Де живуть горобці у світі, в Україні: де будують гнізда та ночують

Де живуть горобці

Весняне цвірінькання горобців стало для нас звичним звуком, без якого важко уявити затишне подвір’я чи міську вулицю.

Горобці — це добре знайомі кожному птахи, які живуть пліч-о-пліч із людьми вже тисячі років. Ці крихітні створіння, що важать лише кілька десятків грамів, виявилися надзвичайно витривалими: вони навчилися виживати як у розпечених пустелях, так і серед лютих північних морозів. Замість природних скель вони обрали людські оселі, перетворивши звичайні дахи, сади та поля на свої надійні домівки.

Хоча ми бачимо їх щодня, їхній спосіб життя дивує своєю складністю та вмінням підлаштовуватися під будь-яке середовище.

Де живуть горобці у світі

Колись давно ці птахи мешкали лише в теплих краях поблизу Середземного моря та в Азії, де вони ховалися серед скель і колючих кущів. Проте разом із людьми, які розвивали сільське господарство та подорожували морем, горобці розлетілися майже по всьому світу.

У позаминулому столітті їх навмисно перевозили на нові континенти, як-от Америка чи Австралія, сподіваючись, що вони допоможуть боротися зі шкідливими комахами.

Сьогодні їх немає хіба що в льодах Антарктиди. Ці птахи почуваються як удома і високо в горах, і в сухих пустелях, але найголовніша умова для них — це сусідство з людьми, адже саме поруч із нами вони знаходять і їжу, і захист.

Які види горобців живуть в Україні

В Україні ми найчастіше зустрічаємо трьох представників цієї родини.

Найвідоміший — горобець хатній, справжній містянин, якого легко впізнати за темною плямою-краваткою на грудях у самців. Цікаво, що в містах Закарпаття їх стало значно менше, і вони частіше обирають села.

Його родич, горобець польовий, трохи дрібніший і сором’язливіший. Його можна впізнати за коричневою верхівкою голови та акуратними чорними цяточками на білих щоках. Він більше любить відкриті простори — лісосмуги, поля та сади.

А на півдні країни, особливо на Одещині, іноді з’являється рідкісний гість — горобець чорногрудий. Це південний вид, який занесений до Червоної книги та поступово просувається далі на північ країни.

Де будують гнізда горобці

Горобці дуже розумно підходять до облаштування своїх домівок. Вони ніколи не будують гнізда просто на гілках, де їх легко помітити хижакам. Натомість ці птахи шукають надійні схованки — щілини під дахами, порожнечі в стінах, місця за водостічними трубами чи навіть простір всередині світлофорів та рекламних вивісок. У селах вони часто займають старі дупла дерев або підселяються у великі гнізда лелек. Саме гніздо виглядає як тепла куля з трави та пір’я. Горобці — чудові батьки, які за одне літо встигають виховати два або три виводки малят, у кожному з яких зазвичай по п’ять-сім пташенят.

Де птахи проводять ночі

Коли сонце сідає, горобці збираються разом, щоб безпечно перечекати ніч. Для ночівлі вони обирають місця, де їх не дістане вітер або вороги — густі кущі, вічнозелені ялини чи зарослі плюща на стінах будинків. Зимовими ночами горобці демонструють справжню взаємодопомогу, вони щільно притискаються один до одного на горищах чи біля теплих вентиляційних каналів. Таке спільне ночування допомагає маленьким тільцям не замерзнути навіть у найлютіші морози, зберігаючи дорогоцінне тепло до ранку.

Неймовірна витривалість горобців та інтелект

Ці маленькі створіння мають суперздібності, про які ми часто навіть не здогадуємося. Температура їхнього тіла сягає 42 градусів, а серце в польоті калатає неймовірно швидко — до 1000 ударів на хвилину. Саме це дозволяє їм виживати при морозах до мінус 40 градусів.

Горобці не вміють ходити по землі, вони лише стрибають, як маленькі пружинки, і можуть дуже швидко літати, якщо відчувають небезпеку. До того ж вони дуже розумні — ці птахи впізнають людей, які їх годують, запам’ятовують безпечні місця та швидко вчаться на власному досвіді.

Чим корисні горобці

Горобці — це не просто галасливі сусіди, а справжні захисники наших садів і парків. Хоча вони люблять поласувати зерном, своїх пташенят горобці годують виключно комахами, личинками та гусеницями.

Одна родина горобців за сезон знищує тисячі шкідників, які могли б зіпсувати дерева та врожаї. Також вони допомагають зменшувати кількість бур’янів, поїдаючи їхнє насіння. Горобці є важливою частиною природи, і їхнє зникнення може призвести до серйозних проблем для всієї екосистеми.

Чому горобців стає менше

Сьогодні горобцям живеться набагато складніше, ніж ще кілька десятиліть тому. У великих містах по всьому світу, і Україна не є виключенням, їхня кількість стрімко та невпинно падає.

Ця ситуація настільки занепокоїла науковців, що Українське товариство охорони птахів оголосило 2024 рік Роком горобця хатнього.

Головною причиною є зміна самої архітектури наших міст. Сучасні будівлі з їхніми ідеально гладкими скляними фасадами, сендвіч-панелями та герметичними пластиковими вікнами не залишають жодної шпаринки чи ніші, де б птахи могли звити гніздо. Старі стріхи та дерев’яні перекриття, які століттями служили горобцям надійними фортецями, відходять у минуле, залишаючи цілі покоління пернатих без даху над головою.

Проблема стає ще гострішою через катастрофічне зменшення кормової бази. Хоча дорослі горобці всеїдні, їхні пташенята в перші дні життя потребують виключно м’якої білкової їжі — комах. Через надмірне використання пестицидів у сільському господарстві та ретельне викошування міських газонів до стану «англійської галявини», комахи зникають. Без коників, гусениць та попелиць пташенята просто вмирають від голоду в гніздах.

Закриті сміттєві контейнери та зникнення відкритих ринків позбавляють дорослих птахів доступу до звичних залишків їжі, а велика кількість безпритульних котів та зростаюча популяція хижих птахів, таких як яструби-перепелятники, створюють постійну загрозу для зграй.

Окремим болючим фактором для України стала війна. Постійні обстріли, вибухи та гучні звуки сирен створюють для птахів неймовірний стрес, змушуючи їх покидати насиджені місця. Руйнування парків та забруднення повітря продуктами вибухів руйнують тендітні екосистеми, в яких горобці відігравали роль природних санітарів. Зникнення зелених зон, де раніше росли густі колючі кущі — улюблені схованки горобців — робить їх беззахисними перед негодою та хижаками.