12-річний хлопчик із окупованої Херсонщини розповів, як російський солдат убив його матір

Україна продовжує повертати дітей з окупованих територій та з РФ, куди росіяни їх депортували. Повернувшись на Батьківщину, вони діляться жахами пережитого. Одну із таких історій розповів 12-річний Іван. Його родина жила на окупованій Росією частині Херсонської області. Мати Івана вбили, коли він був удома. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на «Настоящее время».

«До нас прийшов [російський] військовий. Ну, вина випити… А я сидів у кімнаті, грався із слоном і ведмедиком невеликим таким. І військовий захотів [маму] зґвалтувати. Я сидів грався, потім я почув постріли. Я спочатку ліг на підлогу. Я чув постріли. А коли вони припинилися, і я вже нічого не чув», – розповідає Іван.

Хлопчик залишився круглим сиротою. Сім місяців тому волонтери допомогли йому вибратися на підконтрольну Україні територію. Наразі він та ще четверо сиріт живуть під опікою пані Наталі у побудованому містечку для переселенців на Київщині.

16-річна Валерія розповідає свою історію. Вона провела півтора роки у російському таборі. Дівчина згадує примусову русифікацію та психологічний тиск.

«Росіяни ламають психіку дітей. Просто я – не я. Ходиш до школи, навчаєш і знаєш українську, вдома говориш українською, а тобі приходять і розповідають зовсім інше. Росіяни вміють робити пропаганду. Навіть мої риси характеру змінилися після цього, я це відчуваю», – каже Валерія.

Раніше Головне управління розвідки МО України оприлюднило дані організацій та конкретних осіб, причетних до депортації українських дітей під виглядом «культурно-освітніх екскурсій». Через російський проєкт «Культурная карта 4+85» тисячі підлітків із тимчасово окупованих територій (ТОТ) вивозять до РФ для ідеологічної обробки та примусової асиміляції. 

Як відомо, у Кремлі готують інституційне оформлення політики «традиційних цінностей», розглядаючи створення постійної міжвідомчої групи для системного просування цього наративу в російському інформаційному просторі. 

«Формально ініціатива подається як спроба сформувати «сімейно орієнтоване середовище», однак набір запланованих інструментів говорить про подальше посилення ідеологічного контролю», – наголошує СЗР.