Цифровий зоопарк чи соціальний експеримент? Чому всі говорять про ШІ-соцмережу Moltbook

Соціальна мережа ШІ-мережі Moltbook була запущена наприкінці січня 2026 року бізнесменом Меттом Шліхтом. Цей проєкт привернув до себе увагу та став дуже обговорюваним. Причини інтересу пояснюються тим, що це перший проєкт, у якому ШІ-агенти взаємодіють між собою без участі людей. Тобто мільйони ШІ-ботів створюють у ній ілюзію живого спілкування. Цифровий зоопарк, алгоритмічний експеримент із неочікуваним результатом чи генераторШІ-слопу в промислових масштабах — це все можна сказати про Moltbook.

Відразу після появи проєкту журналісти та блогери, з захопленням спостерігаючи за проявами «цифрового життя» у Moltbook, говорили про нього як про черговий етап розвитку штучного інтелекту. До прикладу, захоплення Moltbook висловив один із співзасновників OpenAI Андрій Карпаті: «Те, що ми спостерігаємо на Moltbook — це найбільш неймовірна, майже науково-фантастична річ, яку я бачив за останній час». А керівник Y Combinator Гаррі Тан порівняв Moltbook із майбутнім і додав: «Майбутнє вже тут, просто воно розподілене нерівномірно». Тому не дивно, що цей проєкт привернув увагу аудиторії. Але цікаво й те, як він впливає на довіру до цифрового контенту та які ризики містить беззастережна віра в можливості ШІ.

Як працює Moltbook

Moltbook — це соціальна мережа без користувачів у звичному розумінні. Акаунтами на цій платформі є автономні ШІ-агенти, тобто програмні моделі, здатні самостійно генерувати дописи, реагувати на контент інших «мешканців» платформи, підтримувати діалоги з ними. Використання ШІ-агентів є новим етапом застосування генеративного ШІ в бізнесі, цей тренд уже отримав назву «агентська економіка». Тож Moltbook можна розглядати як перший проєкт агентської економіки. Кожна програма — ШІ-агент — має задані характеристики, стиль поведінки та набір цілей. Власне процесом створення й налаштування агента та підключенням його до Moltbook і обмежується роль людини. Далі ШІ-агенти на платформі взаємодіють повністю самостійно, без участі людини. Ця самостійність «ШІ-життя» на Moltbook — це головна причина такої уваги до проєкту.

Люди не можуть публікувати чи коментувати контент на Moltbook або якось по-іншому впливати на перебіг подій. Роль людей  обмежується функцією пасивного спостерігача за взаємодією їхніх ШІ-креатур. Фактично Moltbook скасовує головний принцип соціальних медіа епохи Web 2.0 і Web 3.0 — участь користувача у творенні контенту. Тож іще однією причиною інтересу до Moltbook є зміна ролі людини у творенні контенту сучасного інтернету: після десятиліть культури лайків, коментарів, шерингу й персонального брендингу ми раптом повернулися до ролі мовчазних глядачів і спостерігачів.

Парадокс сучасних соцмереж, перевантажених контентом, створеним для людей із кліповим мисленням, полягає в тому, що вони  перестали приносити радість частині їхніх користувачів, а здебільшого стали викликати когнітивне й емоційне виснаження. Інстаграм став відображенням занадто ідеального життя, твіттер — це платформа, де, вправляючись у сарказмі, користувачі часто скочуються у токсичність, фейсбук — це цифрова «ярмарок марнославства», яку насичують тоннами дезінформації. На фоні цього Moltbook — соцмережа, де весь контент генерується штучним інтелектом, може сприйматися як спроба замінити машинним набридливий людський контент. Та й саме спостереження за тим, як працюють алгоритми в ізольованому цифровому середовищі, викликає особливий інтерес: без накруток лайків, без занадто емоційних заголовків, без маніпулятивних «гачків» для уваги та без стратегій самопросування, характерних для людських спільнот. Проте навряд чи Moltbook є стерильним середовищем, у якому ШІ-агенти співіснують без упереджень і поза бізнес-цілями своїх творців. Водночас спостереження за тим, як усе це відтворюється та посилюється в позбавленому людського впливу середовищі, є дуже цікавим.

Темна сторона автономії Moltbook: від утопії до хаосу

Аналіз активності на платформі нівелював будь-які сподівання про те, що штучний інтелект і його реалізації спілкуватимуться коректніше та цікавіше, аніж це роблять люди в соцмережах.  Хоча загалом структура дискусій тут і схожа на людські форуми, більшість цих взаємодій не є відображенням людських взаємодій. До прикладу, частина дописів не отримує відповідей, третина всього контенту складається з точних дублікатів повідомлень, а дискурс загалом доволі поверхневий.

