Путін боїться втратити владу, – інтерв'ю з Беном Годжесом про фінал війни та страхи диктатора

Поки Україна намагається вести конструктивні переговори зі Сполученими Штатами, в Кремлі вирують зовсім інші настрої. Російський диктатор Володимир Путін тримається за владу та не планує зупиняти бойові дії. Він розуміє, що в іншому випадку невдоволення росіян лише зростатиме, особливо військових, які повернуться з фронту.

Генерал-лейтенант США у відставці Бен Годжес в інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що попри небажання Москви іти на конструктивний діалог, Україна має "зброю", яка здатна завершити війну. Тим часом Європа, над якою вже зависла російська загроза, має усвідомити важливість підтримки нашої країни.

Більше про можливість перемогти Росію, удари по її території, страхи Путіна та стратегію Кремля – читайте в матеріалі.

Чому виступ Марко Рубіо у Мюнхені був провальним?

Яка ваша оцінка виступу держсекретаря США Марка Рубіо про стан справ у відносинах між США та Європою, а також про Україну. Що вам найбільше запам'яталося з його промови? Що ви про неї думаєте?

Щиро кажучи, вона була посередньою. По суті, він сказав те ж саме, що і Венс минулого року, просто набагато приємнішим голосом і в кращому тоні. Я вважаю, що він не торкнувся, наприклад, питання Гренландії. Думаю, майже всі у залі хотіли б почути від нього щось на кшталт: "Це була жахлива помилка, вибачте, ми не хотіли". Однак він цього не сказав.

Так само він не пояснив, чому допомога Україні та поразка Росії настільки важливі. Натомість прозвучав набір так званих цінностей у дусі білого християнського націоналізму. Коли вони говорять про цінності, вони мають на увазі саме це.

Мабуть, люди полегшено зітхнули, що він не кричав на них так, як це робив віцепрезидент Венс. Але це дуже низька планка для державного секретаря США, тож я не вражений.

Мене особисто вразила його заява про переговори щодо війни в Україні. Він сказав, що не знає, чи готові росіяни укласти угоду. Це пролунало після місяців цих так званих переговорів.

Він (Марко Рубіо, – 24 Канал) насправді знає, що вони не збираються укладати жодної угоди. Він бачить те саме, що й усі ми. Росіяни не мають жодного інтересу реально домовлятися про мирний результат, який не передбачає, що Україна фактично погодиться на всі їхні вимоги.

Я маю на увазі, що підхід адміністрації чинить тиск на Україну, а не на росіян. Тож, на мій погляд, дуже шкідливо, коли він чи Віткофф, чи президент, чи хтось ще кажуть: "Ми вже на 95% готові, окрім найважливішої частини". Я вважаю, що це не допомагає.

Повне інтерв'ю з генералом Беном Годжесом: дивіться відео

Чи зупиниться Путін лише на Донбасі?

Чи вважаєте ви, що питання територій, зокрема Донбасу, можна розв'язати?

Так, Росія могла б визнати це суверенною територією України. Звичайно, хто я такий, щоб говорити українцям, вам треба продовжувати воювати. Я не перебуваю в окопі під Покровськом. Або у квартирі під атаками "Шахедів". Тож це можуть вирішувати лише українці.

Але я думаю, що ваш президент, керівництво України, український народ, кожен українець, з яким я говорю, відповідає – "Ні, навіть не думайте". І ніхто, незалежно від того, що каже адміністрація США, не вірить, що на цьому все закінчиться, що Росія задовольниться лише останнім шматком Донбасу та заспокоїться. У це ніхто не вірить.

Росія не погодиться на припинення вогню або не дотримуватиметься його. Тож українці мають бути тими, хто приймає рішення. Я був би дуже здивований, якби вони погодились.

Зверніть увагу! Володимир Зеленський заявив, що якщо Україна піде на територіальні поступки та віддасть Донбас Росії,Путін задовольниться цим лише на певний час. Через кілька років російський диктатор, відновивши сили, може напасти повторно.

Тобто ви впевнені, що Донбас – це не фінальна мета Володимира Путіна?

