Безпека чи цифрова ізоляція: чи повторить Україна російський сценарій із Telegram

Заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук заявила, що Верховна Рада готова ухвалити рішення щодо обмеження роботи Telegram в Україні. За її словами, дискусія триває давно, але питання безпеки після теракту у Львові зробило її більш предметною.

Йдеться не лише про окремі канали, а про системний підхід: якщо платформа використовується для координації диверсій, вербування або поширення ворожої пропаганди, держава має інструменти реагування. Водночас конкретного законопроєкту поки що не представлено.

У парламенті паралельно озвучили іншу ідею — створити український аналог месенджера. Народний депутат Ярослав Юрчишин запропонував розглянути можливість запуску безпечної платформи на базі застосунку "Дія".

Аргумент простий: держава вже має цифрову інфраструктуру та мільйони користувачів. Теоретично на цій основі можна розгорнути комунікаційний сервіс із верифікацією особи, що зменшить анонімність і ускладнить використання месенджера для злочинних цілей.

Втім, експерти зауважують: створення повноцінної альтернативи Telegram — це не лише питання технології, а й довіри. Telegram став майданчиком для новин, волонтерства, бізнесу і навіть державних повідомлень. Перенести цю екосистему в інший продукт — завдання не одного року.

Чи реально технічно заблокувати Telegram

Ключове питання — технічна можливість блокування. За словами Юрчишина, технічно це можливо. Але на практиці йдеться про складний процес: Telegram використовує розгалужену інфраструктуру серверів, шифрування і механізми обходу блокувань.

Світовий досвід показує: навіть у країнах із жорстким інтернет-контролем повністю зупинити роботу месенджера складно. Користувачі переходять на VPN та інші інструменти обходу.

Крім того, Telegram — це не лише приватні чати, а й офіційні канали органів влади, ЗМІ, військових підрозділів. Повне блокування автоматично вдарить і по державній комунікації.

Безпека vs свобода слова

Після львівського теракту аргумент безпеки звучить переконливо: російські куратори активно використовують месенджери для вербування виконавців, поширення інструкцій та координації дій. Але обмеження платформи неминуче викликає дискусію про баланс між національною безпекою та свободою слова.

У парламенті немає одностайності. Частина депутатів наполягає на точкових рішеннях — блокуванні конкретних каналів, співпраці з адміністрацією месенджера, посиленні кіберрозслідувань. Інші вважають, що без системного обмеження проблему не вирішити.

Своєю чергою політолог Олег Постернак вважає, що мова не повинна йти про повну заборону месенджера. За його словами, Telegram сьогодні має істотну перевагу в інформаційному просторі, адже дозволяє максимально оперативно повідомляти про події та позиції. І саме тому будь-яке рішення має бути виваженим.

Як наголошує політолог, технічно повне блокування Telegram є складним і потенційно шкідливим кроком. Натомість за його оцінкою, давно назріло питання законодавчого унормування роботи телеграм-каналів.

Telegram, за словами Постернака, залишається ризикованою платформою. Звичайні чати й групи не мають наскрізного шифрування за замовчуванням і зберігаються на серверах компанії. Крім того, анонімність створює ідеальне середовище для поширення дезінформації, фейків і паніки. Російські спецслужби, каже політолог, активно використовують мережі анонімних каналів для інформаційних вкидів, вербування українців, зокрема підлітків, та координації диверсій.

Водночас поширеність Telegram в Україні безпрецедентна: понад 90% інтернет-користувачів мають доступ до платформи, а для 62% вона є головним джерелом суспільно-політичної інформації (за даними Ipsos, січень 2026 року). Більшість найпопулярніших каналів — анонімні.

Окрема проблема — фінансова "сіра зона". За оцінками експерта, анонімний канал із мільйонною аудиторією може генерувати від 50 до 100 тисяч доларів чистого прибутку на місяць, часто через розрахунки в криптовалюті. Політичний контент коштує в рази дорожче через репутаційні ризики та високу маржинальність. При цьому відповідальність за контент практично відсутня.

Постернак вважає, що замість заборони варто говорити про системні зміни: деанонімізацію великих каналів, розкриття структури власності та джерел фінансування, зобов'язання платформи відкрити представництво в Україні, поширення норм виборчого законодавства на Telegram-канали та врегулювання статусу офіційних акаунтів чиновників.

