104 дні під Лиманом: історія піхотинця, який понад 3 місяці тримав позицію на нулі

100, 200 чи навіть 400 діб на позиціях. У наш час це, на жаль, реальність. Часто піхотинці буквально застрягають на позиціях чи в окопах і їхня евакуація просто неможлива. Вкрай важка логістика через ворожі дрони накладається на нестачу особового складу і як результат – сотні історій про бійців, які місяцями тримали позиції на фронті.

Це важке випробування – як для військових, так і для командування, яке має забезпечити піхотинців усім необхідним, організовувати доставлення провізії, боєкомплекту і планувати їхню евакуацію за першої ж нагоди. Самим бійцям доводиться виживати у складних умовах на нулі.

Серед тих, хто на понад три місяці застряг на позиціях восени та частково взимку – "Грузин" з 2-го механізованого батальйону "Онуки Адольфівни" 66-ї окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго. Влітку його мобілізували, а у вересні він вперше опинився на позиціях. Там боєць провів 104 доби.

Яким був цей вихід, як бійці облаштовували собі комфорт на нулі та чим "Грузин" займається після виходу – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Перший і найдовший вихід

"Грузин" не приховує – у військо потрапив через "бусік". Після ВЛК його відправили на базову загальну військову підготовку на полігон, звідки він потрапив до 66-ї ОМБр.

По прибуттю на схід на "Грузина" та інших новобранців чекала ще підготовка у бригаді та бойове злагодження. День Х, тобто день виходу на позиції, для групи з чотирьох бійців, серед яких був і "Грузин", наближався.

Бійці 66-ї ОМБр на бойових навчаннях / Фото 66-ї ОМБр

Одне з найскладніших і найперших випробувань – дійти до позицій. Зараз російські дрони ускладнюють це завдання і постійно літають над головами. Коли група піхотинців рушила до позицій, крім дронів, працював ворожий міномет. Тому аби дійти до цілі, бійцям знадобилося аж цілих два дні.

Поки йшли до позицій, один з військових втік у СЗЧ. Тому піхотинців залишилося троє і разом вони майже місяць утримували рубіж. Аж поки під час чергового обстрілу з боку ворога уламок від ворожого FPV не поранив побратима "Грузина". Його треба було евакуювати.

26 вересня нас накрили, почали "розбирати" бліндаж, але він витримав. Поранило побратима осколками, але ми чекали пару днів. Потім я вивів його на іншу позицію. Звідти вже його евакуйовували, а я повернувся,
– пригадує "Грузин".

Проте вдвох піхотинці були недовго, бо невдовзі до них перейшли бійці з суміжного підрозділу з позиції неподалік. Тому вони вчотирьох провели наступні 70 діб – холодні осінні та вже зимові дні.

Увесь цей час росіяни малими групами намагалися штурмувати позиції. Проте часто ворога вдавалося вчасно виявляти та ліквідовувати ще на підступах. В основному по російських штурмовиках відпрацьовували наші дрони.

Як українські дрони знищують окупантів: дивіться відео

Хоча все ж і ближній бій був. Один з таких пригадує "Грузин" – з сусідньої позиції бійцям передали, що росіяни ідуть на них. То ж бійці готувались до бою.

Одного помітили й почалася стрілянина. Потім другого. Третій, правда, сам кинув "калаш" (автомат, – 24 Канал) і втік. Тому двоє з них стали 200,
– згадує "Грузин".

Холод, світло від російських FPV і готова їжа

Російські атаки відбуваються часто, але саме існування на позиціях – виклик, особливо в холодну пору року. Тому піхотинців треба забезпечувати не тільки провізією, але і теплом. Як згадує "Грузин", за допомогою бомберів їм скидали теплу форму, термобілизну і грілки.

Доставлення дронами бійці вже давно називають "Глово" – співзвучно з популярним сервісом доставлення.

Важкі бомбери виконують і логістичні завдання, а бійці називають їх "Глово" / Фото 66-ї ОМБр

Звісно, насамперед бомбери доставляли воїнам їжу, воду, боєкомплект і батареї для рацій. Для забезпечення бійців працюють одразу кілька підрозділів, зокрема служба матеріального забезпечення, кухня і, звісно, оператори БпЛА.

Проте, як наголошує "Грузин", аби на позиціях мати, якщо так можна сказати, хороші умови, треба самостійно докладати зусиль. Наприклад піхотинці облаштовували свій бліндаж та утепляли його. А за допомогою акумуляторів з ворожих FPV світло у бліндажі було постійно.