Абсолютно ні. Вони по суті самі про це говорять. Я роблю висновки. А чому хтось повинен вважати, що це все, чого вони хотіли? Я слухав Лаврова, слухав Путіна, слухав Медведєва та Кирила Дмитрієва – всіх цих людей. Вони ні в чому не відступили.

А президент (Дональд Трамп, – 24 Канал), видається, живе у власній реальності, яка, на мою думку, прив'язана до бізнес-угод, які вже підписані між американцями та росіянами. Мені здається, там уже все узгоджено, і вони оприлюднять це після того, як, на їхню думку, буде якась угода цього літа.

Ось чому президент так тисне, щоб усе було готове до червня, щоб потім подати величезні бізнес-угоди якраз до 4 липня, до дня народження США. Я не думаю, що це те, що б підтримали українці чи європейці, і, чесно кажучи, більшість американців також.

Які 2 речі важливі для російського диктатора?

Війна Росії проти України триває довше, ніж війна Радянського Союзу проти нацистської Німеччини, а також ми наближаємося до четвертої річниці цієї жорстокої війни. Що це говорить вам про стратегію Путіна та про Росію?

Звісно, ​​втрати для нього не мають значення. Однак дві речі для нього важливі:

• Перша річ – чи зможе він залишитися при владі. Я думаю, поки економіка здатна генерувати достатньо грошей, щоб продовжувати війну, він це робитиме. Саме тому, на мою думку, стратегія України щодо знищення нафтової та газової інфраструктури Росії дуже хороша.
• Друга річ – він, мабуть, досить впевнений, що США нічого не зроблять, щоб його зупинити. Він вірить, що Європа теж насправді не зможе заповнити цю прогалину. Тож він продовжуватиме, доки не побачить, що вся Європа та Канада на боці України, і вони дадуть Україні все, що потрібно, аби перемогти Росію. Коли він це побачить, тоді, гадаю, у Кремлі доведеться переглянути свої розрахунки. Однак поки вони не думають, що це станеться.

Чи може Путін закінчити війну, не втративши владу?

Це буде дуже складно. Він матиме мільйон незадоволених ветеранів, які повернуться додому. І куди? В економіку, що у руїнах.

Я думаю, саме цього він і не хоче – щоб усі ці війська повернулися додому без того, щоб він міг показати хоч щось як результат.

Тож так, для нього це було б тяжко. Однак, звісно, ​​збереження його влади – не моя турбота. Моя турбота – безпека, стабільність та добробут усієї Європи, зокрема України.

Чому Зеленський має більше впливу, ніж Путін?

Президент України Зеленський заявив: "Я молодший за російського диктатора Путіна, тому я маю більше важелів впливу". Яка ваша реакція на це?

По-перше, це правда. По-друге, коли я бачу вашого президента, як він спілкується з військовими, з людьми, зі світовими лідерами, неможливо так вдаватися весь час.

Це справжній, щирий та позитивний лідер, який є неймовірним керівником для України та прикладом для всіх інших. А у Володимира Путіна немає нічого, що хтось, хто прийшов на цю конференцію (у Мюнхені, – 24 Канал), хотів би наслідувати.

Цікаво, що водночас Дональд Трамп неодноразово називав Зеленського диктатором. Президент України різко відреагував на такі заяви, зазначивши, що саме Путін розпочав війну і він є агресором.

Чи може Україна протистояти цій війні нескінченно? І чи не здається вам, що війна на виснаження не на нашому боці, адже у Росії більше людських ресурсів та більше можливостей?

Я думаю, що перевага Росії в людських ресурсах, можливо, перебільшена. Інакше навіщо їм завозити північнокорейців? Чому вони хапають мігрантів, які думали, що їдуть працювати на завод, а натомість опиняються на Донбасі? Думаю, Росія має проблеми з людськими ресурсами. Україна в іншій позиції – ви захищаєтесь.

На фронті сформувалася так звана "killzone". Україні вдалося зробити так, щоб там, можливо, не було так багато військ, як це було б у класичній війні.

