Повітряні удари та розрахунок США на підтримку антиурядових сил: як розглядають в Україні операцію проти Ірану

На тлі того, що нині відбувається в Ірані, який атакують США та Ізраїль після невдалих переговорів про скорочення ядерної програми Тегерану, Фокус поспілкувався із Віталієм Петрівим, експертом з суспільно-політичних процесів у країнах Африки та Близького Сходу, який докладно пояснив, яких цілей хочуть добитись Вашингтон та Єрусалім та який вплив операція "Рев лева" (версія Ізраїлю) та "Епічна лють" (версія США) матиме на Україну.

Варто нагадати, що початку операції передувало послідовне нарощування Сполученими Штатами своєї військової присутності на Близькому Сході. Під час антиурядових протестів в Ірані у січні США й Ізраїль не вдалися до військової підтримки демократичних сил в Ірані, обравши натомість повернення до переговорів і розраховуючи на більшу поступливість іранського режиму. Цей підхід себе не виправдав.

Операція США та Ізраїлю проти Ірану — як розгоратитмуться події далі

Географія Близького Сходу фактично унеможливлює безпосереднє зіткнення сил сторін конфлікту — США й Ізраїлю з однієї сторони та Ірану з іншої. Тому сьогоднішня операція являє собою черговий обмін повітряними ударами проти військових обʼєктів. Президент США Дональд Трамп звернувся до іранського народу, закликаючи повалити владу після того як США здійснять заплановані військові заходи, спрямовані на знищення силового апарату ісламського режиму.

Втім, підкреслює Віталій Петрів, офіційна риторика Вашингтону фактично вказує на неможливість проведення наземної операції та надає антиурядовим силам в Ірані ключову роль у виконанні цілей операції. Іран у свою чергу ще у червні 2025 року продемонстрував спроможність завдавати удари по американських військових обʼєктах в регіоні, більшість з яких зосереджені в країнах Затоки: Катарі, Кувейті, Бахрейні тощо. Просто зараз повітряний простір цих країн закритий через ракетні обстріли. Виведення з ладу американської військової інфраструктури — баз та флоту, є для Ірану єдиним можливим способом убезпечити себе від подальших ударів з боку США.

Під час попередніх хвиль ескалації режим в Ірані продемонстрував відносну стійкість, зокрема через відсутність достатньо організованої опозиції для того щоб забезпечити швидку зміну влади в умовах воєнного тиску на керівний режим. Цього разу, аналогічно, стратегічний результат американської операції залежатиме як від спроможності позбавити Іран основних інструментів його військової сили, так і від подальших дій місцевого населення.

"Ліквідація ядерних обʼєктів Ірану силовими засобами після подій червня 2025 року не вбачається реалістичною. Тому цього разу задача мінімум — спонукати Іран до поступок, показавши що його принципова позиція буде занадто дорогою. Задача максимум — створити умови для повалення іранським народом режиму на користь демократичного і умовно прозахідного Ірану", — зазначає Петрів.

Атака на Іран — реакція МЗС України

МЗС України в своєму коментарі очікувано підтримало воєнні дії проти Ірану, наголосивши на підтримці іранського народу, який зазнає переслідувань з боку свого режиму. Петрів нагадаує, що 13 лютого, на полях Мюнхенської безпекової конференції, президент України Володимир Зеленський зустрівся з Резою Пехлеві, який є сином останнього шаху Ірану, правлінню якого було покладено край унаслідок так званої Ісламської революції 1979 року, і який вважається одним із претендентів на владу в Ірані в разі повалення чинного режиму.

Україна зацікавлена в демонтажі режиму в Ірані, хоча це не вплине значним чином на військовий потенціал РФ (одного із союзників Тегерану — ред.) — більшість безпілотників, задіяних в атаках проти Украіну виробляються на території Росії. У своїй позиції Україна насамперед керується бажанням підтримати стабілізацію на Близькому Сході — адже Іран є ключовим джерелом поширення насильства та хаосу в регіоні.

Оскільки стабільний Близький Схід означає нижчі ціни на нафту це, відповідно, означає скорочення надходжень до бюджету РФ, яка є великим експортером енергоносіїв.

А іранські удари по американських військових обʼєктах на території інших країн Близького Сходу та порушення Іраном їхнього повітряного простору також опосередковано сприяють дистанціюванню країн регіону від Ірану та сил що йому сприяють, зокрема РФ.

Удари по Ірану — чи варто Тегерану очікувати на допомогу Путіна та Сі Цзіньпіня

"Військова присутність РФ і КНР на Близькому Сході є дуже обмеженою, тому безпосередня підтримка є малоймовірною", — вважає Петрів, адже, аналогічно, допомогу від своїх "союзників" не дочекався Ніколас Мадуро у Венесуелі 3 січня 2026 року.

Натомість суттєво вплинути на перебіг воєнних дій у регіоні можуть угруповання, що належать до мережі іранського впливу в інших країнах. Зокрема Хезболла в Лівані, Ансар Аллаг (хусити) в Ємені, шиїтські ополчення в Іраку. Можливостей цих сил достатньо щоб поширювати насильство країнами Близького Сходу та напряму атакувати американські військові обʼєкти, які переважно є авіабазами.

Нагадаємо, очільник МЗС України Андрій Сибіга наголосив, що Київ підтримує іранський народ, але не режим Аятоли, а позиція України щодо Ірану залишається послідовною та базується на нормах міжнародного права. Сибіга наголосив, що Тегеран десятиліттями дестабілізує ситуаціє в регіоні, підтримує та фінансує воєнізовані угруповання, а також системно порушує права людей, зокрема мирних іранців, які зазнають репресій.

А в Росії Дмитро Медведєв відреагував на операцію США та Ізраїлю по ядерних обʼєктах Ірану, заговоривши про історію країн.