Як 77-річна гід із Кам’янця-Подільського перетворила екскурсії на допомогу ЗСУ

Про улюблений Кам’янець може розповідати годинами, знає усі вулички і таємні ходи Старого міста, а ще легко знаходить спільну мову з кожним гостем. 77-річна Любов Дяченко – жива легенда Кам’янця-Подільського. Бо ж 50 років поспіль працює тут екскурсоводом. Про її першу екскурсію, про те, чи більш вимогливі теперішні туристи, а також про місця з поміткою «маст візіт» - читайте у матеріалі Коротко про.

Менше дат, більше цікавих фактів

Тендітна жінка в елегантному капелюшку з хлібом-сіллю в руках, зустрічає своїх гостей.

- Спеціально купую паляницю і так вітаю туристів у нашому славному Кам’янці, - розповідає Коротко про екскурсовод Любов Дяченко. – Пригощаю і розповідаю про місто усе, що знаю. І, скажу вам, люди люблять мої екскурсії. Дехто приїздить до мене 30 років поспіль!
Любов Дяченко – знана в Кам’янці-Подіському екскурсоводка. Її кар’єра розпочалася рівно пів століття тому у Старому місті.
Хоча на той час юна Люба проживала у містечку Скала-Подільська, що на Тернопільщині. Та одного разу подруга запросила її приїхати у гості, до Кам’янця-Подільського (Хмельницька область).
- Я закохалася в це місто, - пригадує пані Люба. – А подруга тоді й каже: «Любо, чого ти сидиш у своїй Скалі, переїжджай до Кам’янця!».
Люба переїхала. У Кам’янці-Подільському швидко знайшла роботу: так як цікавилася історією, вміла захопити співрозмовника своїми розповідями, то вирішила працювати екскурсоводом.
- Свою першу екскурсію пам’ятаю до сьогодні, - усміхається жінка. – Це були першокласники. У перший день навчального року вчителька привела діток на екскурсію до мене. Як тепер бачу: дітки стоять парами, тримаються за ручки, всі у шкільній формі, дівчатка у фартушках. Ми зустрілися у Старому місті. Я розповідала малим усі цікаві легенди про місто, які знала на той час. Тоді наша зустріч стала початком. Бо ж кожного року ці діти знову і знову приходили до мене у вересні на екскурсію.

Зараз екскурсовод вже і не підрахує, скільки екскурсій провела за 50 років. Каже, тисячі. А знайомих та друзів має у всіх куточках України, а також за кордоном.

- Якось так траплялося, що один раз зустрілися з людиною і вже ставали друзями, - усміхається. – Люди заздалегідь телефонують мені, запитують чи я на місці, бо планують приїхати. Інколи навіть підлаштовують свій графік під мій.

Чим же «бере» туристів Любов Дяченко? А тим, що у легкій та цікавій формі розповідає історію. На її екскурсіях не почуєте історичних дат, вона їх майже не згадує. Зате розповідає багато цікавих фактів з життя Кам’янця-Подільського.

- Теперішні туристи більш вимогливі, порівняно з тими, хто приїздив до вас на екскурсії років 40-50 тому? – запитую.

- Насправді ні, - усміхається Любов Олександрівна. – Я завжди кажу: треба вкладати в екскурсію душу, і тебе будуть слухати. Менше дат, а більше цікавих фактів – і тоді навіть маленькі діти пам’ятатимуть твою розповідь.

Від Польщі до Еміратів

Але не Кам’янцем єдиним живе Любов Дяченко. Вона побувала у більш ніж 100 країнах світу. Їздила у складі туристичних груп як екскурсовод.

- Я ж працювала у туристичному бюро, а виїхати за кордон у 80-ті, наприклад, чи в ті ж 90-ті було складно, - розповідає. – Спочатку мене відправляли з туристами до Польщі. Я добре володію польською мовою, тому що моя мама полька. Та й у Польщі дотепер маю родину. Тому там я була як своя. А після Польщі пішло-поїхало: Угорщина, Румунія, Туреччина, Фінляндія… Більше 100 країн! Але найбільше запам’яталися мені Об’єднані Арабські Емірати. Побувала в Абу-Дабі. Це якась неймовірна країна і місто. І вразило мене навіть не багатство та розкіш, а їхній менталітет. Те, з якою повагою тамтешні жителі ставляться до старших людей, до жінок, до своєї історії.

З величезною повагою до української історії ставиться і сама Любов Дяченко. Жінка – авторка 12 книг. Майже всі вони про Кам’янець-Подільський.

- Звісно, написала і про рідну Скалу-Подільську, а ще про мою улюблену історичну персону Софію Потоцьку, - розповідає. – Софія Потоцька жила у Кам’янці. І такий цікавий факт: чоловік продав її графу Потоцькому на вагу золота. Софія важила 53 кілограми. Саме стільки золота той чоловік і отримав від графа. Ви це знали?

Не знала, але вік живи – вік учись. Це підтверджує і Люба Олександрівна, бо вже у 55 років успішно закінчила факультет туризму в одному із вишів. Каже, вчитися і розвиватися можна в будь-якому віці.

- Зараз я хворію, тому найближчий місяць-два відмовляюся від екскурсій, але як тільки покращу здоров’я, повернуся до своєї діяльності, - впевнена жінка. – В мене є мета: я активно допомагаю ЗСУ донатами, віддаю частину зароблених на екскурсіях грошей. Хоча вартість зовсім невисока: година моєї екскурсії коштує 350 грн. А ще проводжу безкоштовні екскурсії для наших захисників. Хоча б таким чином допомагаю нашим хлопчикам, які боронять неньку Україну.

Цікаво!

Сім чудес Кам’янця

То куди ж піти у Кам’янці-Подільському насамперед?

- Не треба нічого спеціально вигадувати: Кам’янець-Подільський має своїх сім чудес, - каже Люба Олександрівна. – Ось вам сім пам’яток Кам’янця-Подільського, які є "маст візит".

1. Фортеця. Починати відвідини міста треба з неї. Ще на під’їзді до Кам’янця туристи бачать шпилі цього оборонного комплексу.
2. Замковий міст.
   - Ще одне з семи чудес Кам’янця, - говорить екскурсоводка. – Сполучає Старе місто із фортецею. Уявіть: міст збудували римляни ще у II столітті н.е.
   І радить побувати тут не тільки серед дня, а й у надвечір’я.
3. Смотрицький каньйон.
   - Колись глибина нашого Смотрича була 45 метрів, а на місці цього каньйону було Сарматське море, - каже Любов Дяченко. – Каньйону понад 200 мільйонів років.
4. Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла.
   - Йому нема рівних в Україні, - стверджує Любов Олександрівна. - Унікальність храму – це поєднання того, що, здавалось би, неможливо поєднати: католицького костелу, турецького (мусульманського) мінарету та Матінки Божої на ньому.
5. Ратуша (Будинок польського магістрату). Пам’ятка архітектури XV-XVІІІ ст., розташована в центрі Старого міста. На другому поверсі пам'ятки розміщені експозиції музею.
6. Надмогильний пам'ятник Лаурі Пшездецькій, який зберігається в Кафедральному костелі.
   Це робота відомого скульптора В. Бродського (1876 р.). Достеменно невідомо, з яких саме причин, але 21-річна Лаура раптово померла. І її рідні замовили у скульптора пам’ятник з мармуру.
7. Міст «Лань, що біжить». Найвищий в Україні міст без вертикальних опор через каньйон, збудований у 1973 році. Це популярне місце для стрибків з банджі-джампінгу.