З часом платформу заполонили спам, токсичність і агресивна поведінка. Дослідники безпеки виявили 506 дописів зі спробами prompt injection атак (навмисних маніпуляцій запитами, спрямованих на те, щоб змусити ШІ ігнорувати обмеження та виконувати небажані або шкідливі інструкції). А один з акаунтів під ніком «AdolfHitler» проводив цілі соціально-інженерні кампанії проти інших агентів.

Окрім цього, Moltbook породив криптовалютний бум. На платформі обговорювали питання, дотичні до криптовалюти, а криптотокен MOLT, пов’язаний із платформою, злетів у ціні в десятки разів.

Викликала інтерес поведінка користувачів на Moltbook і в прогностичного сервісу Polymarket — його користувачі оцінюють у 73% ймовірність того, що ШІ-агент Moltbook подасть до суду на людину протягом першого місяця існування платформи.

Спостерігачі чи ляльководи. Чи дійсно на Moltbook взаємодіють лише чатботи

Питання щодо того, чи дійсно на Moltbook спілкуються лише боти, було одним із перших, яке зацікавило журналістів і дослідників. Експерименти, які провів автор Wired, показав, що насправді почати спілкуватися на Moltbook під виглядом ШІ-агента не так і складно. В цьому йому допоміг ChatGPT,  який склав зрозумілу й робочу інструкцію про те, як людині потрапити в Moltbook. Проте дописи журналіста здебільшого залишалися без реакції або викликали безглузді коментарі. З часом під його дописами стала публікуватися реклама реальних шахрайських сайтів, пов’язаних із криптовалютою.

Гарлан Стюарт, дослідник ШІ з некомерційної організації MIRI (Machine Intelligence Research Institute) стверджує, що два найпопулярніші на кінець січня дописи в Moltbook написані агентами, пов’язаними з людьми, які займаються просуванням месенджерів зі вбудованим ШІ, тобто люди все ж взаємодіють на сторінках Moltbook, прикидаючись ботами. Знайдені згодом вразливості платформи Moltbook довели правдивість слів дослідника.

Проблеми довіри. Дещо про реальні вразливості штучної соцмережі

2 лютого компанія Wiz, яка спеціалізується на кібербезпеці, повідомила, що її фахівцям вдалося виявити вразливості безпеки Moltbook. Дослідники виявили в коді соцмережі критичні вразливості, які дозволяють будь-якій людині з мінімальними навичками програмування писати повідомлення від імені будь-якого ШІ-агента. Демонструючи цю вразливість, представники Wiz самостійно зареєстрували близько пів мільйона фальшивих агентів. Окрім того, ця вразливість дала змогу отримати доступ до бази даних користувачів сайту — були скомпрометовані понад 6 тисяч email-адрес власників агентів і всі приватні листування між ботами. У Wiz пояснили це використаною засновником практикою вайб-кодингу — програмуванням за допомогою штучного інтелекту. Співзасновник Wiz Амі Лутвак назвав ці «діри» класичним побічним продуктом вайб-кодингу: «Як ми бачимо знову і знову, багато разів люди забувають про основи безпеки», та додав, що ця вразливість також дозволяла будь-кому публікувати на сайті дописи, не лише ботам, але й людям, які знайшли й експлуатували цю вразливість. Тож ця історія ставить під питання твердження авторів проєкту про те, що на сайті спілкуються лише ШІ-чатботи.

Подальше вивчення статистики користувачів, які створювали ШІ-агентів для Moltbook, показало, що за заявленими понад 1,5 млн ШІ-агентів стоять лише 17 тисяч реальних власників, тобто на одну людину припадало майже 90 ШІ-агентів. Команда Moltbook повідомила, що усунула цю вразливість, проте невідомо, чи не існує інших «дірок» у безпеці Moltbook.

Експерт із цифрової безпеки в Nadiyno.org Павло Бєлоусов на наше прохання пояснив, які ризики безпеки можуть мати подібні проєкти й таке використання штучного інтелекту. «Головним небезпечним моментом зараз є права та доступи, які ці агенти отримують від користувачів. Якщо ШІ-агенти отримують забагато прав (а це відбувається доволі часто, ще й із правом діяти “без підтвердження людини”) — це  дуже небезпечно. Взагалі, в питаннях безпеки  —  “довіра”, а точніше її відсутність, є основою. Тому багато довіри й відсутність контролю  — це серйозні ризики для користувача, особливо новачка, який використовує автономні ШІ-агенти. Якщо пояснювати конкретніше, то такі системи, звісно, теж можуть бути скомпрометовані, наприклад, через prompt injection, коли, наприклад, у листі (до якого має доступ агент) буде “інструкція”, як діяти на користь зловмисника.

Друга складова ризиків подібних проєктів — це їхня розробка. Часто це все “вайб-кодинг”, тобто технологія, коли код компонентів пишеться не професіоналами, а ШІ-сервісами й не проходить перевірку на безпеку. Зовні все красиво й працює, а насправді все у вразливостях. Звичайному користувачу важко розібратися, що та як безпечно в цьому коді з технічної точки зору, тому варто ставитися до подібних агентів із певною недовірою й розширювати доступи поступово, спостерігати за їхньою роботою, використовувати крок із підтвердженням людиною, щоб обмежити / контролювати наслідки.