Певно, є близько двох мільйонів українців, які зараз залучені в інших важливих для країни роботах, але теоретично теж могли б стати військовими. Тож я думаю, перевага Росії в людських ресурсах є, але вона не є вирішальною.

Росія встановила черговий рекорд у грудні. Російські війська втратили 35 тисяч солдатів убитими та пораненими. За даними Bloomberg, у січні вони не змогли компенсувати втрату 9 тисяч солдатів. Тим часом український міністр оборони Михайло Федоров каже, що його мета виводити з ладу як мінімум 50 тисяч російських солдатів щомісяця вбитими та пораненими.

Це гідна ціль. Однак, на мій погляд, не менш важливо також знищувати нафтову та газову інфраструктуру Росії, руйнувати їхню основу сили, тобто логістику та штаби.

Якщо це прибрати, тоді майже не має значення, скільки в них піхоти, якщо ви знищили їхню логістику, штаби, артилерію і, звичайно, заводи по виробництву дронів тощо.

Оскільки ми наближаємося до 4 роковин цієї жорстокої війни проти України, як ви оцінюєте результати українських глибоких ударів по російських НПЗ, військової інфраструктури? Україна вже почала застосовувати власні далекобійні дрони та ракети.

Звичайно, мені завжди подобалося, коли репортери показували, як горить нафтопереробний завод у якійсь частині Росії. Сьогодні цього видно менше. Я не знаю, чи це означає, що цього більше не відбувається.

Росіяни, звісно, ​​не хочуть, щоби афішували, що саме вони втрачають. Однак ключове питання – що з їх виробництвом? І яка ціна на нафту? Вона впала настільки низько, що це негативно впливає на здатність Росії фінансувати війну.

Тому я б сказав, що це дуже мудра стратегія. І ми, на Заході, маємо знаходити більше зброї та більше шляхів допомогти Україні нарощувати можливості виробляти такі засоби.

Чи справді від диктатора приховують реальну ситуацію на фронті?

Чи шкодує Володимир Путін про вторгнення в Україну, на вашу думку?

Якщо й шкодує, я не уявляю, щоб він сказав про це публічно. Він не схожий на людину, яка визнає "це була величезна помилка з мого боку". Тож я не можу уявити, які розмови та спекотні суперечки відбуваються всередині Кремля чи там, де він перебуває.

Я припускаю, що є люди, які утримують його при владі і які кажуть: "Ви нас знищуєте". Або він не знає, що насправді відбувається. Я в це не вірю. Всі ці роки я чув, що він колишній офіцер КДБ, він розумний, грає в тривимірні шахи тощо.

Тож якщо хтось каже, що, можливо, його оточення не каже йому правди, це неправда. Якщо він чогось не знає, це його власна провина.

Згадаймо похід Євгенія Пригожина на Москву. Чи не вважаєте ви, що це, ймовірно, був найнебезпечнішим моментом для Путіна?

Я гадаю, це, звичайно, не була спроба перевороту. Це було повстання, і все справді зводилося до грошей. Думаю, Пригожин був дуже незадоволений спробою Шойгу взяти під контроль усі ці різні наймані компанії, і тому він це зробив. Найцікавіше для мене те, що майже ніхто нічого не зробив. Їм навіть, здається, аплодували у Ростові.

Ніхто його не зупинив.

Так, і хіба що мер Москви, знаєте, виставив якісь загородження. Однак загалом не було жорсткої реакції. Я думаю, люди чекали, щоб побачити, що тут станеться. І, звичайно, саме тому Пригожин мертвий.

Як Україна може перемогти у війні?

Журнал The Atlantic нещодавно взяв інтерв'ю у президента України Володимира Зеленського. Журналісти запитали його, чи мала Україна завершити цю війну у 2022 році після успішної битви за Київ, Харків, Херсон. Адже колишній американський генерал Марк Міллі радив українцям у 2022 році завершити війну. Що ви думаєте щодо цього?

А хто ми такі, щоби радити президенту України й переконувати, мовляв, нехай росіяни залишать собі те, що захопили? Я думаю, ми ніколи не прийняли б цього в США. Принаймні я на це сподіваюся. Частини окупованої території – це не просто земля і якась порожня нерухомість десь на Манхеттені. Вона належить українцям.

