Атака Ізраілю на Іран та блокування Ормузької протоки. Найгiрший сценарiй для свiту і три варіанти для України

Навіть після розгрому ядерних об'єктів на руках в Ірану залишиться козир, який можна використати для економічного шантажу майже всіх провідних країн світу. Козир цей – географічне розташування Ісламської республіки.

Ще півроку тому США не планували нових ударів по Ірану — у цьому запевняли і держсекретар Марко Рубіо, і президент Дональд Трамп. Штати навіть не мали нічого проти цивільної ядерної програми Ірану — "в межах якої вони будуть мати електростанцію". Але якщо мова зайде про припинення руху суден по Ормузькій протоці, США обіцяють "дати відповідь". Поки що в посередники запрошують Китай — як одну із найбільш зацікавлених сторін. "Якщо Іран вирішить закрити Ормузьку протоку, це стане великою ескалацією конфлікту", — попереджав Рубіо у червні 2025. Зараз — після атаки Ізраілю на Іран, ситуація виглядає навіть гострішою.

Ормузька протока — це артерiя, якою частина країн ОПЕК експортують нафту на ринки: 20% світових продажів нафти проходять саме цим транспортним коридором. Тож блокування Ормузької нафтової артерії — якщо воно справдi вiдбудеться — справдi здатно свiтовi ринки добряче струснути.

Минулого лiта парламент Ісламської республіки одноголосно проголосував за цей радикальний крок. Хочуть крові й так звані «яструби». Головний редактор радикальної іранської газети «Кайхан», представник аятоли Алі Хаменеї Хоссейн Шаріатмадарі заявив, що Іран просто зобов’язаний відповісти на бомбардування перекриттям Ормузької протоки. 

3 км для нафти: ключовий транспортний коридор ОПЕК

Ормузька протока – один із найважливіших транспортних коридорів у світі. Його частка у світовому товарообміну сягає всього близько 4%, проте значення товару, який рухається саме цією вузькою протокою (близько 33 кілометрів у найвужчому місці, але смуга, придатна для транспорту, становить лише 3 кілометри завширшки), робить Ормузьку протоку стратегічно важливою для держав, які знаходяться за тисячі кілометрів від регіону.

Іран не вперше погрожує перекрити Ормузьку протоку, проте повністю він ніколи не закривав рух цією транспортною артерією. Навіть в роки війни з Іраком рух кораблів протокою обмежувався (через мінування та маневри військових кораблів), але не був перекритий повністю. 

Проте навіть самі погрози перекриття протоки вже змінюють ситуацію на ринку. Якоб Ларсен, керівник відділу безпеки компанії Bimco, яка представляє світових судновласників, заявив, що багато судновласників виводять свої кораблі з регіону, щоб уникнути ризиків, які не перекривають чинні страхові договори. Старший аналітик ліквідного ринку галузевої фірми Kpler Юї Торіката зазначає, що загострення ситуації в регіоні впливає на логістику портів Джебель-Алі та Хор-Факкан, а також Дубая, які є важливими транспортними вузлами торгових коридорів Південної Азії та Східної Африки.

Ормузькою протокою транспортується нафта (близько 20 млн барелів на рік) та скраплений природний газ (СПГ), які видобуваються з надр Іраку, Кувейту, Катару, ОАЕ, Саудівської Аравії (усі партнери Ірану по ОПЕК) та самого Ірану. 

Востаннє цей торговий шлях припиняв свою діяльність теж у війні за участю Ізраїля. Це була війна Судного дня у 1973 році. Тоді відбулося не перекриття транспортного коридору, а держави Перської затоки, які воювали проти Ізраїлю оголосили бойкот країнам, які підтримували Єврейську державу. Тобто тоді перекрили не саму протоку, а припинили постачання через неї. 

Чому вiд перекриття Ормузької протоки постраждає не Захід, а Схід

З того часу багато чого змінилося в логістиці енергоносіїв, їх специфікації та основне у напрямках експорту. Так, поруч з нафтою одним з основних елементів експорту в регіоні став скраплений газ. І обидва типи енергетичної сировини тепер прямують не у Європу та США, а до Азії, зокрема Індії, Південної Кореї, Китаю та Японії. Тож перекриття Ормузької протоки вдарить по імпорту нафти саме цих країн. 

Не дивно, що Марко Рубіо звернувся саме до КНР із проханням не допустити закриття стратегічно важливого для усього світу транспортного коридору.

Індія уже заявила про те, що її нафтовий імпорт достатньо диверсифікований, а Японія, яка імпортує 90% своєї нафти з Перської затоки, тим часом вводить субсидії для своїх АЗС — про всяк випадок, аби уникнути цінового колапсу. Китай же (як типово!) наразі ухиляється від відповідей на питання, що стосуються цієї проблеми.

Китай імпортує близько 45% своєї нафти з Ближнього Сходу. Піднебесна приховує реальні обсяги імпорту нафти саме з Ірану — через санкції США накладені на цю сировину. Але вважається, що близько 90% своєї нафти Іран експортує саме до КНР. Загалом обсяги іранського нафтового експорту становлять близько 1,7 млн барелів на добу.

