Собака-герой із Миколаєва: вівчарка врятувала господарів під час прильоту «Іскандера»

Того фатального суботнього ранку до будинку родини Гаркавих у Миколаєві прилетів «Іскандер». Будинки валилися по всій окрузі, а дах сусіднього буквально влетів у їхні кімнати. Юлія та її шестирічна внучка залишилися живими лише завдяки 50-кілограмовій вівчарці на ім'я Ахілл. Пес не просто загавкав - він закрив собою жінку і дитину від каменів і уламків, що летіли на них, прийнявши весь удар на себе. Про неймовірний порятунок, боротьбу за життя Ахіллеса та втечу сім'ї з окупації - у матеріалі Коротко про.

Вперше не спустилися до підвалу

Юлія Гарькава в подробицях пам'ятає той ранок. За вікном їхнього орендованого одноповерхового будиночка в Миколаєві лунало уже майже звичне дзижчання "шахедів", що наближалися. Один – мимо, другий – мимо. Наступний, здавалося, летить саме до них. Звук все ближче і ближче… Все це – на краєчку змученої після чергової безсонної ночі свідомості. Того ранку, зізнається Юлія, вони з чоловіком Віталієм чомусь вирішили не спускатися до підвалу. Хоча завжди, коли на вихідні приїжджала онука, обов'язково спускалися в хоч і не найнадійніше, але все ж таки сховище.

- І добре, що залишилися нагорі, бо з підвалу ми б живими вже не вибралися, - аналізує спогади того гучного ранку у розмові з Коротко про Юлія. - Його тоді повністю засипало. Нас там ніщо не врятувало б.

Це була субота, 13 грудня 2025 року. Шестирічна онука Теона за традицією – у гостях у бабусі з дідусем. З нею в обіймах Юлія і засинала.

– 7.21 ранку. Ми звикли, що вночі «літає», а вдень зазвичай тихо, – згадує Юлія. – Були дуже виснажені – ніч була дуже неспокійною. "Шахеди" літали не так, як завжди, а кружляли довкола. Щоразу, коли їх чула, закривала внучку собою, а чоловік закривав нас обох. Дитина також була виснажена.

Собаки спали по кутках у тій самій кімнаті.

Перед вибухом богатир Ахіллес закрив їх собою від уламків

Вихованці - це п'ятирічний Ахіллес, улюбленець господаря, якого йому подарували на день народження, і Тайна - собака дружини. Обидва – вівчарки. Віталій Гаркавий хотів «свого» собаку – щоб по-своєму виховувати. Ахіллес дресирований, розумний, знає команди. Любить плавати. Справжній богатир – важить під 50 кг.

– Ще один "шахед", чую, все ближче до нас, – згадує Юлія Гарькава. – Чоловік у цей момент пішов узяти ковдру, щоби накрити нас. Як тут відчуваємо якийсь вакуум, пішла вибухова хвиля - і чую, як гавкає Ахіллес.

Наступного моменту на Юлю, яка закрила собою внучку, посипалися цегла, скло, уламки даху. Як пізніше з'ясується – сусідського, який вибухом занесло в їхній будинок. Їхній дах теж відлетів – до інших сусідів. Відчула біль у нозі, щось важке на собі. Зрозуміла, що на ній лежить пес - перед тим, як на неї з онукою почало падати каміння, Ахіллес застрибнув на них, закривши своїм тілом.

- Він якось відчув, коли треба стрибнути, щоби захистити нас, - ділиться Юлія Гарькава. – Потім я побачила – весь килим над нами пробитий цеглою. Ми тільки завдяки Ахіллесу залишилися живими.

Коли все стихло, Юлія побачила рану на нозі від цегли. Пізніше дізналися: той "шахед", який вони останнім чули перед вибухом, продзижчав повз. А це до сусіднього будинку прилетів «Іскандер».

– Постраждало приблизно 20 будинків. У сусідському, куди був прямий приліт, ніхто не жив – він недобудований, – зазначає Юлія. – Ми без даху, без вікон. Свої віконні отвори забили фанерою, замість даху рятувальники накрили будинок тентом. Двері також всі вибило - знайшли вживані.

Ахіллес, поки господарі приходили до тями після вибуху і викликали медиків, лежав на дивані і тихо повискував. Віталій, коли уже посадив дружину у "швидку", помітив у кутку затихлого улюбленця.

- Він заповз у затишне місце і тихо сидів, чекав, доки знайдеться час йому приділити увагу, - продовжує Юлія Гарькава.

Виявилося, у собаки перебита цеглою лапа – переламана у чотирьох місцях. Із рятівником на руках Віталій помчав до клініки. Зробили операцію. Але щось пішло не так – і за кілька днів лапка почорніла, почалася гангрена.

– Ветеринари сказали: треба ампутувати, або собака пропаде, – згадує наша співрозмовниця. - Але я благала спробувати врятувати її, чіплялася за будь-який шанс зберегти лапку.

Три місяці відновлення

І ось три місяці щодня вранці Віталій Гаркавий возив Ахіллеса на процедури до клініки. Тут герою чистили лапу, робили уколи. Увечері те саме господар проробляв вдома сам.

- Може, рятуючи нас ціною свого здоров'я, пес хотів нам віддячити за те, що ми не кинули його під обстрілами, - розмірковує Юлія Гарькава. – Ми самі з Таврійська – це місто між Новою Каховкою та Каховкою. У нас розпочинався канал, звідки подавали воду до Криму. Я працювала завідувачкою дитсадка, чоловік – директором училища. Коли почалася війна і Таврійськ окупували, нас викликала рашистська комендатура. Сказали: «Ви маєте змусити свої колективи працювати за російськими стандартами». Ми не мали вибору. Нам треба було терміново виїжджати.

Це був липень 2022 року. Родичі – у Новій Каховці, яка теж під окупацією. Останній варіант – до родини доньки, до Івано-Франківська. Сюди вони переїхали працювати.

– Ми шість днів добиралися через блокпости, – згадує Юлія. - Собаки нам допомагали - вони відволікали на себе увагу, і нам було трохи легше.

Вихованці ще в Таврійську почали реагувати на тривоги, вибухи. Вже о дев'ятій ранку 24 лютого 2022 року містом їздили БТР-и і танки.

В Івано-Франківську під час тривог чи почувши гучні звуки, Ахіллес із Тайною неодноразово тікали з двору. Доводилось шукати.

Потім дітей перенаправили до Миколаєва – батьки поїхали за ними.

- Тут уже у нас високий паркан, втекти їм важко. Переїхали ближче до війни також тому, що це ближче до домівки, а ми ж весь час думали, що це все ось-ось закінчиться, і ми повернемося на Лівобережжя, - пояснює Юлія. – У Миколаєві ми з листопада 2023 року.

Сьогодні Ахіллес сам подає поранену лапку господарям, щоб на неї надягли бахіл. Без нього не гуляє, щоб у ранки не потрапив бруд. Вже помалу на неї стає. Господарі сподіваються, що за місяць уже бігатиме на всіх чотирьох. І не втомлюються балувати свого улюбленця, який врятував їм життя.