Чи є «Max» інструментом диктатури. Як Росія будує свій закритий месенджер

Росія будує цифрову завісу — і головним її інструментом може стати не черговий сайт чи телеканал, а месенджер. У подкасті «Медіуми» Олена Чуранова, редакторка та фактчекерка проєкту StopFake.org, розповідає про те, як Росія намагається перетворити інтернет на простір тотального контролю.

Чи справді цей застосунок може витіснити телеграм і стати головним каналом комунікації для росіян? Як влада змушує студентів, чиновників і жителів окупованих територій установлювати Max, прив’язуючи до нього державні сервіси, виплати та повсякденні справи? І чому, попри десятки мільйонів зареєстрованих користувачів, люди не довіряють цій платформі та намагаються обходити контроль?

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 «Max — цифрова стіна, яку росіяни збудовують навколо свого суспільства»;

01:53 «Альтернативна думка просто не має можливості туди потрапити»;

04:18 «Люди зареєструвалися, тому що змушені»;

06:23 «89 мільйонів — це формальні користувачі, які не є активними»;

08:27 «У Max наскрізного шифрування просто немає»;

10:19 «Жителі окупованих територіях змушені встановлювати цей месенджер»;

12:07 «Люди від початку демонстрували недовіру до цієї платформи»;

14:09 «Для Росії головне — мати інструмент контролю»;

18:32 «Max створювали за аналогією з китайським WeChat».

«Max — цифрова стіна, яку росіяни збудовують навколо свого суспільства»

Вадим Міський: Поговоримо про російський «суверенний інтернет» і його новітні прояви — цифрові інструменти, які російська влада запроваджує, щоб дедалі глибше контролювати населення. Росія тривалий час вибудовує власний закритий цифровий простір під гаслом «цифрового суверенітету». У країні та на тимчасово окупованих Росією територіях України активно впроваджують так званий національний месенджер «Max» — це платформа, в якій намагаються поєднати спілкування людей, державні сервіси й офіційні інформаційні канали влади. Паралельно російська влада обмежує роботу альтернативних месенджерів і фактично змушує користувачів переходити на контрольований державою сервіс. Для початку поговоримо про те, що таке месенджер «Max»? Як би ви його описали? Оскільки російська пропаганда називає його чи не основним елементом інформаційного цифрового суверенітету. Що це означає?

Олена Чуранова: Один зі способів, інструментів інформаційного контролю. Це своєрідна цифрова стіна, завіса, яку росіяни збудовують навколо свого суспільства — російського і білоруського, адже зареєструватися там можна лише маючи російські чи білоруські телефонні номери. А ці номери можна отримати тільки за наявності паспорта цих країн.

«Альтернативна думка просто не має можливості туди потрапити»

Вадим Міський: Навіщо їм це потрібно? Ми розуміємо, що Телеграм, вочевидь, має певні зв’язки і співпрацю з Кремлем. Росіяни й так масово користуються телеграмом. Є й інші месенджери, менш підконтрольні російському режиму, зокрема, вотсап і Signal. Водночас телеграм доволі широко поширений у Росії, Білорусі, на окупованих територіях, а також в Україні. Ми від цього потерпаємо. Чим Max вигідніший для російської влади, що вони фактично заганяють у це цифрове гетто своє суспільство?

Олена Чуранова: Передусім контролем. Хоч телеграм також контролюють: ми знаємо, що ФСБ та різні спецслужби можуть легко отримувати звідти інформацію. Проте телеграм, як би це не звучало, є певною мірою демократичною платформою для росіян. Там вони можуть створювати групи матерів загиблих на так званій «СВО» солдатів, групи за інтересами, спілкуватися, критикувати те, що їм не подобається в Росії. У будь-якому разі там можливі групи, канали, обговорення в коментарях, і ці коментарі можуть бути різними.