Іран пiдстрахувався

Влада Ісламської республіки заздалегiдь готувала свою логістичну інфраструктуру аби унезалежнити власний експорт (приносить 60% доходів бюджету країни) від перекриття Ормузької протоки. Іранці навіть, вперше у XXI столітті, стали добувати нафту в Каспійському морі — хоча поки там не йдеться про значні обсяги видобутку. Наразі єдиною альтернативою залишається нафтопровід Горе Джаск, пропускна потужність якого сягає лише 300 тисяч барелів на добу (менше 3% від споживання нафти КНР). 

Нафтопроводи Саудівської Аравії та ОАЕ, які теж дозволяють обійти Ормуз, мають значно більшу потужність. Цікаво, що усі ці країни є основними постачальниками нафти саме до КНР. Тобто боротьба відбувається за один ринок збуту. І виходить, що найбільшим постраждалим від перекриття протоки стане основний торговий партнер Ірану?

Кому вигідний дефіцит нафти? Рятівне коло для РФ

Насправді ситуація ускладнюється тим, що від дефіциту нафти постраждає також один з основних ворогів КНР – Індія, а також суттєво послабиться економіка західних держав, що сприятиме дестабілізації у світі. Наразі незрозуміло, на що саме роблять ставку у Пекіні. З точки зору можливої експансії на Тайвань світова енергетична криза саме те, що потрібно комуністичній владі Китаю, яка завжди може наказати своєму населенню затягнути пояси. Натомість опоненти Пекіну із демократичних країн цього зробити не зможуть.

Іншим важливим фактором є роль Кремля у цьому процесі. Для Російської Федерації перекриття Ормузької протоки може стати рятівним колом. Економіка країни-агресора стрімко рухається до рецесії, і зростання ціни на нафту удвічі (а саме такі прогнози дають експерти у разі, якщо Іран таки наважиться використати свій останній козир) стане для Москви тим самим фактором зміни правил гри. Паралельно ослабляться їхні опоненти на Заході, які в умовах колапсу економік можуть стати більш зговірливими. Також посилиться вплив РФ на Китай, якому прийдеться нарощувати постачання нафти саме звідти. Питання лише одне — що саме Кремль може запропонувати Ірану за таку радикальну дію.

Куди рухаються танкери

Старший аналітик китайського ринку Vortexa Емма Лі вказує, що Іран останніми тижнями спішно переміщував свій флот з Перської затоки поближче до Китаю. Повністю завантажені нафтою танкери тіньового флоту рухалися у бік Сінгапуру. Проте навіть якщо усі ці танкери справді були забиті під зав’язку «чорним золотом» (це може бути до 40 мільйонів барелів нафти), то цього вистачить КНР при чинному рівні споживання нафти всього на кілька днів.

Важливий фактор, який Іран теж повинен враховувати: від перекриття Ормузької протоки постраждають не лише споживачі, а й експортери нафти – інші держави регіону. Чи готові в Тегерані пересваритися з усіма іншими державами Перської затоки, своїми ж партнерами по нафтовому картелю? 

Втім, аятоли можуть максимально використати релігійний фактор, адже вони ведуть «священну війну» з Ізраїлем. Цей факт може поставити на політичний шпагат монархії регіону, які не факт, що зважаться піти проти громадської думки через такі насущні проблеми як втрачені мільярди нафтодоларів.

Від часткового перекриття до повного блокування

Якщо в Пекіні, Москві та Тегерані не дійдуть згоди щодо початку нового суттєвого ривка конфронтації із Заходом, то перекриття протоки скоріш за все не буде. Принаймні надовго. Інформаційна агенція Mehr підготувала аналітичний звіт, у якому йдеться про те, що Іран може перекрити Ормузьку протоку вибірково лише для суден своїх ворогів, таким чином не зачепивши інтереси ОПЕК, КНР та, зрештою, свої власні. Або ж Іран може перекрити її на ті ж кілька днів, на які вистачить вже вивезених в Індійський океан запасів нафти, щоб продемонструвати свою рішучість та у кращому для режиму аятол випадку використати фактор впливу на протоку як козир на мирних переговорах.

Найгiрший сценарiй для свiту і три варіанти для України

За катастрофічного для світу сценарію тривале перекриття протоки, яке може відбутися зокрема у випадку її замінування, стане лише прелюдією до більш трагічних подій. Адже без подальшої ескалації такий радикальний крок стане пострілом собі у ногу з боку країн новітньої авторитарної осі.

Важливо Проти України і всього світу. Які вигоди отримує для себе Іран з російсько-української війни

Так чи інакше, єдиним однозначним бенефіціаром такого рішення у короткій та середньостроковій перспективі вийде Кремль, що вчергове зможе уникнути економічного колапсу, який йому західні експерти пророкують уже понад десятиріччя.

Для України ж апріорі невигідне все те, що йде на користь нашому ворогові. Тож перекриття Ормузької протоки стане суттєвим ударом і по наших позиціях. 

• Для офіційного Києва найкращим варiантом стане швидке завершення цієї війни.
• Ідеальним варіантом була б зміна режиму в Ірані. 
• А реалістичним позитивним — припинення або замороження військово-технологічної співпраці між Іраном та РФ. Це може бути навіть пунктом мирної угоди між сторонами. Але більш ймовірний варіант — це руйнування ізраїльтянами військової інфраструктури Ісламської республіки.