Чому росіяни рвуться до Добропілля? Огляд фронту

Сьогодні Добропільський напрямок (колишній Покровський).

• 1 •

Противник (російські війська) силами угрупування військ (УВ) «Центр» продовжує наступ на цьому напрямку, зосереджуючи свої основні зусилля в смузі 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) за основною дирекцією Покровськ – Гришине – Новоолександрівка. У наступі беруть участь сили та засоби з 51-ї, 2-ї та 41-ї ЗВА, зокрема:

• 51-ша ЗВА (1-ша, 5-та, 9-та, 110-та, 114-та та 132-га окремі мотострілецькі бригади (омсбр).
• 2-га ЗВА (27-ма мотострілецька дивізія (мсд), 15-та та 30-та омсбр).
• 41-ша ЗВА (діє на цьому напрямку частиною сил, ймовірно 35-ю та 55-ю омсбр, а можливо й окремими підрозділами зі складу 74-ї омсбр).

Крім того, російські війська, що діють на цьому напрямку, значною мірою посилені формуваннями рівня мотострілецький\стрілецький полк (мсп/сп), мотострілецький\стрілецький батальйон (мсб/сб) категорії «мобілізаційний резерв» (МР) та територіальних військ (ТрВ). Ці формування або входять до складу частин та з’єднань цих загальновійськових армій, або придані їм в оперативне підпорядкування, як засіб підсилення.

• 2 •

Фактично противник діє в напрямку Добропілля двома оперативно-тактичними групами військ (умовно):

• Перша складається з частин та з’єднань 51-ї ЗВА, яка зі свого плацдарму на річці Казенний Торець намагається прорватися зі сходу, південного сходу та півдня на ближні підступи до Добропілля, вийшовши на рубіж Степи (колишня Кутузівка) – Новий Донбас та у район Красноподілля – Чернігівка – Світле – Водянське.
• І друга, що складається з частин та з’єднань 2-ї ЗВА, посилених частиною сил 41-ї ЗВА, яка, очевидно, має те саме завдання, що й 51-а ЗВА, але, на відміну від неї, діє переважно з півдня (намагаючись прорватися до рубежу Новогришине – Матяшеве). Крім того, водночас вона вирішує ще одне завдання – прикриває із західного флангу 51-у ЗВА, просуваючись вздовж дороги на Павлоград та річки Грішинка на північний захід (за напрямком Гришине – Новоолександрівка – Мирне).

У контексті наступальних дій російських військ у напрямку Добропілля, очевидно, варто зазначити, що окрім загального головного завдання (вихід на ближні підступи до Добропілля), війська (сили) УВ «Центр», ймовірно, намагатимуться вирішити ще два, я б сказав «пов'язані» із ним, завдання:

• Перерізати дорогу Добропілля – Краматорськ, на північний схід від Добропілля (ймовірно, це буде доручено 51-й ЗВА)
• І дістатися до рубежу Сергіївка-Шилівка (частина сил 2-ї ЗВА, можливо, підсиленою окремими частинами та підрозділами зі складу 41-ї ЗВА).

У результаті, наскільки я розумію, російське командування сподівається створити умови щодо обхвату Добропільського району оборони ЗСУ, подібні до тих, які йому вдалося створити в районі Костянтинівки (тобто глибокий обхват щонайменше з трьох напрямків).

Це, звісно, ще досить далеко, але, судячи з наполегливості та впертості, які демонструє командування російського УВ «Центр» щодо атакуючих/штурмових дій його передових частин і підрозділів на відповідних ділянках і напрямках, причому не зважаючи на вже понесені ними втрати, ймовірність такої ситуації досить висока.

• 3 •

Поточна ситуація у напрямку Добропілля, як я зазначав вище, характеризується досить високим рівнем активності передових частин і підрозділів противника (російських військ). Зокрема:

У смузі 51-ї ЗВA

• У напрямку Софіївка – Новопавлівка передові підрозділи противника регулярно намагаються прорватися до Новопавлівки та Павлівки, діючи як уздовж дороги на Дружківку, так і на північний схід від Софіївки. За звітний період, вони мали невеликі тактичні просування на кілька сотень метрів.
• У напрямку Шахове – Кучерів Яр, очевидно, кілька російських штурмових груп змогли закріпитися в районі кар'єрів (розташованих на південь від села), а деякі групи навіть просунулися між ними на північ, ймовірно, досягнувши південних околиць села.
• Також передові штурмові підрозділи противника регулярно намагаються просунутися в напрямках Нове Шахове – Вільне та Дорожнє – Новий Донбас. Поки що ці спроби переважно відбиваються ЗСУ, але окремі російські «штурмовики» періодично «застрибають» у Новий Донбас та Вільне і навіть іноді закріплюються там на певний час. Однак їх регулярно звідти вибивають або «зачищають по місцю».
• У районі Білецьке та на захід від Родинського тривають вперті, майже зустрічні бої. Противник одночасно атакує Білецьке з півдня (діє вздовж дороги з Родинського) і зі сходу (з боку Заповідного). Поки що йому вдалося лише «зачепитися» за південні околиці селища (район стадіону та вулиці Шахтарської), але спроби росіян «проникнути» у нього зі сходу поки що зазнали невдачі.
• У свою чергу, на захід від Родинського штурмові групи противника одночасно намагаються прорватися як у напрямку Гришине, так і вздовж прилеглої балки у напрямку Шевченко. У цьому сенсі загальне просування противника становило – до 1 км.
• Очевидно, що командування російської 51-ї ЗВА зосереджує основні зусилля на ділянці від Білецького до Мирнограда (тобто на суміжному з 2-ї ЗВА фланзі, що виглядає цілком логічно), де діють штурмові підрозділи переважно з тих її бригад, які мають більш-менш придатний рівень боєздатності для продовження регулярних атак/штурмів. Зокрема, 5-та та 9-та омсбр.
• З цією метою ворог регулярно накопичує штурмову піхоту з їх складу в районі шахти «Краснолиманська», у північних районах Мирнограда та в районі Родинського. Також цілком можливо, що з рубежу Рівне – Світле і в напрямку Родинське – Шевченко, крім них, діють окремі підрозділи інших бригад цієї армії, наприклад, 1-шої або 110-ї омсбр.