Тут ми бачимо вибудуваний інструмент, де все дуже чітко контролюється і будь-яка альтернативна думка просто не має можливості туди потрапити. Якщо говорити про блогерів, наприклад, то для реєстрації каналу, по-перше, потрібно бути зареєстрованим у Роскомнадзорі та мати відповідний номер. По-друге, необхідно вже мати певну аудиторію — щонайменше 10 тисяч підписників. І ця аудиторія має бути у соцмережах «ВКонтакте», «Однокласниках». Або в телеграмі. Тобто це вже їхні мережі. Лише виконавши всі ці вимоги, можна подати заявку і зареєструватися.

Вадим Міський: Тобто відкрити свій інформаційний канал, як у телеграмі, де будь-хто фактично може почати з нуля і поступово набирати підписників, там неможливо? Потрібно вже мати 10 тисяч на якійсь із платформ, так?

Олена Чуранова: Так.

Вадим Міський: І обов’язкова реєстрація в Роскомнадзорі. Тобто він уже підпадатиме під державне регулювання. Потрібно розкрити про себе інформацію: що це за людина, показати паспорт і нести відповідальність, якщо буде озвучено щось неугодне для режиму.

«Люди зареєструвалися, тому що змушені»

Вадим Міський: А як там із групами? Чи є можливість створювати такі групи, де люди просто висловлюють свої думки? Чому, умовно кажучи, матері зниклих безвісти росіян на так званій «СВО» не створюють свої групи в «Max», а все одно залишаються в телеграмі?

Олена Чуранова: Ми не можемо туди зайти, тому що не є громадянами Росії. І не маємо цих паспортів і телефонів. Є різні неофіційні способи, як можна це моніторити, хоча для фактчекерів це було б дуже цікаво. За тим аналізом, який проводять навіть російські організації, таких груп там немає. Є обговорення, які створюються і нав’язуються Росією, наприклад, різні шкільні чати, чати дитячих садків, чати будинків. Ці групи вони змушені створювати. Водночас усі розуміють, що реєстрація відбувається за телефоном і паспортом, а все написане контролюється. Тому люди реєструються, читають повідомлення про домашні завдання чи комунальні питання, але будь-які інші думки там не висловлюють і коментарів не пишуть.

Також різні російські моніторингові організації показують, що кількість користувачів «Max» за десять місяців існування зросла. Водночас за активністю цей месенджер не перевищив ні вотсап, ні телеграм. Люди зареєструвалися, тому що змушені. Росія поставила громадян у такі умови, що іншого вибору фактично немає. Спочатку це стосувалося держслужбовців, потім студентів. Наприклад, були випадки, коли студентів могли відрахувати, якщо вони не встановлять цей застосунок і не підпишуться на певний перелік каналів. Це відбувалося в Єкатеринбурзі. Старі радянські методи.

«89 мільйонів — це формальні користувачі, які не є активними»

Вадим Міський: Я відкрив повідомлення, спеціально пошукав інформацію за 2026 рік про кількість користувачів месенджера «Max». На кінець січня 2026 року росіяни повідомляють, що кількість користувачів становитиме 90 мільйонів. Наразі, за їхніми даними, є 89 мільйонів. Це доволі велика кількість (для порівняння, все населення Росії, за переписом 2021 року — трохи більш ніж 147 млн людей — «ДМ»), але є проблема з активністю цих користувачів: вони формально реєструються, але своє цифрове життя ведуть на інших платформах. А цей сервіс залишається таким офіційним додатком у телефоні.

Олена Чуранова: Так, абсолютно. І, до речі, вони нещодавно почали говорити, що «Max» є одним із сервісів, який найшвидше зростає в інтернеті, що він випереджає фейсбук і має вже 89 мільйонів користувачів. Але ми розуміємо, що це формальні користувачі, які не є активними. Також самі росіяни відзначають, що коли запускали цю систему, говорили, що всі перейдуть лише на «Max», залишать телеграм. Проте на практиці цього не відбулося.

