Могли гріти міста України взимку: чому майже половину "міні-ТЕЦ" від США досі не запустили

Що відомо про КГУ від американців?

Частина обладнання й справді допомогла українцям пережити складну зиму, однак понад 40% техніки досі простоює. Масштаби ситуації різняться залежно від регіону, але є принаймні дві спільні причини – гроші й спеціалісти, йдеться в аналізі NGL.media.

Нагадаємо, обладнання надходило в Україну в межах "Проєкту енергетичної безпеки" у 2018 – 2025 роках, адже торік наприкінці березня у США повідомили про закриття USAID і зупинку усіх поточних ініціатив.

Когенераційна установка – це обладнання для одночасного виробництва електричної та теплової енергії з одного джерела палива. Наприклад, передані американцями "міні-ТЕЦ" працюють на газі, тому їх називають газопоршневими.

Більшість допомоги отримували на свій баланс місцеві теплокомуненерго, щоб під'єднати установки до комунальних мереж (газ, вода, електроенергія) і трубопроводу.

Можна сказати, що це великий міський генератор, який, крім виробництва електрики, ще й гріє воду. Утім головний запит більшості громад полягає в електрогенерації, тепло використовується як супутній ефект роботи установки,
– пишуть у ЗМІ.

За словами виконавчого директора "Асоціації Енергоефективні Міста України" Святослава Павлюка, перевага когенерації у тому, що вона може швидко "підхопити" навантаження у разі аварій чи атак, тож забезпечує стійкість енергосистеми.

Згідно з інформацією Мінрозвитку, загалом USAID передав Україні 188 когенераційних установок. За допомогою запитів у ОВА журналісти зібрали інформацію про 137 із них, і лише 59% наразі уведені в експлуатацію.

Чому понад 40% досі не запустили?

Витрати на встановлення

Наприклад, за останні два роки Бердичів на Житомирщині отримав 5 КГУ загальною потужністю 1,24 мегавата, що дозволяє закрити 40% потреб комунальників під час пікових навантажень опалювального сезону. Однак жодну установку так і не запустили.

У місцевому теплокомуненерго пояснюють це нестачею грошей: "Ми зробили проєкт підключення, залили фундаменти під КГУ. Взяли кредит на 13 мільйонів гривень, щоб закупили автомати плавного пуску, кабелі. Проте виявилося, що для підключення газу треба врізати окремі вузли подачі, а це мільйони гривень…"

Один із них там оплатити самостійно, решту грошей міськрада пообіцяла дати в лютому. Наразі разом із кредитом комунальне підприємство витратило 15,6 мільйона гривень, але жодна установка досі не працює.

Інша ситуація у Звягелі – місто отримало від USAID дві КГУ загальною потужністю 260 кіловат. Вони покривають близько чверті потреби "Звягельтепла" в електроенергії під час опалювального сезону.

На монтаж і проєктно-кошторисну документацію витратили майже 3 мільйони гривень, із яких 1,6 мільйона гривень були з місцевого бюджету, а решта – кошти комунального підприємства.

У нас не було труднощів. На початку листопада 2025 року ми запустили ці установки,
– каже директорка Людмили Тодорович.

Бюрократичні процеси

Старший радник "Асоціації операторів критичної інфраструктури України" Сергій Пінчук пояснив, що інша причина тривалого запуску КГУ – десятки документів, які потрібно зібрати комунальникам. Ба більше, у кожної громади проєкти відрізняються, адже мають враховувати безліч технічних особливостей, як-от місце встановлення, відстані до електро- і газових мереж, набір матеріалів для підключення тощо.

Є випадки, коли міста підключали установки за 2 – 3 місяці, а в інших – процес затягнувся на роки. Впливають не лише технічні, а й фінансові та кадрові фактори.

Наприклад, останній етап роботи – приїзд представників виробника, які все перевіряють і запускають установку. Чекати їх іноді теж треба понад місяць,
– пояснив експерт.

Витрати на обслуговування

Обслуговувати таке обладнання також недешево. До слова, Львів отримав 8 газопоршневих установок, на встановлення яких міський бюджет витратив 55,3 мільйона гривень. Окрім того, "Львівтеплоенерго" уклало договори на рік сервісного обслуговування – на 12,1 мільйона гривень, що було умовою виробників КГУ.