“Аполлон 11. Перші люди на Місяці”: найбільша пригода в історії людства

У березні 2026 року NASA готується зробити те, чого не робило понад пів століття, а саме відправити людей за межі навколоземної орбіти. Місія Artemis II запланована на 6 березня 2026 року, астронавти Рід Вайсмен, Віктор Гловер, Крістіна Кох і Джеремі Генсен чекають своєї черги залишити слід в історії людства. Тим паче Гловер стане першою темношкірою людиною біля Місяця, Кох буде там першою жінкою, а Генсен першим не американцем, який полетить за межі земної орбіти.

Фактично це буде перший крок людства до Місяця з часів “Аполлон-17” у грудні 1972 року, тому Місяць знову стає головною темою розмов про майбутнє. І як чудово, що у видавництва “Бородатий Тамарин” є популярна книга Крейґа Нельсона “Аполлон 11. Перші люди на Місяці” (“Rocket Men: The Epic Story of the First Men on the Moon”). Як бачите, синхронізація вийшла майже ідеальна. Але чи виявилася книга такою ж бездоганною, як той запуск Saturn V 16 липня 1969 року? Коротка відповідь: майже. А деталі я, як завжди, розповім в рецензії.

“Аполлон 11. Перші люди на Місяці” / Rocket Men: The Epic Story of the First Men on the Moon

Автор Крейґ Нельсон
Перекладач Денис Ратушний
Видавництво “Бородатий Тамарин”
Мова Українська
Кількість сторінок 528
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 135×210 мм
Сайт tamarinbooks.com

Англійською книга “Аполлон 11. Перші люди на Місяці” вийшла у 2009 році до 40-річчя місії “Аполлон-11”. Крейґ Нельсон від самого початку ставить перед собою амбітне завдання і хоче не просто переказати загальновідому історію, а відновити те фізичне відчуття неймовірності, яке з плином десятиліть перетворилося на шкільний факт з підручника. Адже ми так багато разів чули, що людина висадилася на Місяць, що перестали відчувати реальний масштаб тієї події.

Структура книги нагадує саму місію “Аполлон-11”. Тут є підготовка до місії, сам відліт, тривала подорож в космосі та фінальне приземлення. На початку автор занурює читача в напружений ранок 16 липня 1969 року на мисі Кеннеді, детально розповідає про запахи, звуки, страх та сумніви персоналу, а ще захоплення десятків тисяч людей навколо стартового майданчика. Потім Крейґ Нельсон робить різкий крок назад у часі і спокійно веде читача через усю передісторію космічних перегонів, від Костянтина Ціолковського до Вернера фон Брауна і Сергія Корольова.

Також Крейґ Нельсон відмовляється від вузького фокусування на кабіні екіпажу і самих астронавтах, хоча про них тут, звісно, також буде багато написано. Замість трьох астронавтів він часто пише про 400 000 людей, а саме інженерів, техніків, менеджерів, зварювальників, програмістів тощо, чия колективна праця у 20 000 промислових компаній і зробила місію можливою.

Для роботи над книгою автор опрацював близько 23 000 сторінок усних історій NASA та розсекречених документів ЦРУ, і ця “армія гіків”, як він їх називає, постійно говорить в його книзі, розповідає різні круті історії, згадує важливі і не дуже моменти місії, а також її підготовки.

Три головні астронавти “Аполлон-11” у Крейґа Нельсона виглядають живими та реалістичними. Автору вдалося пробитися крізь картонні образи героїв і показати живих, складних людей. Так, Ніл Армстронг у нього виходить крижаним і відстороненим командиром, людиною з незвичайною емоційною витримкою, яка викликала у колег майже нестямне захоплення і водночас залишалася для них незбагненно недосяжною.

Базз Олдрін постає задиристим і конкурентним. Також автор не оминає делікатну тему конфлікту щодо того, хто першим ступить на поверхню Місяця. А Майкл Коллінз, якого зазвичай зображують просто третім зайвим, в автора виходить найбільш відкритим і людяним членом екіпажу, спокійним, приємним та розважливим.

Важливо, що Крейґ Нельсон не уникає моральної неоднозначності витоків програми. Вернер фон Браун постає в книзі як аморальний вчений із надзвичайним інстинктом виживання, чия технічна геніальність нерозривно пов’язана з нацистськими ракетами Фау-2 і примусовою працею в’язнів концтаборів. Спеціальна операція, яка свого часу переправила десятки колишніх нацистських ракетників до США, стає тут точно не тріумфом американської розвідки. Автор показує її як такий собі моральний компроміс, ціну якого ніхто так офіційно не озвучив і не визнав.

Крейґ Нельсон точно вміє писати, вміє передати відчуття, емоції та загальну важливість місії. Проте все ж ця робота набагато більш суха та документальна, ніж книга Тому Вулфа “Нормальні пацани”, про яку я вже розповідав. Тут автор дає менше технічних деталей та документалістики і зосереджується на описах та героях. Проте “Аполлон 11. Перші люди на Місяці” все одно читається не менш захопливо, просто тут акцент зроблений на інших моментах, які, я певен, для когось будуть важливішими та цікавішими за усе інше.

Наприклад, автор часто вставляє в книгу дуже довгі блоки прямих цитат, що для когось може негативно вплинути на цілісне сприйняття книги. А інші вбачають в цьому заміну глибокого авторського аналізу. Принаймні такі відгуки я читав в інтернеті. На мою думку, подібні вставки навпаки додають історії важливості та глибини, адже про ті чи інші аспекти нам розповідають люди, які були там, створювали ракети, керували польотом чи літали в космос. Їхні коментарі дуже цікаві та цінні для історії, тому я не згоден зі згаданими вище претензіями.

Коротше, таких моментів багато по книзі, але на кожен є коментар редактора внизу, де ви можете прочитати нюанс і побачити, що часто це достатньо невеликі моменти, які взагалі не впливають на загальне сприйняття історії. Тому визнаємо факт наявності технічних помилок і віднесемо це до мінусів книги. Але також відмітимо, що історію це не ламає, а якщо не читати зноски взагалі, що багато людей і роблять, то цих нюансів можна і не помітити.

Саме ж видання від видавництва “Бородатий Тамарин” якісне і має чудовий вигляд. Мені сподобалася обкладинка, малюнок та його стиль У книги зручний для читання шрифт, тут є круті колірні світлини місії та інші пов’язані з нею фотографії. Тому зануритися в історію стає ще простіше. Лясе не завезли, але є круті світлини на форзацах.