Ми утеплили його добре всередині. І поки чай грієш – тепло набирається. Лампочки у нас постійно працювали від батарей з FPV-дронів. Побратим мій як електрик – витягував з російських дронів батарейки, під’єднував лампочки й мали ми світло,
– пригадує боєць.

Щодо їжі, як пригадує воїн, було різноманіття. "Грузин" жартує, що на "Глово" можна було робити замовлення. І справді, якщо була можливість – то бійцям на позиції надсилали навіть готові страви.

Скидали й рибу навіть, карася жареного, наприклад. Різне скидали. Що замовляли, те нам і давали,
– каже "Грузин".

Важливо. У сучасній війні дрони відіграють надважливу роль. Однак запаси безпілотників потребують постійного поповнення. Ви можете долучитися до збору на дрони для 2-го батальйону 66-ї ОМБр імені князя Мстислава Хороброго, яка тримає оборону на Лиманському напрямку. Переходьте за посиланням на банку та підтримайте наших воїнів!

4 дні на вихід з позиції та перший зв’язок з татом

104 дні. Понад 3 місяці. Це випробування як для бійця, так і для його рідних, котрі вимушені жити у невідомості й страху отримати найгірші новини. "Грузин" жартує, що справжнім штурмовиком весь цей час був його тато, тому що він обдзвонював його побратимів, аби дізнатися, що з його сином.

Боєць каже, що не знає, чи їх евакуювали з першої спроби чи були ще намагання раніше. Однак піхотинець зазначає, що і вони самі не просили їх виводити.

Ми не знали, чи була то перша спроба, чи ні. Коли нам сказали, то почали виходити. Ми особливо ж не рвалися виходити й не просили по рації забрати нас,
– згадує воїн.

Та все ж, коли наказ на вихід отримали – вирушили з позицій. Однак повернення звідти тривало не один день.

Був сніг і туман, ми дійшли на одну позицію, звідти перейшли на іншу і там провели ще два дні. Були там ще з нами хлопці з інших позицій, які теж виходили. Загалом виходили 4 дні,
– згадує "Грузин".

Одразу по поверненню боєць першим ділом зателефонував батькові, який весь цей час хвилювався.

Як піхотинцям вижити на війні: настанови та нова посада

Після повернення з позицій командування дало "Грузину" і його побратиму відпустку і пообіцяло нову посаду. Там він став старшим групи й основний обов’язок бійця – вести піхотинців на позиції й розставляти там.

"Грузин" каже, що робота хоч складна, але чітка – ведеш за собою піхотинців, слухаєш, чи не летять дрони, дивишся під ноги, щоб ніхто не підірвався. Завівши піхотинців, "Грузин" пояснює і показує їм, що треба робити, а тоді повертається і готує наступних воїнів до виходу. Загалом захід на позиції та вихід, – чи не найважчі завдання зараз.

А ще "Грузин" постійно дає бійцям настанову – копати. За його словами, це найголовніше.

Це не для когось, а для себе. Коли я був на позиції, то крім бліндажа, що був, ще два викопали. І нову позицію зробили. Копати треба не для когось, а для себе, щоб хлопці лишалися живі,
– каже піхотинець.

Але разом із тим важливо слухати. Тому "Грузин" каже, що найкраще – коли один чи двоє копають і ще один слухає, чи не летять дрони. За словами бійця, після 104-х діб на позиціях він вже навчився розрізняти усі можливі звуки на передовій і навіть відрізняти, чи летить щось наше, чи не наше.

І ще одне правило, як каже "Грузин" – не боятися вилізти з бліндажа. Тому що для розуміння місцевості й для того, аби облаштувати свої позиції, треба знати де ти й що є в зоні досяжності. Це ризиковано, проте, якщо слухати – то ризики менші.

Треба добре слухати й дивитися, а не боятися висунути голову з бліндажа, треба знати, що довкола тебе. Звісно, зараз сніг і все видно, але як буде болото – все буде чорне і буде інакше,
– каже "Грузин".

На жаль, запобігати випадкам, коли бійці місяцями залишаються на позиціях – неможливо. Найчастіше це єдиний варіант збереження життя, адже ворожі дрони роблять евакуацію ризикованою. Проте так чи інакше, це залишається гострою проблемою в армії зараз і варіантів рішень поки що немає.