Масштаби руйнувань вражають: скільки коштуватиме відбудова України та де взяти гроші

Збитки України від повномасштабного вторгнення продовжують зростати, як і потреби у відновленні інфраструктури та економіки. За оцінкою 5-го Rapid Damage and Needs Assessment, підсумки останнього року свідчать про значний підйом як прямих руйнувань, так і загальних витрат на відбудову країни.

Відомо, що країні знадобиться майже 600 мільярдів доларів для відновлення в період 2026 – 2035 років. А найбільш постраждалими є інфраструктура Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Херсонської областей.

24 Канал дізнався, чому оцінки збитків та потреб України у відновленні зросли порівняно з попередніми звітами, як це впливає на економічну структуру України та як здатність Росії фінансувати війну впливає на масштаби руйнувань та потреби України у відбудові

Яких збитків зазнала інфраструктура України через повномасштабне вторгнення?

За даними 5 звіту Rapid Damage and Needs Assessment, який проведено спільно Групою Світового банку, урядом України, Єврокомісією та ООН, Україні знадобиться 587,7 мільярда доларів для відновлення впродовж 2026 – 2035 років.

Загалом до кінця 2025 року вартість прямих збитків від війни за останні 46 місяців зросла до 195,1 мільярда доларів, що вказує на збільшення оцінки 5 звіту на 64,1 мільярда доларів, або на трішки більше, ніж 12%, порівняно з 4 звітом у 2024 році.

Які прямі збитки будівлям та інфраструктурі в Україні / Інфографіка зі звіту, що опублікований на сайті Світового банку

Зверніть увагу! Така цифра еквівалентна майже втричі перевищенню прогнозованого валового внутрішнього продукту України на 2025 рік. Крім того, 5 Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5) оцінює, що економічні втрати склали 666,7 мільярда доларів, що включає 64 місяці фактичних збитків (тобто останні 5 років) та 18 місяців прогнозованих збитків.

• Найбільше пошкодження зосереджені саме у прифронтових областях та великих обласних центрах – лише на Донецьку область припадає 27,2% від всіх загальних збитків, що є найвищим відсотком поміж інших регіонів.
• Натомість на Харківську припадає 16,5%, а на Запорізьку – майже 10%. Трішки менше на Луганську (7,9%) та Херсонську (7,2%) області.
• Водночас серед великих міст, то порівняно з 2024 роком, збитки у столиці зросли ледь не на 50%, а загальні збитки в місті та області оцінюються в майже 18 мільярдів доларів.

Економіст Ігор Бураковський для 24 Каналу зауважив, що оцінка збитків та потреб сформована на основі даних з лютого 2022 по грудень 2025 року. Втім насправді точні цифри на сьогодні доволі важко порахувати.

Також кошти на повне відновлення України надходитимуть ще протягом певного часу. І тому сьогодні варто говорити не тільки про ці суми, але й про джерела фінансування відбудови.

До війни ми мали певну економіку, потім зазнали втрат й зараз хочемо відновити втрачене, але виникає питання: чи доцільно все відбудовувати та скільки реально Україна потребує коштів,
– аналізує Бураковський.

Для цього доведеться провести додаткові дослідження та здійснити певні підготовчі заходи. Наприклад, провести розмінування та розчистку територій, тощо, що також вимагатиме значних ресурсів та часу.

Зважаючи на це, цифри, які наведені у звіті за 2025 рік, слід сприймати як орієнтовні – вони відображають поточні масштаби проблем та потреб, і саме так їх треба сприймати.

Тому величина втрат, на жаль, з часом тільки зростатиме, а сам процес відновлення потребуватиме досить тривалого часу і не обмежиться кількома роками.

Зауважте! З огляду на можливості української економіки, приблизно за 10 – 15 років можна буде реалізувати якісь базові речі, що дозволить перейти від режиму виживання до повноцінного економічного зростання з відповідними структурними змінами.

Звідки Україна братиме кошти на відновлення?

Бураковський наголошує, що на сьогодні комплексної моделі фінансування відновлення України не існує.

Очевидно, що частина ресурсів надходитиме у вигляді позик, і тоді ключовим буде питання їхніх умов, адже саме вони впливатимуть на динаміку державного боргу. Інша частина фінансування може надходити у формі грантів,
– каже Голова правління ІЕД.

На його думку, Україні доведеться домовлятися з міжнародними кредиторами – зокрема з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським Союзом – про пільгові умови отримання коштів, та паралельно вести перемовини з партнерами про відтермінування певних виплат та/або реструктуризацію зовнішнього боргу.

Водночас Україна змушена виходити з реальності того, що війна триває. І чим довше вона триватиме, тим більшою буде величина збитків, і саме ця цифра визначатиме ціну та механізми майбутнього відновлення.