І я не знаю, як президент Зеленський міг би на це піти, особливо, коли він уже, мабуть, бачив і відчував потенціал власної армії та слабкості російської сторони. Прийняв би він таке саме рішення сьогодні? Я гадаю, так.

Було багато обговорень щодо гарантій безпеки для України. Чи не ця пропозиція є гіршою, навіть з урахуванням цих 24 годин на реакцію українських військ, 48 годин для реакції Коаліції охочих, а потім 72 годин для можливого залучення США?

По-перше, Україні довелося б відмовитися від території ще до того, як гарантії взагалі почнуть діяти. І це вже проблема. Я зовсім не впевнений, що ми виконали б такі зобов'язання. Я не бачив нічого такого від адміністрації, що б свідчило про готовність до реальної реакції США.

Я налаштований скептично – якщо ми навіть не готові дати Україні більше боєприпасів та інших речей, то чому раптом ця адміністрація погодилася б на це? Чи вона б погодилася б застосувати повітряні чи наземні сили у відповідь проти росіян?

Я не бачив нічого, що б показувало, що вони (в США, – 24 Канал) справді доведуть це до кінця. Тому президент Зеленський дуже мудро каже, що це має бути договір, який ратифікує Конгрес. Це має бути набагато більше, ніж просто якийсь документ на кшталт Будапештського меморандуму.

Яким ви бачите можливий фінал цієї війни? Зеленський каже, що Україна не має достатньо ресурсів та людського потенціалу для масштабних контрнаступальних операцій. Водночас росіяни намагаються просуватися вперед ціною великих втрат. Навіть якщо ми зупинимо їх зараз і не дамо просунутися, вони все одно можуть обстрілювати українців ракетами та дронами.

Це, напевно, найскладніше з усього, про що вашому президенту доводиться думати – скільки ще ваша країна має витримувати такі атаки.

Однак я думаю, що стратегія знищення здатності Росії продавати нафту та газ Китаю, Індії, Туреччині та іншим країнам – це стратегія, яка веде до перемоги. Особливо, якщо Європа допоможе зупиняти суд тіньового флоту.

Тож тільки керівництво України може ухвалювати таке рішення. Було б неправильно з мого боку говорити "тримайтеся" чи навпаки "віддайте їм все", бо, гадаю, українське керівництво знає, що росіяни прийдуть знову. Навіть якщо буде пауза на рік або більше, це ще не кінець.

Як Європі уникнути нападу Росії?

У медіа проходили цікаві військові заходи щодо можливого протистояння між Європою та Росією. Як ви можете оцінити готовність європейських країн захищатися зараз і яку загрозу Росія зараз становить для Європи?

Найкращий спосіб захистити Європу – це переконатися, що Україна переможе. Тоді не доведеться гинути жодному німецькому, британському чи польському військовому, якщо вони дадуть Україні все, що їй потрібно. Це найкращий спосіб переконатися, що Росія ніколи не атакує решту Європи. Україна, вочевидь, є частиною Європи.

По-друге, якщо Україна зазнає поразки й Росія зрештою зможе досягти своєї мети, то протягом ще кількох років, я думаю, вони можуть підготуватися до нападу, наприклад, на Латвію чи Литву. Це реальна можливість.

Глава Мюнхенської конференції з безпеки напередодні заходу сказав, що якщо в Україні буде припинення вогню, це створить велику загрозу з боку Росії для європейських країн. Чи згодні ви з цим?

Залежить від того, яким буде режим припинення вогню. Росія не може перемогти Україну, тому я не думаю, що вони готові кинути виклик НАТО, якщо вважають, що НАТО справді готове.

Однак я сказав би, що європейці нарешті починають усвідомлювати, що Росія вже веде війну проти Європи. Усі ці операції у "сірій зоні" – це вже російська війна. Це провісник безпосередніх бойових дій. Тож якщо вони не почнуть вживати реальних заходів, щоб зупинити російські операції у "сірій зоні", ризик зростатиме.