Різні чиновники заявляли, що закривають свої канали і переходять у «Max», що вся інформація буде там, але через кілька тижнів поверталися в телеграм, тому що розуміли: росіяни залишаються саме там. Навіть у контексті виборів, коли потрібно працювати з аудиторією, необхідно бути на тій платформі, де вона перебуває. Так само це помітили щодо служб порятунку в Росії: у різних регіонах вони закривали канали в телеграмі, переходили в «Max», але згодом поверталися, бо саме там могли ефективно інформувати людей.

Тому фактично ми бачимо швидке зростання сервісу, адже диктатура використовує всі інструменти, щоб загнати туди людей. Водночас у реальності росіяни продовжують користуватися вотсапом і телеграмом.

«У Max наскрізного шифрування просто немає»

Вадим Міський: Такий «потьомкінський» месенджер виходить. Як там із шифруванням? Ми знаємо, що в телеграмі усе погано з шифруванням, тому що воно не є функцією, увімкненою за замовчуванням. Кожного разу, коли ви хочете почати зашифрований чат із людиною, де тільки ви і ця людина зможете бачити повідомлення, потрібно окремо вмикати так званий «секретний чат». Наприклад, у вотсап чи Signal це ввімкнено за замовчуванням і такої потреби немає. А що в цьому розпіареному російською владою месенджері «Max»? Там є якесь шифрування чи все повністю контролюється?

Олена Чуранова: Там наскрізного шифрування просто немає. Навіть люди з проросійськими поглядами говорять, що, встановлюючи цей застосунок, ви фактично даєте можливість співробітникам спецслужб читати й слухати все, про що ви пишете і говорите. Був навіть жартівливий ролик, створений за допомогою штучного інтелекту: хтось ходить із мікрофоном вулицями російського міста, питає про «Max», а люди відповідають: «З цим месенджером я більше ніколи не почуваюся самотнім, тому що завжди є з ким поговорити».

Вадим Міський: Просто якесь джерело мемів принесла ця російська цифрова вигадка.

«Жителі окупованих територій змушені встановлювати цей месенджер»

Вадим Міський: Ми розуміємо, що для самих росіян ризики очевидні. Але є ризики і для нас як українців. Насамперед для тих, хто мешкає на окупованих Росією територіях. Там, як я розумію, така сама політика: людей примушують встановлювати цей застосунок на свої пристрої. Чи правильно я це розумію?

Олена Чуранова: Так, абсолютно. Служба зовнішньої розвідки вже поширювала інструкції, які роздають на тимчасово окупованих територіях. Вони настільки детальні й написані в наказовому тоні, що потрібно не лише зареєструватися, а й зберігати в цьому застосунку всі свої паролі та коди, використовувати прості паролі, переводити туди всі можливі сервіси. Іншого вибору немає, оскільки це подають як начебто безпечний спосіб користування платформою.

Ця платформа фактично виконує роль державних сервісів. «Госуслуги» — це як наша «Дія». Вони підв’язані до «Max» і зайти в них можна тільки через цей застосунок. А «госуслуги» — це пенсії, виплати, стипендії. Люди, які живуть на окупованих територіях і змушені отримувати виплати від держави-агресорки, не мають вибору і змушені встановлювати цей месенджер. Це становить небезпеку, адже, крім цих інструментів, там є всі інформаційні канали. Створюється повністю контрольований інформаційний простір. Це ще більше заганяє українців, які там живуть, у таку інформаційну бульбашку, до якої буде складно пробитися.

«Люди від початку демонстрували недовіру до цієї платформи»

Вадим Міський: У «Max» фактично відсутня альтернатива державним і пропагандистським каналам. Як це може змінювати сприйняття реальності людьми? Чи є загроза, що з часом вони залишаться лише в «Max» і більше не шукатимуть інформацію в телеграмі, де є блогери, не підконтрольні владі?

