Чому швидкий вступ України є викликом і для Євросоюзу

Єврокомісарка Марта Кос під час "Українського ланчу" в рамках Мюнхенської безпекової конференції першою з офіційних осіб Єврокомісії зробила заяву про обговорення можливості прискореного вступу України в ЄС вже у 2027 році.

"Ми маємо знайти рішення, щоби подолати розрив між принципом, заснованим на заслугах, і методологією, яку ми застосовуємо протягом останніх 40 років, а також геополітичними викликами – з іншого боку.

Ми більше не можемо чекати", – заявила вона.

Про три суттєві виклики, з якими ця ідея зіткнеться вже найближчим часом, читайте в колонці кандидатки економічних наук Олександри Булани Три перешкоди для швидкого вступу: що може завадити Україні стати членом ЄС у 2027 році.

Далі – стислий її виклад.

Отже, перший виклик, зазначає авторка колонки, – це потреба наповнити прискорене членство змістом.

Очевидно, що Україна (та, ймовірно, й інші країни-кандидати) не здатна виконати увесь обсяг реформ для повноцінного вступу вже у 2027 році.

Одна з ідей – під умовною назвою "зворотне розширення" (reverse enlargement), полягає в тому, що Україна одразу буде формально визнана членом ЄС, але практичного наповнення це членство набуватиме в міру виконання реформ.

Також обговорюється ідея президента Франції Еммануеля Макрона про "Європу двох швидкостей".

Очевидно, що право голосу щодо частини (уточнімо – частини, а не усіх) спільних рішень ЄС Україна отримає останньою.

"Цілком можливо, що навіть у разі реалізації ідеї членства у 2027 році воно матиме радше формальний характер, а реальна залученість України до життя ЄС розпочнеться лише після досягнення істотного прогресу в реформах, достатнього для закриття усіх переговорних глав", – пише Олександра Булана.

Олександра Булана підкреслює, що досі незрозуміло, як саме відбуватиметься відкриття доступу до спільного ринку та фондів ЄС, а також участь України на технічному рівні в інституціях Союзу.

За її словами, другий виклик – це внутрішньополітична динаміка в ЄС.

Будь-які зміни методології розширення (а прискорене членство неминуче означає такі зміни) потребуватимуть одностайного рішення всіх держав-членів ЄС.

"Досягнення такого консенсусу є складним завдання", – попереджає кандидатка економічних наук.

На її думку, ситуація для України могла би спроститися, якби прискорене розширення стосувалося й інших країн-кандидатів.

"Та навіть якщо вдасться досягти консенсусу серед країн-членів ЄС та погодити нову хвилю розширення за участю України, Євросоюзу все одно доведеться шукати рішення щодо внутрішньої реформи… Водночас станом на сьогодні Єврокомісія ще не представила конкретних проєктів такої внутрішньої реформи", – пише Булана.

І третє, додає авторка колонки, – це геополітичні питання.

Вона пояснює, що ідея прискореного вступу з’явилася як частина безпекових гарантій для України в рамках перемовин щодо миру, які відбуваються зараз.

Крім того, Україна є безумовно важливим партнером Євросоюзу в безпековій сфері і обом сторонам вигідне максимальне залучення України до безпекової співпраці з ЄС, констатує кандидатка економічних наук.

А що, якщо мирної угоди на цьому етапі не вдасться досягти? Та чи достатньо буде безпекових потреб ЄС для приєднання України до спільного ринку і повноправного членства?.

Але, як зауважив колишній президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу, "креативність європейських юристів є безмежною, коли виникає справжня потреба".

Докладніше – в колонці Олександри Булани Три перешкоди для швидкого вступу: що може завадити Україні стати членом ЄС у 2027 році.