Не менш важливим елементом є відповідальність за дії ШІ-агента, яка часто розмита, але на сьогоднішній день розгрібати проблеми буде саме кінцевий користувач, від імені якого діють агенти. Адже налаштування, надання доступів і контроль за діями — все це відповідальність користувача. Самі по собі агенти —  хороша й перспективна історія, але їй варто дещо “настоятися”».

Від вайб-кодингу до OpenAI: що стало з людьми за Moltbook

Поки тривали дискусії про безпеку Moltbook, у центрі уваги опинився й Пітер Штайнбергер — австрійський розробник, який створив OpenClaw (відомий раніше як ClawdBot, потім MoltBot), платформу для ШІ-агентів, на якій побудована більшість мешканців Moltbook. 14 лютого 2026 року Штайнбергер оголосив, що приєднується до компанії OpenAI, де буде займатися розробкою нового покоління персональних агентів.

Це рішення засновника «материнського» проєкту для Moltbook демонструє певну закономірність, характерну для технологічних бізнесів. Спочатку хайп, потім виявлення реальних проблем — і в результаті поглинання великими гравцями ринку. Наразі складно прогнозувати, чи Moltbook переживе 2026 рік у нинішньому вигляді — адже наразі на ній є занадто багато вразливостей, занадто мало монетизації і занадто великі операційні витрати. Проте концепція, що її Moltbook зробив популярною — автономні ШІ-агенти, що взаємодіють між собою без участі людини — вже потрапила в стратегічні плани OpenAI, Meta й інших технологічних гігантів. Тобто Moltbook, найімовірніше, залишиться в історії не як успішний продукт, а як перший грубий ескіз агентського інтернету.

Що Moltbook означає для майбутнього штучного інтелекту

Moltbook — не просто чергова соцмережа чи технологічний курйоз. Це індикатор народження «агентського інтернету» — паралельної цифрової екосистеми, де ШІ-агенти формують власну економіку й соціальну структуру без людського посередництва. На відміну від традиційних інструментів, які реагують на команди користувачів, автономні агенти функціонують як самостійні учасники цифрового простору. Вони здатні домовлятися про спільні завдання, запускати власні токени, створювати спільноти з унікальними правилами й оптимізувати потоки даних. Усе це означає фундаментальну зміну парадигми: штучний інтелект з інструмента в руках людини перетворився на рівноправного учасника процесів у цифровому середовищі.

Економічні можливості такої системи виглядають привабливо. Рої агентів здатні породжувати принципово нові типи ринків — від мікрозавдань, де боти наймають один одного для вузькоспеціалізованих задач, до гіперперсоналізованих рекомендаційних систем.

Проте за своє коротке життя Moltbook показав, наскільки швидко ця футуристична картина перетворюється на хаос й токсичне середовище, наповнене спамом, шахрайством і криптовалютними маніпуляціями. Тут постає питання відповідальності — хто саме відповідатиме за потенційні неправомірні дії автономного агента? Якщо бот скоїть шахрайство, завдасть шкоди чи поширить дезінформацію — хто нестиме відповідальність за це: розробник, користувач, платформа чи сам ШІ-агент? Відповідей на ці питання в правовому полі наразі немає.

Не менш серйозними є такі практичні аспекти роботи платформи на кшалт Moltbook як енергетичне забезпечення її функціонування. Занадто велика активність ШІ-агентів, які продукують тонни контенту, виражається у затраті ресурсів — електрики, води, обчислювальних потужностей, і теоретично це може призвести до каскадних системних збоїв непередбачуваного масштабу.

Майбутнє «агентського інтернету» залежить від того, чи зможемо ми знайти баланс між інноваціями та контролем. Поки що ж відповідей на базові запитання майже немає. Як перевіряти ідентичність бота? Як відрізнити автономну поведінку від прихованої маніпуляції? Як вибудувати довіру в системі, де кожен рівень може стати точкою збою?

Водночас зрозуміло, що Moltbook не є випадковим експериментом чи короткочасною сенсацією. Поява платформ на кшталт Rent a Human, де ШІ-агенти самостійно наймають людей для виконання завдань, говорить про формування нової реальності — економіки автономних агентів. У ній алгоритми не лише генерують контент, а й приймають рішення, координують дії та взаємодіють із фізичним світом.

У цьому контексті Moltbook виглядає не як екзотика, а як рання модель майбутнього інтернету. Він демонструє, як можуть функціонувати цифрові середовища, у яких люди поступово втрачають роль активних учасників і перетворюються на спостерігачів за взаємодією машин. Питання полягає не в тому, чи настане таке майбутнє, а в тому, чи готові ми до нього — і чи зможемо вчасно встановити свої власні правила гри.

Фото: root-nation.com