Трамп оголосив війну Ірану: як це торкнеться миру та України

Рано вранці в суботу, 28 лютого, президент США Дональд Трамп оголосив про початок спільної з Ізраїлем військової операції проти Ірану. За заявами американського лідера, мета ударів - ліквідація "неминучої загрози", повне знищення ракетної промисловості та військово-морського флоту Ісламської Республіки, а також заклик до іранського народу повалити свій уряд.

Як передає "Хвиля", про це пише Vox.

Це бомбардування стало кульмінацією багатотижневого нарощування сил у регіоні. Усі попередні дані вказують на те, що нова кампанія буде набагато масштабнішою і тривалішою, ніж літні зіткнення. Експерти попереджають: обидві сторони демонструють небезпечну самовпевненість у своїй здатності здобути перемогу, до чого американське суспільство, можливо, абсолютно не готове.

Безпрецедентна концентрація військової могутності США

Вашингтон почав погрожувати Ірану новими військовими діями ще в січні, на тлі жорстокого придушення економічних протестів іранським режимом. Тоді Трамп пообіцяв, що "допомога вже в дорозі", але в підсумку утримався від ударів. Причиною стали вмовляння регіональних союзників і радників: на той момент американські збройні сили були щільно задіяні в операціях навколо Венесуели, і в Перській затоці просто не вистачало ресурсів для стримування потенційних контрударів Тегерана.

Сьогодні ситуація кардинально інша. Пентагон перекинув на Близький Схід колосальні сили:

• Дві авіаносні ударні групи (кожну супроводжують по три есмінці).
• Понад півдюжини надводних кораблів і атомні підводні човни, чиє точне місцезнаходження засекречено.
• Десятки військових літаків, включаючи винищувачі п'ятого покоління F-22, F-16 і розвідувальну авіацію.
• Поповнено запаси батарей ППО, виснажені під час відбиття іранських атак дронами та ракетами під час червневої "12-денної війни".

За оцінками аналітиків, це найбільша концентрація військово-повітряних сил США в регіоні з часів підготовки до вторгнення в Ірак у 2003 році. Цих ресурсів достатньо для ведення інтенсивних бойових дій протягом багатьох тижнів.

Справжні цілі: від ядерної програми до зміни режиму

Вимоги Вашингтона до Тегерана постійно змінювалися. Якщо січневі погрози були реакцією на розстріл протестувальників (яких зараз уже пізно рятувати), то напередодні суботньої атаки в центрі уваги опинилася іранська ядерна програма.

Хоча американські авіаудари в червні серйозно пошкодили ядерну інфраструктуру (Трамп заявляв, що вона "знищена"), зараз США вимагають повної та остаточної відмови від збагачення урану. Тегеран наполягає на мирному характері своєї програми та праві на збагачення, хоча раніше й натякав на готовність до поступок - наприклад, розбавити наявні запаси урану, близького до збройового рівня.

Однак США пішли далі, зажадавши включити в обговорення балістичну ракетну програму Ірану і його підтримку регіональних проксі-сил (Хезболла і хусити). Для Ізраїлю саме іранські ракети становлять головну загрозу, тоді як Тегеран вважає їх основою своєї національної оборони.

Останні заяви Трампа не залишають сумнівів: США більше не шукають компромісу з Ісламською Республікою. Мета - ліквідація самого режиму. Трамп відкрито закликав іранців до повалення влади, хоча й не уточнив, який саме уряд Вашингтон бачить на її місці.

Як виглядатиме ця війна?

Американці можуть помилково вважати, що нова війна буде схожа на червневу операцію "Опівнічний молот" - коротку серію ударів, що швидко завершилася. Червнева кампанія була переважно ізраїльською операцією, до якої США підключилися лише через тиждень, атакуючи три ядерні об'єкти, коли успіх Ізраїлю був уже очевидний, а відповідь Ірану - обмежена.

Цього разу США від самого початку відіграють провідну роль. Згідно з джерелами The Wall Street Journal, військові запропонували Трампу кілька варіантів розвитку подій:

• Точкова кампанія: обмежені повітряні удари по ядерних і ракетних об'єктах.
• Масштабна кампанія: фізична ліквідація десятків іранських політичних і військових лідерів з метою обезголовлення і повалення уряду.

Обидва сценарії передбачають тижні бойових дій. Втім, реальність може виявитися непередбачуваною: як показав приклад втручання США у Венесуелі, Вашингтон може обмежитися захопленням лідера країни, залишивши сам режим функціонувати.

Чим може відповісти Тегеран?

У червні Іран відповідав на атаки обмежено і передбачувано. Зараз, опинившись перед загрозою повного знищення (екзистенційною загрозою), іранське керівництво майже напевно відповість максимально жорстко.

З літа Тегеран активно відновлював свій ракетний арсенал. Очікуються масовані удари по базах США, території Ізраїлю та союзниках у Перській затоці. Питання в тому, наскільки руйнівною буде ця відповідь. Відомо, що до кінця "12-денної війни" в Ізраїлю критично виснажилися запаси ракет-перехоплювачів для систем ПРО.

