Фронти Кремля "валяться", але у Путіна інший план: в Politico пояснили задумку диктатора

Через чотири роки після початку повномасштабного вторгненняросійська військова кампанія демонструє ознаки стагнації. Незважаючи на колосальні втрати в живій силі та техніці, армії РФ не вдалося досягти заявленої мети — повної окупації Донецької та Луганської областей.

Про це пише оглядач Джеймі Деттмер для POLITICO.

Згідно з даними Центру Белфера при Гарвардському університеті, після швидкого просування в перший місяць війни (коли під контролем РФ опинилося близько 27% території), зараз лінія фронту стабілізувалася. Росія утримує приблизно 18-19% українських земель.

Яка ситуація на полі бою

За останній рік російські війська змогли окупувати близько 4700 квадратних кілометрів території. Однак, за оцінками Інституту вивчення війни (ISW), їм так і не вдалося прорвати головний оборонний рубіж українських сил на захід від Донецька. Більше того, на Запорізькому напрямку російські підрозділи були змушені частково відступити.

Локальні успіхи РФ, як-от наступ на Покровськ та Костянтинівку влітку, не переросли у стратегічний прорив.

«На даний момент російська військова машина функціонує достатньо добре: влада здатна покривати поточні втрати в особовому складі та техніці. Але немає можливості значно збільшити обсяг розгортання ресурсів», — зазначає журналіст-аналітик Дмитро Кузнець.

Водночас, за словами аналітика, російське керівництво не розглядає варіант припинення бойових дій. Політолог Елла Панеях вказує, що для виправдання величезних втрат перед населенням Володимиру Путіну потрібна «велика перемога». Крім того, згортання військової економіки несе серйозні внутрішньополітичні ризики для Кремля.

Яка ситуація з мобілізацією в Україні

За інформацією видання, якщо Росія поки що здатна компенсувати свої втрати, то для України питання комплектування армії стає критичним. Проблема нестачі особового складу загострюється.

Як стверджують у POLITICO, у листопаді 2025 року Генеральна прокуратура України повідомила про 310 000 нерозкритих справ щодо самовільного залишення частин та дезертирства. Міністр оборони Михайло Федоров нещодавно заявив, що близько двох мільйонів українців перебувають у розшуку за порушення правил військового обліку.

«Основними факторами нестачі кадрів в армії є слабкість інституцій, соціальна втома та психологічне виснаження, демографічні обмеження, а також вплив російської пропаганди», — йдеться у дослідженні Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень.

Брак живої сили безпосередньо впливає на ситуацію на фронті. Під час боїв за Покровськ це дозволило російським військам застосувати тактику «тотальної інфільтрації», коли малі піхотні групи проникали в тил українських позицій.

Чи є ризик внутрішньої дестабілізації

На тлі військових труднощів та регулярних ударів РФ по енергетичній інфраструктурі, в Україні зростає занепокоєння щодо можливих сценаріїв завершення війни. Зменшення американської військової допомоги та затримки європейських кредитів посилюють тиск на Київ.

Колишній президент України Петро Порошенко в інтерв’ю виданню POLITICO висловив занепокоєння щодо можливих наслідків переговорного процесу. На його думку, вимоги Путіна щодо територіальних поступок є частиною сценарію з дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. Будь-яка угода, що передбачає передачу територій, потребуватиме проведення референдуму і неминуче зустріне сильний опір суспільства.

«Я не думаю, що парламент коли-небудь прийме щось подібне. Це буде сприйнято як капітуляція», — наголосила народна депутатка Олександра Устінова.

Оглядач резюмуює, що ситуація зайшла в глухий кут: Росія не має достатньо сил для військової перемоги, але чекає на зміну політичної кон’юнктури. Україна, своєю чергою, також не має ресурсів для повного звільнення територій військовим шляхом і змушена тримати оборону в очікуванні, коли виснаження змусить Москву до реальних переговорів.

Чи вийде домомвитись з Путіним

Нагадаємо, у матеріалі Sky News зазначалося, що попри чотири роки повномасштабної війни дипломатичні механізми щодо її завершення працюють повільно, а сам факт продовження переговорів наразі є чи не єдиним позитивним сигналом.

У статті підкреслювалося, що президент РФ Володимир Путін, попри труднощі на фронті, не відмовився від своїх стратегічних цілей щодо України, що викликає сумніви в його готовності до реального компромісу. Водночас Кремль наполягає на дипломатичному визнанні територій, які російські війська не змогли повністю захопити.

Окрему увагу видання приділило ролі американських переговірників, зокрема спецпосланця Стів Віткофф, а також позиції Дональд Трамп. У матеріалі йшлося про побоювання в Києві щодо неупередженості посередництва та про заяви президента України Володимир Зеленський, який наголошував, що мир не може бути досягнутий ціною поступок, які означатимуть перемогу Росії.

Також, 23 лютого президент РФ Володимир Путінпід час церемонії нагородження наголошував на «відповідальності» військових і всіх громадян за майбутнє країни. В ISW вважають, що така риторика може бути спробою сформувати у населення сприйняття додаткових жертв як необхідних для продовження війни.

Того ж дня заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв публічно заявив про «ціну перемоги» та необхідність берегти військових, що аналітики розцінили як спробу зменшити потенційне невдоволення через можливі нові призови.

За оцінками експертів, такі заяви свідчать про намагання Кремля поступово нормалізувати тему втрат і підготувати суспільство до подальших мобілізаційних рішень.

Костянтин Грубич / © instagram.com/kostya_hrubych Чай / © Credits Суд / © Pixabay Мейвезер — Пак'яо / instagram.com/netflix