Припинення війни в Україні: США визначають дедлайн до Дня незалежності

Джерела серед союзників по НАТО повідомляють, що США наполягають на укладенні мирної угоди між Україною та Росією до 4 липня 2026 року. Ця дата має особливе значення, адже саме тоді Сполучені Штати святкуватимуть 250-ту річницю своєї незалежності. За словами інформаторів, президент Дональд Трамп прагне використати цей ювілей як платформу для оголошення своєї найбільшої дипломатичної перемоги.

Проте, амбітні плани Білого дому зустрічають значний скептицизм. Високопоставлені європейські чиновники та представники НАТО одностайні у своїх сумнівах: наразі немає жодних ознак того, що російський лідер Володимир Путін готовий погодитись на угоду, яка б не задовольняла його максималістські вимоги. Цей розрив у позиціях стає головною перешкодою на шляху до миру.

Аби досягти бажаної мети, Білий дім розглядає різні важелі тиску, включно з військовою допомогою для Києва та санкціями проти Москви, сподіваючись змусити сторони до компромісу. Такий підхід має на меті прискорити переговори, які вже кілька разів перевищили попередні дедлайни, про що свідчать численні джерела.

Навіть деякі американські чиновники, у приватних розмовах, визнають, що не бачать жодних ознак, що Путін готовий поступитися своїми позиціями. За їхніми словами, переговори між трьома сторонами, хоча і називаються конструктивними, фактично зайшли в глухий кут, що підкреслює складність ситуації та відсутність реальних просувань.

Ключовими перешкодами для досягнення миру залишаються питання територій на сході України та контроль над Запорізькою атомною електростанцією. Президент України Володимир Зеленський, у свою чергу, заявив, що Україна готова заморозити війну на нинішніх лініях фронту, але не виведе війська з Донецької області. Він також рішуче відкидає «заморожування» війни, стверджуючи, що Росія використає паузу для підготовки нового наступу.

Хоча 24 лютого 2026 року минуло чотири роки від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, ознак його завершення найближчим часом не спостерігається. Це значно відрізняється від початкового плану Путіна захопити Київ за кілька днів. У такій ситуації зусилля Дональда Трампа, після його повернення до Білого дому в січні 2025 року, щодо завершення війни в Україні досі не увінчалися успіхом напередодні важливої дати.

З моменту початку повномасштабного вторгнення, Росія захопила менше 1% площі України за останні три роки, за даними аналітиків DeepState. За оцінками західних чиновників, Сили оборони завдали окупантам більше втрат, ніж Росія змогла компенсувати. Міністр збройних сил Великої Британії Ел Карнс зазначив, що спостерігається «непропорційне зростання кількості жертв», а економічна ситуація в Росії погіршується, особливо з наближенням літа. Ці фактори можуть вплинути на подальший розвиток конфлікту.

Три раунди тристоронніх мирних переговорів, що відбулися на початку 2026 року в Абу-Дабі та Женеві, не принесли суттєвих результатів. Один із високопоставлених чиновників НАТО анонімно зауважив, що Москва та Вашингтон «фактично змагаються, хто першим кліпне оком на переговорах». Це означає, що або Росія поступиться деякими зі своїх вимог, або США відмовляться від допомоги Україні. Занепокоєння союзників Києва викликає також імовірність того, що Путін може погодитися на перемир'я, щоб Трамп заявив про успіх, тоді як Росія продовжить гібридну війну та втручання у вибори в Україні.

«США наполягають на угоді до того, як Трамп проведе святкування 250-ї річниці незалежності США 4 липня. Але, за словами високопоставлених європейських чиновників та чиновників НАТО, немає жодних ознак того, що президент Росії Володимир Путін готовий досягти угоди», – інформує Bloomberg.

«Переговори вже кілька разів перевищили терміни, і навіть деякі американські чиновники приватно визнають, що не бачать жодних ознак того, що Путін готовий поступитися своїми максималістськими позиціями», – пише одне з джерел.

На тлі наближення 250-ї річниці незалежності США, тиск на Україну та Росію зростає. Хоча перспективи швидкого миру видаються примарними, ця ситуація підкреслює складність балансування між національними інтересами, міжнародною дипломатією та гуманітарними потребами. Майбутнє мирної угоди, як і раніше, залишається вкрай невизначеним, залежним від позицій ключових гравців.