Геній, що створив одну з найдорожчих картин: цікаві факти із життя Казимира Малевича

Хоча Москва вже давно намагається присвоїти його собі, однак це все ж український художник. Хто такий Казимир Малевич і цікаві факти з його життя – докладніше розповість 24 Канал.

Що цікавого слід знати про Казимира Малевича?

Походив з польської шляхти та був католиком

Художник народився у Києві у родині Северина та Людвіки Малевичів. Його рід належав до збіднілої польської шляхти, яка жила в Україні декілька століть. Малевичі були католиками, тож Казимира хрестили в Київському римо-католицькому костьолі. У родині було 12, за іншими даними – 14 дітей, повідомляє Vogue.

За останніми дослідженнями, Казимир Малевич народився у центрі Києва – на вулиці Жилянській. Сталося це у садибі, що належала його тітці Марії Оржеховській. Будинок донині не зберігся.

Батько Казимира працював на цукровому заводі та мріяв, аби син став цукроваром. Тому вороже поставився до його захоплення малюванням. Натомість мати всіляко підтримувала майбутнього художника та сама купила йому професійні пензлі та фарби, повідомляє Український інститут національної пам'яті.

Знайомство з Україною

Через роботу батька родина часто переїжджала. У дитинстві Малевич жив на Поділлі, Київщині, Чернігівщині, Харківщині. Саме у цей період, мешкаючи в різних куточках України, майбутній художник відкрив для себе народне мистецтво: вишивку, малярство та спів. До слова, улюбленою піснею митця була українська "Гуде вітер вельми в полі", яка вийшла ще до його народження – у 1838 році.

Як розповів дослідник творчості Малевича Дмитро Горбатюк у фільмі "Малевич. Народжений в Україні", коло, хрест, квадрат – це перші елементи народного мистецтва. Саме народна творчість вплинула на формування авангардиста. У дитинстві та юності Малевич навчився вишивці – вишивати дуже любила його мати. Художник розписував хати разом із селянами, плів гачком, захоплено працював з мереживом.

Зокрема, у своїх "Автобіографічних записках" Малевич згадує, як формувався його зв'язок з Україною, та підкреслює важливість народного мистецтва. Його вплив можна відчути у двох "селянських циклах" автора. Зокрема, до них належать роботи "Голова селянської дівчини", "Жнива", "Збір врожаю", "Дівчата в полі", пише Harper's Bazaar Ukraine.

Картина Казимира Малевича "Збір врожаю", 1929 рік / Взято із сайту WikiArt

Крім того, свого часу Малевич співпрацював з артіллю народних промислів тодішньої Київської губернії у селі Вербівка (сьогодні входить до складу Черкащини. Артіллю тоді керувала відома художниця Олександра Екстер. Саме там за ініціативи Олександри Екстер і Наталії Давидової поєднали супрематизм та народне мистецтво, адже місцеві вишивальці працювали за супрематичними ескізами Малевича. Зокрема, це були його ескізи для подушок і навіть шарфів.

Своїм учителем називав Миколу Пимоненка

Своїм учителем у мистецтві Малевич називав Миколу Пимоненка – відомого українського живописця, майстра жанрового живопису, героями якого часто ставали селяни та містяни. У період з 1895 по 1897 рік художник знову проживав у Києві, де, власне, і навчався у художній студії Пимоненка.

Я був приголомшений його майстернею. Його картини зображували життя України,
– писав у своїх спогадах Малевич.

Один з небагатьох, хто відобразив трагедію Голодомору

У творчості Малевича також відображена і трагічна сторінка українського народу – Голодомор 1932 – 1933 років. Зокрема, на картинах "Селяни", "Поневолена Україна", "Людина, що біжить" і у тривожних ескізах 1930-х він показує українців без рук, поневолених людей, що зіткнулися з Голодомором.

Промовистою є й інша його робота "Де серп і молот, там смерть і голод". На ній зображено фігури, а замість їхніх облич – серп, молот, хрест і труна. Сама ж назва є цитатою з популярної у 1920 – 30-х роках народної пісні. Лаконічна та водночас геніальна робота.

