Перегони наддержав: як Китай і США змагаються за звання "миротворця в Україні"

Місяць Трампа на переговори

Потім буде цікаво і, можливо, в новому форматі.

Отже, Трамп "хотів би", щоб російсько-українська війна завершилася за місяць. І, ймовірно, буде тиснути на Зеленського. Але постає питання: "А що, якщо ні?"

Відповідь — зміна формату і втрата Сполученими Штатами ролі "лідера процесу". Чому? Коротко нагадаю що писав і говорив неодноразово щодо мотивації Трампа. Для нього завершення (точніше, заморожування) цієї війни під своїм "керівництвом" переслідує три основні цілі:

1. Заробити на обох сторонах. З Україною вже є договір про ресурси, вкрай вигідний для США (щодо України утримаюся від оцінок), є передоплати від РФ за економічними програмами. І є (зокрема в пунктах мирних планів) можливість розпоряджатися частиною грошей на відновлення України. Профіт.
2. Підтвердити справедливість тези America First. Не з погляду морального лідерства — аж ніяк. А з погляду формування майбутнього світопорядку і конкуренції з КНР. Якщо США і тільки США є ментором і модератором процесу, то місце інших геополітичних гравців — умовно "у глядацькій залі". Ну, або як гаманці, які платять за спектакль MAGA.
3. І знову конкуренція з КНР — "зіграти в Росію проти Китаю". Тобто використати програми співпраці з РФ, щоб посилити (в регіоні) Кремль і підштовхнути той до виконання ролі сили, що стримує зростання впливу КНР.

У цій формулі в переговорах щодо припинення війни немає місця іншим гравцям. Зокрема державам Європейського Союзу. Вони просто повинні "платити і мовчати".

Але в такій формулі є слабке місце. Нагадаю, що після виборів у першій заяві про завершення російсько-української війни Трамп давав оптимістичні терміни і писав, що "голова Сі допоможе". Китай справді зацікавлений увійти в процес. Але не як молодший партнер США, а на рівних. Точніше, сформувати разом зі США та іншими інтересантами умови заморозки, що задовольняють усіх. Але це вже не MAGA.

І саме тому Трамп почав поспішати восени. Це його останній шанс "вирішити по-своєму", оскільки:

• тема України вже порушувалася на зустрічі Трампа і Сі. І якщо США не продавлять свого формату, вона стане предметом обговорення під час візиту американського президента до Пекіна;
• європейські держави, не на жарт спантеличені політикою Трампа, досить швидко намагаються трансформувати свою зовнішню політику і зробити її менш американоорієнтованою;
• російська економіка дедалі більше стає залежною від китайської. І в разі проходження умовної "точки неповернення" КНР може спробувати вирішити питання по-своєму, вже без урахування інтересів Трампа.

Важливо США налаштовані серйозно: Трамп та Зеленський хочуть завершити війну в найближчі місяці, — ЗМІ

Візит президента США до Пекіна має відбутися у квітні або на початку травня. Саме тому Трамп так "хотів би", щоб переговори відбулися і закінчилися конкретикою протягом місяця — до його поїздки до Сі.

Водночас КНР активізувала свою політику на цьому напрямку. Включно з контактами із українською стороною і навіть символічними рішеннями. Як надати допомогу енергообладнанням Україні.

Але тут важливо інше — США ведуть планомірну політику зі знищення старого світопорядку і старої системи. Це вкрай невигідно Пекіну. І невигідно ЄС. Тому КНР у питаннях російсько-української війни радше схильна використовувати саме старі механізми — широке обговорення і формування багатосторонніх форматів. Це не тільки про війну, а й про демонстрацію більш адекватного (з погляду низки держав), ніж американський, підходу.

Отже, Трамп поспішає. А в Пекіні був канцлер Мерц. І ось цитата Сі, яку наводить Сіньхуа: "КНР важливо забезпечити рівноправну участь усіх сторін і закласти міцну основу для миру, врахувати законні інтереси всіх сторін і зміцнити прагнення до миру, гарантувати загальну безпеку і вибудувати міцну архітектуру миру".

Тому я не буду надто здивований, якщо за місяць ми побачимо досить близькі позиції Китаю і держав ЄС. Трампу це не сподобається. Але важелів впливу в нього стає дедалі менше. Аж до ключового — "тарифів" його імені.

І я не здивуюся візиту української делегації до КНР (думаю, на рівні міністра закордонних справ) у найближчі 8–10 тижнів. Можливо, з кимось із наших європейських партнерів, які активно працюють із Пекіном. Наприклад, Польщею.

Це як мінімум логічно. Якщо цього не зробити, то МЗС може сміливо розписатися у своїй профнепридатності. Адже відомство існує, щоб, зокрема, і говорити з тими, хто проявляє інтерес до твоїх проблем і можливостей.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Трамп — за Китай і Бразилію, але проти Британії та ЄС: як нові тарифи США перевернули світ