У смузі 2-ї ЗВA

• У напрямку Покровськ – Гришине, її головна «ударна» сила – 27-ма мсд, незважаючи на значні поточні власні втрати, вперто намагається «дозахопити» Гришине і прорватися до Новоолександрівки та Василівки. Протягом останнього тижня противник здійснив кілька активних спроб прорватися в цих напрямках, в тому числі за допомогою бронетехніки. Однак йому не вдалося досягти у цій справі позитивних результатів. Поки що в цьому сенсі йому доводиться задовольнятися лише захопленням південної частини Гришине.
• У свою чергу, накопичуючи значні обсяги штурмової піхоти на північній околиці захопленого Покровська, російське командування (2-а ЗВА) отримало можливість організувати вперті та наполегливі атаки в напрямку Покровськ – Шевченко та Покровськ – Родинське, що, у свій час, фактично й призвело до остаточного закінчення оборони ЗСУ у Мирнограді. Наразі противник зумів просунутися з Покровська на схід від Гришиного, у напрямку Шевченка на 3,8 км.
• Вздовж рубежу Молодецьке – Котлине передові штурмові підрозділи тієї ж 2-ї ЗВА, посилені частиною сил 41-ї ЗВА, також неодноразово намагалися просунутися в напрямку Удачне – Сергіївка та з Котлиного в напрямку дороги Е-50 (Павлоград – Покровськ). Отже, ці підрозділи противника поки що не прорвалися до Сергіївки та дороги, але вже наблизилися до першої на відстань у 4 км.

• 4 •

Щодо подальших перспектив і особливостей розвитку ситуації на цьому напрямку, варто звернути увагу на такі фактори:

• Командування російської 51-ї ЗВА продовжує діяти у характерній саме для нього манері – воно намагається просуватися (хоч і «потроху»), але на широкому фронті, й майже по усій своїй смузі, так би мовити, – зразу і всюди.

З одного боку, враховуючи структуру цієї армії (вона включає у свій склад одночасно 6 мотострілецьких бригад, не враховуючи решту армійського комплекту), на це було варто очікувати. Однак, з іншого боку, принаймні половина з цих бригад, під час попередніх боїв за плацдарм на Казенному Торці та ліквідації так званої Добропільської «кишки», коли ЗСУ намагалися відрізати її фланговими контратаками, зазнала дуже значних втрат.

На мій погляд, саме через це навіть зараз спроби 51-ї ЗВА просунутися на північ від Білецького, охопити Добропілля зі сходу і водночас прорватися на дорогу Добропілля-Краматорськ, дедалі все складніше поєднуються між собою.

У цьому сенсі, очевидно, її командування все одно мусило перемістити свої основні зусилля на південь від Білецького, витягуючи туди все, що ще залишилося більш-менш боєздатним у її складі.

Я думаю, що чим довше росіяни атакуватимуть саме на цій ділянці, тим більше загальний темп наступу 51-ї ЗВА противника в інших секторах її плацдарму, на відміну від ділянки Білецьке – Мирноград, зменшуватиметься, доки не стане повністю «нульовим».

• У свою чергу, очевидно, командування російської 2-ї ЗВА вирішило не «зациклюватися» на власних втратах, а будь-якою ціною прорватися з півдня на Добропілля, майже щодня масовано атакуючи і «проникаючи» по цьому напрямку.

Але, як завжди, є нюанс – якщо завтра з лівого флангу цієї армії прибрати пару бригад 41-ї ЗВА, які «втиснули» туди, аби підвищити «наступальні спроможності» 2-ї ЗВА, то цей гіпотетичний «прорив» 2-ї ЗВА на Добропілля з півдня може перетворитися на тактичну авантюру через появу, в такому разі, у ЗСУ реальних перспектив для проведення ефективних флангових контратак проти тих, хто проривається.

І на завершення, кілька слів про оперативне значення. Вже відчувається, що російське командування на Добропільському напрямку, в цьому сенсі, дуже поспішає. І це, до речі, має цілком адекватне пояснення, зокрема:

• Очевидно, що перед початком літнього Слов'янсько-Краматорського гіпотетичного наступу російському командуванню, скажімо так, «зовсім не зашкодило би» захопити Добропілля і тим більше перекрити дорогу Добропілля-Краматорськ.

Але наразі противник, у сенсі цього наступу, поки що, не зміг завершити навіть перший (початковий) етап своїх підготовчих заходів (Костянтинівка, а також Дружківка все ще не захоплені).

• Тому всі ці прагнення російського командування, з метою попереднього «розширення і поглиблення» обхвату Слов'янсько-Краматорської агломерації шляхом «глибокого» наступа на прилеглих флангах та напрямках, досі позбавлені явного оперативного значення. Це однаково стосується, як Лиманського напряму, так, власне, й Добропільського.

Але цілком можливо, що воно з’явиться, щойно угрупування військ противника, що діють безпосередньо у напрямках Слов'янська та Костянтинівки, прорвуться на ближні підступи до цієї агломерації.

Тоді масштаб і «глибина» її обхвату, з якими безпосередньо пов'язані угрупування російських військ, що діють на Лиманському та Добропільському напрямках, набудуть найоднозначнішого і найочевиднішого оперативного значення.