Окремо Бураковський підкреслює, що Україна може розраховувати на російські заморожені активи в ЄС, однак їхнє повноцінне використання залежить від політичної волі партнерів – як щодо ухвалення відповідного механізму, так і щодо загальної політики стосовно Росії.

• Наразі Україна вже отримує кредитні кошти, гарантовані доходами від заморожених російських активів. Але досі залишається невирішеним питання про використання основної суми активів, зокрема коштів Центробанку Росії в європейських фінансових установах.
• Якщо після завершення війни Росія погодиться виплачувати репарації, то ЄС та інші партнери, імовірно, погодяться повернути ці заморожені активи в якомусь форматі.
• Проте з огляду на поточні потреби, більш раціональним виглядає політичне рішення використати їх уже зараз – для фінансування відновлення та нагальних витрат.
• Чим швидше партнери ухвалять таке рішення, тим сильнішою буде позиція України в майбутніх перемовинах із Росією.

Нагадуємо, що ще у 2024 році Міністерство фінансів США оголошує про виділення 20 мільярдів доларів Україні в рамках ініціативи G7 щодо надзвичайних позик для прискорення надходження доходів (ERA) на суму 50 мільярдів доларів, йдеться на сайті відомства. І ці кошти сформовані саме з доходів від заморожених активів Росії.
Натомість кредит на суму 90 мільярдів євро на 2026 – 2027 роки для України, який погодив ЄС, спочатку розглядався як кредит на базі заморожених активів Росії як можливу юридичну основу, але цей підхід відкинули.

Які сектори зазнали найбільшого пошкодження з 2022 року?

Відомо, що найбільші втрати у період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2025 року припадають на житло, транспорт та енергетику.

• Найбільша частка руйнувань припала на сектор житла – 61,1 мільярда доларів (31,3% від загальної суми).
• Збитки у транспортному секторі – 40,3 мільярда доларів (20,6% від суми).
• Третє місце в антирейтингу посідає енергетику та видобувну промисловість – 24,8 мільярда доларів (12,7%).

Попри рівень збитків, найбільша потреба у відновленні та реконструкції – у сфері транспорту. Йдеться про 96,3 мільярда доларів, що відображає пошкодження доріг, залізниць, мостів тощо.

Потім йде енергетика та видобувна промисловість – витрати у розмірі 90,6 мільярда доларів. А третє місце посідає вже житловий сектор, де для розв'язання проблеми потрібно майже 90 мільярдів доларів.

Як додає Бураковський, структура української економіки вже суттєво змінилася під впливом війни, передусім через масштабну міграцію населення.

Ми втратили суттєву частину економічного та потенціалу, яку країна мала до війни І тут ключовим стає питання послідовності відновлення. Якщо пріоритетом стане саме розбудова оборонно-промислового сектору, то це приведе і до змін галузевої структури економіки,
– каже пан Ігор.

Надалі все залежатиме від того, як Україна зможе розвивати відповідні виробництва: самостійно чи в партнерстві з іншими країнами. У будь-якому разі вирішальними будуть конкретні економічно та технічно прораховані проєкти, які реалізовуватимуться в Україні.

За словами Ігоря Бураковського, розраховувати лише на "класичне" міжнародне фінансування не варто – його буде недостатньо для швидкої і масштабної відбудови.

Тому важливо вибудовувати такий механізм, щоб разом із коштами донорів заходив відповідні проєкти також фінансував і приватний капітал.

Важливо! Зростання збитків, порівняно з 4 Rapid Damage and Needs AssessmentЗростання з часу (RDNA4), полягає у тому, що атаки ворога стали постійними саме на критичну інфраструктуру.

Чому Росія надалі може фінансувати виробництво зброї?

Економіст Ярослав Жаліло розповів для 24 Каналу, що можливість Росії і далі фінансувати виробництво зброї пояснюється просто: держава свідомо спрямовує ресурси не на розвиток економіки, а на війну. Тобто гроші, які б могли працювати на зростання країни, фактично "проїдають" оборонними витратами.

У здоровій економічній моделі кошти інвестують у виробництво товарів та послуг. Вони постійно "обертаються": бізнес платить зарплати, люди сплачують податки, створюється додана вартість і формується нове багатство, зазначає економіст.

Таку ж думку висловлює Ігор Бураковський, який зауважив, що Росія й надалі має можливість фінансувати війну за рахунок перерозподілу ресурсів в рамках федерального та місцевих бюджетів.

Кошти, які могли б спрямовуватися на соціальну сферу та інвестиції в економіку, перекидають на потреби військово-промислового комплексу та армії,
– додає Бураковський.

Крім того, частину озброєння Росія отримує по імпорту, зокрема з Північної Кореї та Ірану.

• Водночас у нормальних країнах зниження рівня життя населення є неприпустимим, але у Росії це не проблема. Тому тут скорочуються різні "цивільні" програми, наприклад, програма пільгового іпотечного кредитування.
• Паралельно підвищується податкове навантаження на бізнес та громадян.

