Колір, що належав королям: археологи знайшли найстарішу тканину, пофарбовану в індиго

Бейсесултан-Гьоюк розташований на рівнині Чівріл у провінції Денізлі і займає площу близько 35 гектарів, що робить його одним з найбільших поселень у західній Анатолії. Розкопки розпочалися в 1950-х роках під керівництвом британського археолога Сетона Ллойда, який виявив понад 40 шарів заселення, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Серед ранніх знахідок був "Спалений палац", великий комплекс середньої бронзової доби, знищений пожежею на початку другого тисячоліття до нашої ери. Його масштаби свідчать про те, що поселення функціонувало як регіональний адміністративний центр.

Дослідження відновилися в 2007 році під керівництвом турецьких вчених. Упродовж сезонів 2016 і 2018 років археологи виявили два фрагменти обвугленого текстилю в будівлях, пошкоджених вогнем. Оскільки органічні матеріали рідко зберігаються в ґрунті Анатолії, збереження цих текстильних виробів надало рідкісну можливість для лабораторних досліджень.

Радіовуглецеве датування визначило вік першого фрагмента між 1915 і 1745 роками до н. е. Мікроскопічне дослідження показало, що він не був витканий за звичайною схемою плетіння.

Натомість, він був виготовлений за допомогою nålbinding, техніки, в якій петлі формуються і з'єднуються за допомогою однієї голки. Цей метод передує в'язанню і створює щільну, гнучку тканину. Хоча подібні зразки тканини вже знаходили, фрагмент з Бейсесултана став першим збереженим фізичним прикладом nålbinding в Анатолії або на Близькому Сході.

Скануюча електронна мікроскопія підтвердила, що пряжа була виготовлена з конопель, а не з вовни. Коноплі досі ростуть в деяких частинах рівнини Чівріл, що вказує на тривалу безперервність сільського господарства. Пряжа мала рівномірну скрутку і товщину, що вказує на кваліфіковане виробництво.

Хімічні тести дали ще більш вражаючий результат. Високоефективна рідинна хроматографія виявила індиготин, сполуку, відповідальну за індиговий барвник. Колір, найімовірніше, походив від рослини Isatis tinctoria, широко відомої як вайда фарбувальна, яка росте в Анатолії. Це зробило знахідку найдавнішим науково підтвердженим текстилем, пофарбованим у колір індиго.

Блакитні тканини в другому тисячолітті до н. е. мали високу цінність. Письмові джерела з Месопотамії та хетського світу згадують блакитні вовняні одягові вироби серед данини та елітних подарунків.

Аккадський термін uqnû позначав вовну кольору лазуриту, пов'язуючи текстиль з розкішшю та статусом. Блакитні текстильні вироби також були знайдені в гробниці Тутанхамона, що свідчить про широкий престиж цього кольору в стародавньому східному Середземномор'ї.

Другий фрагмент текстилю, датований приблизно 1700–1595 роками до н. е., виявили у кімнаті, заповненій веретенами, вагами для ткацького верстата, бронзовими голками та гребінцем для ткацтва. На відміну від фрагмента з петлями, цей шматок був простим полотняним полотном, виготовленим на вертикальному ткацькому верстаті з вагою.

Концентрація інструментів вказувала на те, що будівля функціонувала як майстерня. Різні ваги веретен вказують на виробництво різних типів пряжі, що свідчить про організоване текстильне виробництво, а не про просту домашню діяльність.

На початку другого тисячоліття до н. е. Анатолія була пов'язана з далекою торгівлею через ассирійські торгівельні мережі. Текстиль був одним з найцінніших товарів. Наявність фарбованої індиго конопляної тканини в Бейсесултані свідчить про те, що це поселення не тільки споживало престижні товари, але й виробляло їх на місці.

Ці знахідки показали, що майже чотири тисячоліття тому ремісники оволоділи технологіями обробки волокон, видобутку барвників і складних технік плетіння. Відкриття доводить, що передові ремісничі знання та виробництво високоякісного текстилю існували в західній Анатолії ще у бронзовій добі.

Раніше Фокус писав про виявлені у В'єтнамі древні прикраси. Археологи знайшли їх під час дослідження імператорського комплексу, збудованого у середньовіччі.

Також ми розповідали про докази того, що у Польщі жили канібали. Вчені зазначають, що останки, знайдені в печері поблизу Кракова, стали одним з найяскравіших прикладів палеолітичного канібалізму в Європі.