На його думку, саме в площині прозорості й відповідальності, а не тотальної заборони, має розгортатися подальша дискусія про роль Telegram в українському інформаційному просторі під час війни.

Заборона Telegram в Україні: чи є політичний підтекст?

Окремим блоком у цій дискусії звучить і позиція військово-політичного аналітика Дмитра Снєгирьова, який пропонує подивитися на тему ширше — не лише з безпекового, а й із політичного ракурсу.

Одразу після трагедії у Львові заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук публічно висловилася за блокування Telegram як інструменту, який російські спецслужби використовують для вербування диверсантів та координації підривної діяльності. Після вибухів у Дніпрі та Миколаєві до цієї риторики долучилися представники силового блоку — зокрема з МВС та СБУ. Пролунали заяви про необхідність серйозно розглянути обмеження месенджера з міркувань національної безпеки.

Втім, Снєгирьов ставить логічне питання: якщо саме вибухи стають аргументом на користь заборони Telegram, то який практичний ефект матиме цей крок, зважаючи на те, що в самій Росії месенджер також намагалися обмежити?

"Якщо у РФ Telegram блокують або намагаються контролювати, то можливості російських спецслужб щодо використання цієї платформи вже мали б бути звужені. Тоді виникає запитання: що саме вирішить заборона в Україні?" — каже Фокусу експерт.

Аналітик звертає увагу і на певну дзеркальність риторики. У Росії Telegram звинувачують у співпраці з українськими спецслужбами, в Україні — у використанні російськими. Така симетрія, на його думку, може свідчити, що історія з месенджером має не лише безпековий, а й політичний вимір.

Йдеться, зокрема, про контроль інформаційного простору напередодні можливих виборчих процесів.

"Якщо у РФ обмеження пояснюють політичною доцільністю напередодні виборів, то варто чітко розмежовувати, де справді йдеться про боротьбу з диверсіями, а де — про політичні мотиви", — підкреслює Снєгирьов.

Таким чином, дискусія навколо Telegram поступово виходить за рамки лише технічного чи кримінального питання. Вона стає частиною ширшої розмови про те, як держава під час війни має регулювати інформаційний простір — і де проходить межа між безпекою та політичним контролем.

Блокування Telegram: шлях РФ та Північної Кореї?

Ще одну позицію в цій дискусії озвучує колишній співробітник СБУ, військовий експерт Іван Ступак. Його аргументація — максимально пряма: повне блокування Telegram може мати більше шкоди, ніж користі.

"Я не прихильник того, щоб блокувати, інакше ми перетворимося на Північну Корею чи Російську Федерацію", — іронізує він.

За словами Ступака, логіка тотальних заборон — це шлях до ізоляції. Росія, яка роками намагається створити "суверенний інтернет" і власні альтернативи західним сервісам, не стала від цього більш безпечною чи технологічно відкритою.

Експерт скептично ставиться і до ідеї створення "національного месенджера" як відповіді на ризики Telegram. На його думку, ізоляція від глобальних платформ означатиме звуження комунікації, а отже — обміну знаннями, технологіями, економічними можливостями.

"Коли ти закриваєшся у своїй кімнаті — в тебе нуль циркуляції інформації. А це завжди призводить до внутрішньої деградації", — каже Фокусу експерт.

Ступак також звертає увагу на практичний аспект. Навіть якщо Telegram буде заблоковано, користувачі — включно з тими, хто займається протиправною діяльністю — просто перейдуть на інші платформи: WhatsApp, Signal, Viber або нові сервіси. Тоді виникне питання: блокувати все підряд?

На його переконання, світовий досвід демонструє: складні соціальні явища — від наркоторгівлі до нелегального грального бізнесу — не зникають через заборону. Їх можна лише мінімізувати, працювати з ризиками, посилювати розслідування і превенцію.

"Блокування — це не наш метод", — підсумовує експерт.

Таким чином, у парламентській та експертній дискусії вимальовується кілька підходів: від жорсткого обмеження месенджера з міркувань безпеки до ідеї точкового регулювання або посилення відповідальності без тотальної заборони. І після львівського теракту ця розмова вже не виглядає теоретичною — вона поступово переходить у площину конкретних рішень.

Нагадаємо, народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив розслідування, у якому йшлося про те, хто є власниками деяких найбільших анонімних Telegram-каналів України.