центру повинні будуть тестувати всі рішення, які пропонуються. Ці люди будуть спілкуватися плідно з виробниками, оцінювати той товар, який вони готові постачати, і вибирати з нього лише найкраще, що буде заходити в ДШВ.

Наприклад, ми вже говорили про рішення щодо боротьби з оптикою. І є рішення, які були розроблені вже в цьому центрі. Це механічні рішення, вони тимчасові, але центр вже показує свої результати.

Скільки часу в середньому минає від ідеї до практичного застосування розробки?

По-різному. Наприклад, з проблемою FPV-дронів на оптиці ми боремося вже майже рік, але ідеального рішення, поки що, немає. Якщо проблеми менш масштабні, то можуть вирішуватися навіть за тиждень-два. Все залежить від об'єму проблеми. Якщо потрібне якесь програмне рішення або переосмислення наявних підходів, то можна зробити доволі швидко. Якщо треба апаратне рішення і пошук цивільних виробників, тоді це може займати набагато довше часу.

Як перевіряються та тестуються розробки перед передачею підрозділам?

Це відбувається в декілька етапів.

Перший етап: рішення, яке надходить нам. Воно може починатися з “двох кінців”. Перший кінець – це рішення від виробника. Тестування відбувається на полігонах виробника, випробування триває в штучних та “інкубаторських” умовах. Це перевірка, так би мовити, “порогу входу”, тобто, можливостей виробу. Другий кінець – власне рішення від R&D-центру, тестування відбувається на базі самого R&D-центру. Це теж “поріг входу”.

Другий етап: ми возимо ці рішення тестувати в прифронтові регіони, в ділянки за 40-50 км від фронту. Чому? Бо якщо ці розробки мають якесь радіоелектронне керування, то, потрапляючи в умови, близькі до бойових, вони стикаються з не досить прозорим радіоелектронним полем. І там уже буде складніше, навіть якщо не буде бойових дій.

Третій етап: наші військові частини перевіряють розробку на полі бою. І якщо ми отримуємо потрібний результат, то замовляємо або виготовляємо ще декілька зразків, пробуємо “набити” якусь практику. Після цього робимо інструкцію і технічну документацію на виріб і допускаємо розробку до масового використання у військових частинах.

– Чим R&D-центр відрізняється від мобільних майстерень? Чи будуть мобільні майстерні бригад інтегровані та синхронізовані з R&D-центром корпусу?

– Основний аспект роботи мобільних майстерень – переробка і модернізація.

Основний аспект роботи R&D-центру – пошук рішень. Концептуально це працює так: корпус шукає рішення і виготовляє на нього технічну документацію, або шукає виробника, який це може зробити.

А в бригадах мобільні майстерні займаються вже з наявними документацією та рішеннями. Вони працюють вже із більш-менш готовою системою.

Як ми з розгалуженості бригад маємо вийти до глобального питання з корпусом? Це вже працює: ми найкращих спеціалістів з бригад залучаємо до спільної роботи над проєктами для всіх бригад. Суть у тому, щоб всі мізки працювали одночасно для потреб усіх бригад корпусу. Таким чином ми можемо зібрати найкращі ідеї і розповсюдити їх на всі бригади. Підсумовуючи: концепція роботи майстерень в бригадах – робота руками. Концепція роботи корпусу та R&D-центру – робота головою, пошук інженерних рішень.

– Розкажіть, як взагалі формується запит: хто і як звертається до R&D-центру?

– Ми робимо регулярні поїздки до наших військових частин, збираємо наявну проблематику. І підкреслю, що вона завжди буде. Бо як розвиваємося ми, так розвивається і противник.

Далі формується документ, в якому описується проблема та, якщо можливо, ймовірні шляхи її вирішення.

Пошук вирішення проблеми починається від перевірки ринку та вже наявних рішень. Якщо рішення відсутнє – тоді починаємо розробку рішення, яке нам необхідне.

– Які напрямки розвитку R&D-центру є пріоритетними сьогодні?

– Абсолютний пріоритет – розвиток НРК на різних модулях. Як я казав раніше, в нас є ідея створення роботизованого ВОПу. Тому головна тенденція нашого розвитку: ми хочемо замінити передній край з людей на техніку; для того, щоб противник розбивався об техніку, не об людей. Це – наш найголовніший пріоритет.

Також ми постійно шукаємо рішення вдосконалення бомберів, які показують високу результативність.

Крім того, ми постійно шукаємо нові рішення із вже наявних щодо FPV-перехоплювачів. Силами корпусу ми активно збиваємо “шахеди”, “Молнії”, БПЛА-розвідники противника, й активно почали збивати їхні розвідувальні “мавіки”. Для цього є різне обладнання та спеціалісти, наразі результативність дуже непогана. В середньому протягом безхмарного дня, коли все використовується, це може бути до 20 літачків, до 20 “мавіків” за день в напрямку міста Покровськ.

Щодо спеціалістів: ми будемо використовувати наявний людський потенціал корпусу. Всі кадри, які заходять до бригад корпусу, ми оцінюємо на предмет навичок, які вони приносять з цивільного життя. І якщо в людини є досвід в роботі з технологіями чи електронікою, то залучаємо її по тому напрямку, де вона була фахівцем у цивільному житті. Є чимало людей, які нам допомагають заради перемоги, на безкорисній основі, навіть у дистанційному форматі. І то все – робота мізками.

– У 7 корпусі ШР ДШВ ви керуєте напрямком РЕБ. Як змінювалася роль РЕБ за період оборони Покровської агломерації? Що корпус робить для протидії ворожій активності?

– У контексті роботи РЕБ на рівні корпусу важливою була централізація процесу: об'єднання бригад, які воюють на Покровську, під спільним керуванням центру РЕБ, який і робить розподіл всіх засобів, визначає пріоритети та порядок бойової роботи.

Треба розуміти, що той РЕБ, який був вчора – сьогодні вже неактуальний. Але перевага РЕБу в тому, що він не завжди потребує якихось фізичних змін. Як правило, це якісь програмні рішення або нові підходи до подавлення.

Якщо брати окремо напрямок РЕБ, то тут маємо використання з нашого боку спеціалізованих перешкод, збір інформації про те, що використовує противник, підбір перешкод саме під спеціальні види дронів; встановлення малогабаритних засобів на всю техніку, яка виконує бойові завдання.

Ми використовуємо спеціалізовані перешкоди конкретно по кожному типу БПЛА, і це дає свій результат. Також ми працюємо з Повітряним командуванням в контексті подавлення навігації, протидії “шахедам” і БПЛА, які залітають до нас на територію.

Яке майбутнє РЕБ?.. Він буде підніматися в повітря однозначно. РЕБ буде на БПЛА найближчим часом. Адже чим вище знаходяться джерела випромінювання, тим далі вони діятимуть і матимуть якісніший вплив. Не думаю, що я розкрию якийсь секрет, бо впевнений, противник так само працює над цим.

Такі проєкти вже є в 7 корпусі ДШВ, це готові рішення, які наші бригади вже використовують. Це різні системи РЕБ. Поки що це не масово, експериментально – але вони вже є.

І в контексті загалом Сил оборони декілька виробників в Україні працюють над виготовленням таких рішень. Я думаю, найближчим часом вони з'являться на фронті.