Росіянам буде складно: до чого призведе удар "Фламінго" по заводу "Іскандерів"

Військовий оглядач Іван Тимочко в ефірі 24 Каналу пояснив, що цей удар може мати значно глибші наслідки, ніж здається на перший погляд. Йдеться не лише про руйнування будівлі, а про можливий збій у всьому виробничому циклі стратегічної зброї Росії.

Яку стратегічну роль може відіграти "Фламінго"?

Йдеться про удар по Воткінському заводу, який виробляє твердопаливні балістичні ракети та ракети для комплексу "Іскандер".

Нагадаємо! В Удмуртії під атаку потрапив Воткінський завод, який спеціалізується на виробництві ракет, зокрема для комплексів "Іскандер-М", "Орешник" і РС-24 "Ярс". Російські моніторингові канали підтвердили атаку та оголошення загрози БпЛА в низці регіонів, а місцеві жителі заявляли про щонайменше три прильоти дронів і пошкодження будівель поблизу.

За даними аналітиків, уражено гальвано-штампувальний цех, де формуються корпуси ракет і здійснюється технологічна підготовка до фінального складання. Саме цей етап є базовим у виробничому циклі, і його зупинка може спричинити ланцюгові наслідки.

Навіть один удар по одному з центральних цехів означає, що продуктивність заводу різко впаде, а накопичення незавершених ракет лише зростатиме,
– зазначив Тимочко.

Він пояснив, що йдеться не просто про пошкоджену будівлю. Якщо напівготова продукція накопичується на складах і в цехах, вона стає вразливою для повторних уражень, а також створює логістичні проблеми для противника.

Ракети важкі, багатотонні. Їх не так просто вивезти і розосередити, особливо якщо логістика відома і перебуває під постійним спостереженням,
– наголосив він.

За його словами, це ставить перед російським командуванням складне завдання: або терміново відновлювати пошкоджену ділянку, або шукати способи перерозподілу виробництва. У будь-якому разі мова йде про додатковий тиск на систему, яка й без того працює на межі можливостей.

Яку дальність реально може мати "Фламінго"?

Defense Express 20 лютого написав, що ракета "Фламінго" могла встановити рекорд дальності бойового пуску, вдаривши по Воткінському заводу.

Довідка: за оцінками видання, від українського кордону до цілі понад 1 300 кілометрів по прямій, а загальна дистанція польоту могла сягнути 1 600 – 1 650 кілометрів або навіть більше залежно від маршруту.

Тимочко зауважив, що питання рекорду дальності потребує уточнення. У цьому класі ракет існують зразки з набагато більшою дальністю, однак для української номенклатури показник у понад тисячу кілометрів уже має стратегічне значення. За його словами, навіть якщо фактична дистанція становила 1 600 кілометрів, це означає значно більший потенціал.

Якщо ми говоримо про 1 600 кілометрів, то треба враховувати і запас від точки пуску до кордону, і маршрут до цілі. Тобто позначка у 2 000 кілометрів – це не ефемерна межа, а цілком реальна відстань для цієї ракети,
– пояснив Тимочко.

Він підкреслив, що у відкритих характеристиках фігурувала планка до 3 000 кілометрів. Навіть якщо це граничний потенціал, сам факт практичного застосування на такій дистанції змінює уявлення про глибину можливих ударів.

Москва знаходиться на відстані близько 900 кілометрів. Але не Москвою єдиною,
– додав він.

На його думку, стратегічний ефект визначається не символічністю цілі, а її значенням для військової машини противника. І саме тому удар по виробничому центру може виявитися болючішим за атаку по політичному об'єкту.

Росія буде змушена перекидати ППО

Удар по такому об'єкту став можливим не лише через дальність ракети, а й через проблеми із захистом самого підприємства. Якщо завод не прикрили належним чином, це означає або недооцінку загрози, або нестачу систем протиповітряної та протиракетної оборони. У будь-якому випадку російському командуванню доведеться реагувати.

Противник не зміг виставити якісну систему протиракетної і протиповітряної оборони навколо цього об'єкта,
– зазначив Тимочко.

За його словами, логічною відповіддю стане перекидання додаткових систем ППО для прикриття стратегічного виробництва. Однак це автоматично послаблює інші напрямки – міста, військові об'єкти або логістичні вузли, які залишаться без належного захисту.

Або вони туди перетягнуть непомірно багато систем ППО, або змушені будуть оголити інші напрямки,
– наголосив він.

Він підкреслив, що така дилема створює для російського керівництва складний вибір. Посилення оборони одного критичного об'єкта означає вразливість в іншому місці, а це відкриває нові можливості для подальших ударів.

Виробництво ракет може перейти в режим виживання

Зупинка або часткове руйнування гальвано-штампувального цеху вдаряє по самому початку виробничого ланцюга. Саме там формуються корпуси ракет і готуються деталі до подальшого складання. Без цього етапу фінальна збірка просто не може працювати у звичному темпі.

Водночас, проблема не обмежується лише бетонними перекриттями чи покрівлею. Втрата обладнання та, ймовірно, фахівців може стати значно болючішою, ніж саме руйнування будівлі.

Фахівців відновити складніше, ніж купол чи корпус. А обладнання там точно не дешеве і не завжди легально завезене,
– наголосив він.

Він підкреслив, що в умовах санкцій заміна складного виробничого обладнання стане окремим викликом. Під пильним супутниковим контролем і міжнародними обмеженнями відновлення повноцінного циклу може розтягнутися в часі, що безпосередньо вплине на темпи постачання ракет для фронту.

Росіянам буде складно втримати темп ударів

Наслідки удару виходять далеко за межі одного підприємства. Якщо виробничий цикл буде порушений, це вплине на весь ланцюг застосування ракет, адже частина з них фактично з конвеєра одразу потрапляє на пускові установки. У такій ситуації російському командуванню доведеться обирати між накопиченням резерву та використанням ракет у поточних атаках.

Стоятиме питання: тримати недоторканий запас чи запускати ракети по Україні,
– наголосив Тимочко.

За його словами, навіть тимчасове просідання виробництва створює дефіцит, який неможливо швидко компенсувати. Це означає або зменшення інтенсивності обстрілів, або ризиковане витрачання стратегічного резерву.

Про нарощення виробництва вже не йдеться. Питання буде хоча б відновити те, що було до удару,
– додав він.

Він підкреслив, що для російського керівництва це не лише технічна, а й управлінська проблема. Подібні провали зазвичай мають кадрові наслідки всередині військово-промислової системи, навіть якщо про них публічно не повідомляють.