Картина Казимира Малевича "Де серп і молот, там смерть і голод" / Взято із сайту Музею Голодомору

Не лише "Чорний" – були й інші квадрати

Казимир Малевич робив акцент на кольорі та формі, позбавляючись усього зайвого. У 1915 році його особисте відкриття втілилося у полотнах "Чорний квадрат", "Червоний квадрат", "Чотири квадрати" та картині із символічною назвою "Супрематизм". Ці роботи згодом визначать його подальшу мистецьку практику та надихнуть наступні покоління художників, зокрема об'єднання українських авторів "Нова генерація".

Цікаво, що певний влив на "Чорний квадрат" Малевича мала його вищевказана співпраця з артіллю у Вербівці. Ескізи та напрацювання, зроблені там, лягли в основу декорації для вистави "Перемога над сонцем", над якою Малевич працював у Петербурзі. Однієї з декорацій якраз були дві кольорові композиції, пізніше покриті чорною фарбою. Це був перший натяк на "Чорний квадрат".

Сама ж найвідоміша картина художника сьогодні є однією з найдорожчих у світі. Над нею він працював протягом майже двох років і вперше представив публіці на футуристичній виставці "0.10" у Петербурзі. "Чорний квадрат" Малевич вважав ідеальною формою початку всіх форм. Згодом ця картина змінила назавжди подальше мистецтво.

На жаль, "Чорний квадрат" досі зберігається у Москві, а не в рідному для митця Києві. В Україні ж можна побачити кілька й робіт. Зокрема, в колекції Національного художнього музею України, дві – в Мистецькому арсеналі, також у приватних зібраннях. Іще одна робота представлена в постійній експозиції Пархомівського художнього музею на Харківщині.

"Чорний квадрат" Казимира Малевича, 1915 рік / Взято із сайту WikiArt

Російський етап

У роки життя Казимира Малевича Україна була частиною Російської імперії. Тому у 1897 році родина Малевичів переїжджає з Києва до Курська. Там майбутній художник прожив майже десять років, одружився та деякий час працював на Курсько-Московській залізниці. Він не полишав малювати й організував гурток з малювання.

У 1905 році Малевич вирушив до Москви, щоб удосконалити свою майстерність і отримати досвід виставкових проєктів. Там він тричі намагався вступити до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Також займався в різних мистецьких студіях, зокрема у студії архітектора, одного із засновників Московського товариства художників Івана Рерберга. Зрештою Малевич увійшов у середовище відомих малярів, почав виставлятися на художніх виставках товариства.

УНОМИС (Утверджувачі нового мистецтва) – авангардне художнє об’єднання, засноване Казимиром Малевичем 1920-го у Вітебську, Казимир Малевич другий ліворуч / Фото взято із сайту Українського інститут національної пам'яті

Називав себе українцем і потрапив під сталінські репресії

Радянська влада вимагала, щоб мистецтво було зрозумілим. Тому авангард опинився поза законом в Російській імперії, а художники-авангардисти витіснялися та знищувалися фізично. Наприкінці 1920-х років почалися репресії, зокрема і Малевича звинувачували у шпигунстві через його поїздки до Європу.

Через репресії Малевич їде до Петербурга з метою емігрувати в Європу, але потрапляє під арешт. Протягом трьох місяців художник терпів допити й фізичні знущання, що призвели до погіршення здоров'я. На допитах називав себе українцем, однак до початку повномасштабного вторгнення світові музеї ігнорували цей факт.

Він так і не зміг побудувати нове життя у Європі чи повернутися до Києва, де його шанували та підтримували, — 15 травня 1935 році митець помер від раку в Петербурзі.

Чому Казимир Малевич – не російський художник?

За кордоном Казимира Малевича досі вважають "російським" авангардистом. Зокрема, його так називають в англомовній Вікіпедії.

Популярна блогерка та популяризаторка української культури Krapka Krapka зазначила, що ідентифіковувати національну приналежність авангардистів складно, оскільки вони намагалися творити мистецтво, котре буде поза часом і простором.

Однак найбільш визначальним є те, що під час допиту радянськими спецслужбами Казимир Малевич заповнював документи й у графі національність вказував, що він – українець. Батько художника – поляк, мама – українка з Полтавщини. Народився ж Малевич у Києві.

Крім того, першими, хто побачив його нові роботи із супрематизму стали не поціновувачі мистецтва, а вишивальниці з села Вербівка, що зараз на Черкащині.

Більше про те, чому Малевича не слід називати "російським" художником, – у матеріалі 24 Каналу.