Олена Чуранова: Певним позитивом є те, як самі росіяни реагують на це. Коли почалася промокампанія і примушування, навіть за Google Trends було видно, що люди хвилювалися за безпеку й від самого початку демонстрували недовіру до цієї платформи. Якщо інструмент упроваджується таким способом і люди розуміють, що він контролюється спецслужбами, навряд чи він стане єдиним каналом комунікації та отримання інформації. Якщо існуватимуть інші платформи і майданчики, люди, які готові сприймати альтернативну інформацію, користуватимуться ними.

Водночас багато залежить від інформаційного середовища. Якщо людина щодня дивиться пропагандистські програми, вона вже перебуває в цій парадигмі, і наявність «Max» мало що змінить. Але якщо людина шукає інші джерела інформації, вона намагатиметься їх знайти.

Зараз уже з’являються інструкції, як обходити ці обмеження: люди купують дешеві телефони, встановлюють «Max» лише на них, щоб не використовувати застосунок на основному пристрої. Встановлюють додаткові програми, щоб обмежити збір даних. Водночас будь-який програміст скаже, що незалежно від платформи будь-яка інформація, яку людина публікує в інтернеті, може бути перехоплена. Тому, якщо є побоювання щодо безпеки, краще не писати інформацію в мережі.

«Для Росії головне — мати інструмент контролю»

Вадим Міський: Тобто фактично всі опозиційні обговорення або ті, що не перебувають у руслі провладних меседжів, залишаються лише вдома, на кухні, з вимкненими телефонами, щоб жоден «Max» не підслухав. Є ще така інформація про те, що месенджер «Max» може отримувати дані користувачів не лише спецслужби. Зокрема, у жовтні 2025 року на хакерському форумі Dark Forums з’явилося оголошення від користувача, який стверджував, що отримав і виклав у мережу повний дамп бази даних «Max». На той момент це було трохи більше ніж 40 мільйонів записів. За його словами, там містилися імена, прізвища, номери телефонів та інші персональні дані користувачів.

Ця інформація привернула увагу, зокрема, тому, що її повідомив і Центр протидії дезінформації при РНБО. У зв’язку з цим постає питання: чи справді можуть бути такі проблеми з безпекою в месенджері «Max»? Чи байдуже російській владі, що доступ до даних можуть отримати не лише вони, а й хакери й інші зацікавлені сторони?

Олена Чуранова: Їм байдуже. Показовим є факт, що коли запускали цей месенджер, його впроваджували дуже поспішно. Люди почали встановлювати застосунок, а згодом представники ФСБ повідомляли, що він ще не пройшов повної перевірки безпеки, що деякі елементи шифрування недостатньо протестовані.

Якщо це відбувається на такому етапі, це свідчить про ставлення до безпеки. Для них головне — мати інструмент контролю. Це пріоритет, щоб контролювати комунікацію в дитячих садках, школах, державних структурах, відстежувати переміщення людини, читати її повідомлення, здійснювати повний нагляд.

Вони, звичайно, заявлятимуть, що за допомогою цього месенджера можна ловити злочинців. Але для диктатури злочинцями є також люди з іншою точкою зору, які говорять, наприклад, що це не «СВО», а війна. У такому разі за допомогою цього месенджера людину можуть швидко ідентифікувати та притягнути до відповідальності.

Вадим Міський: Дійсно, тому що якщо злочинець хоче щось вкрасти, то навряд чи він створюватиме групу в месенджері «Max», надаючи свої паспортні дані для встановлення цього застосунку. Найімовірніше, це робитимуть на альтернативних платформах. Натомість за висловлення опозиційної думки тут є великий ризик.

Олена Чуранова: До речі, щодо злочинців, це цікаво. Коли почали активніше просувати цей месенджер і все більше людей реєструвалися, російська влада заявляла, що потрібно переходити саме туди, бо це безпечна мережа. Водночас там почали з’являтися шахраї, які діяли так само, як і в інших месенджерах, зокрема використовували фішинг. У відповідь влада почала активно повідомляти про затримання таких шахраїв, поширювати новини про їхні арешти й покарання. Це подавали як доказ того, що платформа контролюється і що там нібито дбають про безпеку користувачів.

