Гаряча кухня в Лозовій: місце, де евакуйовані з-під обстрілів повертають надію

Наталії 49 років. Вона кухар із понад 25-річним досвідом, до повномасштабної війни працювала у шкільній їдальні. Сьогодні вона — старша по гарячій кухні в транзитному центрі.

«Моя мета як кухаря — готувати якісну, смачну, гарячу їжу для людей. Адже сьогодні, під час війни, їжа стала символом підтримки і людяності».

У 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна, Наталія разом із неповнолітнім сином виїхала за межі міста — Лозова розташована біля зони активних бойових дій. Згодом, коли ситуація дозволила, вона повернулася, бо хотіла бути корисною. Саме тоді отримала запрошення долучитися до Карітас Харків.

«Я щиро вдячна за цю можливість реалізувати себе й допомагати людям».

Транзитний центр: перша зупинка після обстрілів

Гаряча кухня є частиною транзитного пункту в Лозовій, розміщеного на базі школи. Колись у цих стінах навчалися діти, а сьогодні тут приймають людей, які евакуюються з небезпечних регіонів.

Для багатьох це перша зупинка після дороги під обстрілами — місце, де можна виспатися, зігрітися, поїсти гарячого та отримати гуманітарну й консультаційну підтримку.

Люди можуть залишатися тут до трьох днів. У центрі забезпечують:

• місце для ночівлі;
• триразове харчування;
• одяг і речі першої потреби;
• консультації щодо подальшої евакуації, відновлення документів і доступу до соціальних послуг.

На території працюють кілька гуманітарних організацій — кожна відповідає за свій напрям підтримки, щоб людина могла отримати комплексну допомогу в одному місці. Гаряче харчування забезпечує Карітас Харків.

Як працює кухня

Кухня розташована в приміщенні колишньої шкільної їдальні. Простір від початку був облаштований для приготування великих обсягів їжі — з професійним обладнанням, плитами та зонами зберігання продуктів.

Команда починає роботу о шостій ранку і працює до пізнього вечора. Харчування триразове — сніданок, обід і вечеря. Водночас кухня підлаштовується під потік людей: хтось залишається на кілька днів, хтось вирушає далі вже наступного ранку. Але, як каже Наталія, ніхто не їде звідси голодним. До її обов'язків входить прорахунок кількості людей, організація процесів, контроль за видачею продуктів та злагодженою роботою команди.

Війна постійно вносить корективи: перебої з електро- та водопостачанням, повітряні тривоги, безпекові ризики. Місто регулярно зазнає обстрілів.

«Найскладніше — дістатися до роботи, коли зранку тривога. Страшно не встигнути, бо тебе чекають люди. Це твій обов'язок».

Попри все, кухня не зупиняється. Велику роль у цьому відіграє підтримка керівництва школи та злагоджена командна робота.

Люди, які проходять через центр

Наталія ділиться, що потік евакуйованих великий, здебільшого це мами з дітьми та літні люди. Найстаршій жінці, яка проходила через центр, було 98 років.

«Люди приїжджають дуже напружені. Коли поїдять гарячого — стає трохи легше. І тепліше. Їм приємно від думки, що про них хтось потурбувався, і зʼявляється надія».

Особливо це відчутно взимку, коли морози посилюють виснаження. На кухні ведуть книгу відгуків, і, як із гордістю каже Наталія, поганих записів у ній немає.

На запитання, що важче — фізична чи емоційна втома, вона відповідає без вагань: про фізичну навіть не думає, значно складніше емоційно. Людей багато, кожен — зі своєю історією й болем, але команда розуміє: тим, хто приходить сюди, набагато гірше.

Наталія згадує Андрія, евакуйованого з-під обстрілів, який пересувається на кріслі колісному. Він був дуже самостійним — не дозволяв подавати їжу, все робив сам. У центрі його називали Андрій Танцюрист, бо він танцював на кріслі колісному з партнеркою.

Серед тих, хто зупиняється тут, є родини з немовлятами та багатодітні сім'ї. Жінка пригадує, як маленький хлопчик подарував усій команді свої малюнки на згадку. Дехто після від'їзду з центру телефонує просто поговорити. «Наталіє, ви така душевна, можна я іноді дзвонитиму?» — просять вони.

Міжнародна підтримка

Окремо вона дякує міжнародним партнерам, які підтримують роботу центру. Фото, каже Наталія, не передають того, що відчуваєш на місці. За кордоном могли б уже переключитися на інші проблеми, однак допомога триває — і це дає команді відчуття, що в цій роботі вони не самі.

Наталія згадує і новорічний візит іноземних волонтерів із мобільною пекарнею, які пекли хліб для людей у центрі. Через слабкий інтернет переклад був недоступний, тож спілкувалися жестами й жартами — і все одно розуміли одне одного.

Кухня в Лозовій працює щодня. Попри повітряні тривоги, перебої з електрикою та безпекові ризики команда готує триразове харчування для людей, які виїхали з небезпечних регіонів. І поки транзитний центр приймає нових евакуйованих, ця робота триває.

Довідка

Карітас України — національна мережа благодійних організацій, заснованих УГКЦ. Понад 30 років ми залишаємось поруч із людьми в кризі, поєднуючи екстрену допомогу зі сталими рішеннями у соціальній, медичній і освітній сферах задля розбудови стійких громад.

Карітас об'єднує більш ніж 50 місцевих організацій у громадах України та є частиною глобальної мережі Caritas Internationalis, яка працює у 200+ країнах світу.

З 2022 року ми залучили 11,03 млрд гривень та допомогли понад 4.2 млн українців.

Карітас України мають 51 регіональну мережу організацій по всій Україні та з початку вторгнення понад 12 млрд гривень залучили за 4 роки великої війни.

Чим Карітас України займається щодня?

• Для дітей: створюємо безпечні простори, де діти можуть вчитися та забути про стрес.
• Для літніх людей: допомагаємо самотнім бабусям і дідусям ліками, доглядом та простою людською увагою.
• Для постраждалих від війни: допомагаємо знайти прихисток, відбудувати пошкоджене житло та отримати юридичну допомогу.

Як знайти Карітас України?

Якщо ви хочете допомогти або самі потребуєте підтримки:

• 0 800 336 734 — наша безкоштовна гаряча лінія. Вам розкажуть, куди звернутися саме у вашому місті.
• caritas.ua — тут є мапа, де можна знайти найближчий до вас осередок Карітасу.
• Шукайте «Карітас України» у Facebook або Instagram — там ми щодня пишемо, де і яку допомогу можна отримати зараз.