Ще один козир Ірану - економічний шантаж. Минулого тижня Тегеран провів навчання, під час яких тимчасово перекрив Ормузьку протоку - найважливішу транспортну артерію, через яку проходить 31% світової нафти, що перевозиться морським шляхом.

Головна інтрига полягає в реакції самого Дональда Трампа. За п'ять років його президентства світ ще не бачив, як він відреагує на конфлікт із великою кількістю жертв серед американських військових. Іран може зробити ставку на те, що Трамп не витримає довгої та кровопролитної війни.

Розкол серед союзників США

Позиція міжнародного співтовариства далека від єдності:

• Ізраїль: Є активним учасником атак. Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху, чиї рейтинги падають перед осінніми виборами, зацікавлений у зміщенні фокусу уваги суспільства з критики його дій під час подій 7 жовтня на перемоги над Іраном.
• Країни Перської затоки: Якщо раніше Саудівська Аравія та ОАЕ займали жорстку антиіранську позицію, то зараз вони побоюються масштабної війни. Вони відмовилися надати США свій повітряний простір для ударів, боячись іранської помсти та дестабілізації регіону в разі краху режиму в Тегерані.
• Великобританія: Лондон також заборонив США використовувати свої авіабази, включаючи стратегічно важливий об'єкт Дієго-Гарсія в Індійському океані, що викликало гнівну реакцію Трампа на початку тижня.
• Росія: Незважаючи на нещодавні спільні військово-морські навчання з Іраном, експерти сумніваються, що Москва здійснить реальні кроки для порятунку Тегерана.

Правовий вакуум

Адміністрація Трампа майже напевно не стане запитувати у Конгресу офіційний дозвіл на застосування військової сили. Обґрунтувати атаку "неминучою загрозою" буде вкрай складно: за оцінками самих США, Іран не близький до створення ядерної бомби, а американська територія знаходиться поза зоною досяжності іранських ракет.

Раніше Білий дім стверджував, що обмежені удари (як в операції "Опівнічний молот") не є "війною" в конституційному сенсі і не вимагають схвалення. Але масштаб поточної кампанії руйнує цей аргумент. У Конгресі представники Ро Кханна (демократ) і Томас Массі (республіканець) планують ініціювати голосування, що зобов'язує президента запросити санкцію законодавців, однак минулі подібні спроби зазнавали невдачі. Ймовірно, контроль Конгресу над військовими повноваженнями Трампа буде ослаблений ще більше.

Гордість перед падінням

Заради справедливості, у попередніх військових епізодах (починаючи з убивства генерала Касема Сулеймані у свій перший термін) Трампу вдавалося посоромити критиків, які попереджали про катастрофічні наслідки. Однак нинішні плани з повалення цілої держави свідчать про те, що він набув рівня самовпевненості, за якого готовий уплутатися саме в ту затяжну війну, за яку раніше нещадно критикував своїх попередників.

Сьогодні обидві сторони лякаюче впевнені в собі. США вірять, що зможуть безкарно зруйнувати Іран. Іран вірить, що, незважаючи на сильне політичне та економічне виснаження за останній рік, зможе завдати США стратегічної поразки, зробивши війну нестерпно болючою.

Ця взаємна самовпевненість може коштувати життя величезній кількості людей.

Реакція України

Голова українського МЗС Андрій Сибіга під час брифінгу заявив, що позиція України щодо Ірану є послідовною та регіональною. Іранський режим "тероризує регіон, підтримує і фінансує терористичні угруповання", що несуть дестабілізацію в інші країни.

"Ми завжди на боці іранського народу, саме народу", - підкреслив міністр.

За його словами, українське відомство видало "необхідні попередження" для громадян України, щоб вони покинули територію Ірану та інших країн, де їхнє життя та їхня безпека можуть бути під загрозою.

Заява МЗС України

У відомстві зазначили, що позиція української влади залишається незмінною. Київ підтримує іранський народ, з якого "десятиліттями знущався" режим Ірану. Зокрема, розгорнув масштабну політику насильства проти власних громадян, а також підтримував бойовиків та країну-агресора РФ у війні проти України.

"Ми пам'ятаємо і ніколи не забудемо удари тисяч "Шахедів" по наших мирних містах і людях. Така співпраця режимів у Москві та Тегерані є грубим порушенням норм міжнародного права і підриває глобальні зусилля з відновлення миру і стабільності", - йдеться у повідомленні.

МЗС заявило, що режим у Тегерані витрачав колосальні ресурси "на насильство, вбивства і хаос, а не на забезпечення власних людей, економічне становище яких продовжувало погіршуватися з кожним роком".

"Причиною нинішніх подій є саме насильство і свавілля іранського режиму, зокрема вбивства і репресії проти мирних протестувальників, які за останні місяці набули особливо великих масштабів", - підкреслили в міністерстві.

Зазначимо, що в суботу, 28 лютого, США та Ізраїль розпочали масштабну військову операцію проти Ірану, завдаючи скоординованих ударів по ядерних, військових та урядових об'єктах. Вона отримала назву "Рик лева".