В такій моделі розвитку зростає ризик суттєвого економічного спаду: 2026 рік може стати для Росії періодом глибокої економічної депресії. І доведеться вирішувати: або продовжувати в тому ж дусі, або ж завершувати війну і займатись складними та фундаментальними соціальними та економічними реформами.

До чого вдається Росія, щоб отримати кошти на зброю?

Як пояснює Жаліло, російські витрати мають "знищувальний" ефект для економічного обороту, і його потрібно чимось перекривати.

Через обмеження доходів від нафти та газу країна вже не отримує потрібних обсягів валютної виручки, тому частка енергетичних надходжень у бюджеті помітно скорочується. І як наслідок, зростають фінансові витрати, зокрема на рівні великих державних корпорацій, як-от "Газпром".

Крім того, росіяни покривають збитки за рахунок нарощення внутрішнього боргу:

• Фіксується, що в Росії виник суттєвий дефіцит державного бюджету, хоч до початку повномасштабного вторгнення він був профіцитним.
• Зараз виходити на міжнародні ринки запозичень вони не можуть через санкції, або ж якщо і можуть, то в доволі обмеженій кількості.
• Росіяни вдалися до того, що випустили облігації внутрішньої державної позики, які були номіновані в китайських юанях. Тобто вони фактично звертаються до Китаю, аби він профінансував дефіцит їхнього бюджету.

Але парадокс полягає в тому, що вони за ці облігації отримують ані долари, ані євро. Лише юані, які можна використовувати лише, якщо щось купити в Китаю.

Це означає, що саме китайський імпорт надходить на російський ринок, витісняючи частину російську продукції. І це додаткова проблема, що гальмуватиме їхнє економічне зростання,
– каже Жаліло.

Крім того, що росіяни можуть виробляти та запускати "Шахеди" та різні ракети за рахунок бюджетного фінансування, вони це ще можуть і через недостатню ефективність міжнародних санкцій.

Враховуючи те, що Росія не може повністю випускати всі комплектуючі для виробництва сучасного озброєння, вона повинна їх закуповувати на міжнародних ринках.

Таким чином, хоч безпосередньо Росія не може закуповувати деталі напряму, вона робить це через треті країни. Це здорожчує собівартість, бо збільшиться ланцюжок постачання, але попри це, можливість така є.

Важливо ще нагадати про сателітів Росії, як-от Іран, який є військовим партнером та фактичним союзником. Китай до цього списку навряд чи входить, але країна теж бере участь у постачанні важливих товарів, які використовуються для виробництва озброєння,
– додає пан Ярослав.

Зверніть увагу! Ще у 2021 році, перед початком повномасштабної війни в Україні, Росія уклала угоду з Іраном на постачання ракет на суму приблизно 2,7 мільярда доларів, зазначається в Bloomberg. Водночас загалом останні 4 роки Росія витратила понад 4 мільярди доларів на іранську військову техніку.

Які галузі в Росії скорочуються через війну?

Якщо подивитися по динаміці галузей, то фактично у росіян суттєве гальмування відбулося по переважній більшості галузей промисловості, каже Жаліло.

• За останні 10 місяців, сектор виробництва харчових продуктів зменшився на 60%,
• Виробництво одягу майже на 3%, а шкіряні вироби – на майже на 14%,
• Будматеріали – на майже на 9%, виробництво меблів – на 8%,
• Металургія – на 4%, водночас загалом виробництво машин – 5%,

Натомість ті сектори, які залучені у воєнному виробництві, навпаки показали зростання, каже Ярослав Жаліло.

Є така стаття, як неідентифіковані транспорти, то тут спостерігається +33%. Якщо сектор металургії загалом зменшився, то в цій статті виробництво металевих виробів, тобто вироби для укріплень, збільшився на 16%. Те ж зростання спостерігається серед електронно-оптичної техніки – на 14%,
– пояснює експерт.

Як додає економіст, ці 3 сектори з 2023 року перейшли на воєнні рейки, а тому почали демонструвати теми зростання, а щодо всіх інших галузей, то вони показують несхідний тренд.

• Загалом оцінка МВФ свідчить про те, що економіка Росії з 2024 року сповільнилася з 4,3% до близько 1% у 2025 році, передає Reuters. А у 2026 році очікується зростання лише на рівні 0,8%.
• Крім того, у 2026 році очікується суттєве ослаблення рубля – приблизно на 20%, зазначається в іншій статті Reuters. Це пов'язано зі зниженням доходів від нафти та зростанням бюджетного дефіциту.
• Відтак в The Guerdian пишуть, що частка нафтогазових доходів у бюджеті знизилась приблизно з 40% у 2022 році до близько 25% вже у 2025 році.