«Max створювали за аналогією з китайським WeChat»

Вадим Міський: Чи є це унікальним прикладом? Чи існують подібні практики в інших країнах?

Олена Чуранова: «Max» створювали за аналогією з китайським WeChat, який працює за схожими принципами. Це фактично копія. Росія одразу орієнтувалася на китайську модель. Раніше був застосунок «ТамТам», але він не отримав розвитку. Також вони розглядали «ВКонтакте». Важливо зазначити, що «Max» — це продукт компанії «ВКонтакте», директором якої є син Кирієнка з адміністрації Путіна. Це показує рівень контролю над цим інструментом. Тому від початку йшлося про копіювання китайського досвіду.

Вадим Міський: Я, до речі, відвідував Китай і там неможливо не встановити WeChat. Тому що навіть таксі замовити без нього не можна. Це відбувається не так, як у телеграмі. Ми говоримо, що телеграм зручний, але, наприклад, замовлення таксі — це не окремий застосунок. Це робиться прямо у WeChat. Туди підв’язують банківські картки, там є державні сервіси. Мені державні сервіси були не потрібні й зовнішньою карткою можна було оплачувати, це не було великою проблемою. Але для спілкування всередині країни всі інші месенджери заблоковані й WeChat стає всепоглинаючим. Інакше можна просто ходити пішки по Китаю, а країна велика, це проблемно. Тобто вони хочуть зробити щось подібне? Це суттєво відрізняється від телеграму, адже він, попри всю зручність, залишається месенджером, тоді як WeChat — це фактично паралельний інтернет. Можна не виходити з нього і все цифрове життя відбувається там.

Олена Чуранова: Ми жартували, що Росія побудує свій «чебурнет». «Max» і є цим «чебурнетом», який вони намагаються реалізувати. Як він розвиватиметься і чи виросте, потрібно спостерігати. Гіршою є лише ситуація в Північній Кореї, де існує власний інтернет і 100 сайтів. Усе.

Вадим Міський: Очевидно, у Росії, навіть у разі такого закриття, сайтів буде більше, але опинитися в цифровому гетто — це сумний сценарій для великої країни з великою кількістю людей. Це фактично нова залізна завіса, лише цифрова, яка поступово нависає над цією частиною планети. Як цьому протидіяти? Чи може міжнародне співтовариство допомогти? Чи існують технологічні рішення, щоб зменшити цей вплив, зокрема для українців на окупованих територіях?

Олена Чуранова: Міжнародні організації вже висловлюють занепокоєння. Є багато заяв про те, що впровадження цього інструменту є небезпечним, що це форма цифрової цензури і створення цифрової завіси.

Щодо протидії, радять не встановлювати цей застосунок на основний телефон, яким людина активно користується, а придбати дешевий пристрій і встановити його там. Просто відмовитися від застосунку люди не можуть, адже змушені користуватися функціями держави-окупанта. Також говорять про створення додаткових програм, які можуть обмежувати роботу «Max», але потрібно ретельно перевіряти їхніх розробників. Крім того, рекомендують користуватися якісними VPN-сервісами, щоб мати доступ до альтернативних джерел інформації.

в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили з Костянтином Дульцевим про те, як війна та зруйнована інфраструктура вплинули на зимові види спорту в Україні, Дмитром Купирою про алкоголь, тютюн і медіа, Лєною Чиченіною про те, чому професійна розмова про кіно швидко перетворюється на токсичні срачі, Анною Бабінець про розслідування «Державні діти», Стасом Козлюком про те, чому Україні дедалі важче утримувати увагу світової аудиторії, Юлією Тимошенко з Ukraїner про те, як говорити з іноземною аудиторією так, щоб нас почули й правильно зрозуміли, Оленою Тараненко про те, як захистити себе від медіатравми, Денисом Зеленовим про роботу соцмереж «24 каналу», Дмитром Литвином про «Укрінформ», «УП», телемарафон та «офреки» для журналістів, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення.

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Детектор медіа" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.