Повернення із забуття: древній міст часів римлян відновили у Ладіокеї

Побудований у I столітті н. е., міст Лаодікея Асопос має довжину 171 метр і ширину близько 7 метрів. Міст, спроєктований з п'ятьма арками, спочатку простягався через річку Асопос, з'єднуючи стародавнє місто Лаодікея з сільськогосподарськими районами та регіональними торговими шляхами, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Директор розкопок Селал Шимшек оголосив, що реставрація завершена приблизно на 66 відсотків. Вперше за 13 століть під головною аркою було пропущено воду, що стало історичною подією.

Лаодікея, розташована поблизу сучасного міста Денізлі, була заснована в III столітті до н. е. і процвітала під владою Римської імперії. Місто стало відомим завдяки виробництву текстилю, медичній школі та своєму розташуванню вздовж ключових торгових коридорів у Малій Азії.

Міст Асопос відображав передові інженерні навички римських будівельників. Його подовжена форма та ретельно розраховані арки показують, як римські інженери враховували сезонні зміни річки. Мости часто будували трохи вище нормального рівня води, щоб зменшити збитки від повеней, що видно на прикладі цієї споруди.

Римські мости були не тільки практичною інфраструктурою. Вони підтримували торгівлю, військові пересування та комунікації, а також демонстрували імперську владу. Міст Лаодікея Асопос, ймовірно, використовувався для перевезення товарів, худоби та солдатів, зміцнюючи роль міста в римській дорожній мережі Анатолії.

Нинішня реставрація зосереджена на зміцненні конструкції та реконструкції з використанням оригінальних матеріалів, де це можливо. Команди з консервації працювали над збереженням автентичної римської структури мосту, гарантуючи, що сучасні доповнення залишаються оборотними та чітко відрізняються від стародавньої кам'яної кладки.

Упродовж століть накопичення осаду та зміни ландшафту відхилили річку від її первісного русла. Повернення води під арки мосту знову пов'язує пам'ятку з її первісним призначенням. Замість того, щоб стояти мовчазною руїною, міст тепер функціонує в природному середовищі, як і майже два тисячоліття тому.

Міст є частиною ширшого археологічного ландшафту Лаодікеї, що включає великий стадіон, два театри, вулиці з колонадами, лазні та ранньохристиянські церкви. Місто також згадується в Книзі Одкровення Нового Завіту як одна з семи церков Азії.

Розкопки, проведені Селалом Шимшеком в останні десятиліття, дали нові уявлення про містобудування та архітектуру, а реставраційні проєкти були спрямовані на те, щоб зробити стародавнє місто більш зрозумілим для відвідувачів.

Раніше Фокус писав про те, як найбільшу пустелю Китаю перетворили на "Велику зелену стіну". Для цього висадили мільярди дерев та чагарників.

Також ми розповідали про масштабне поховання часів Стародавнього Єгипту, яке виявили у Луксорі. Археологи знайшли десятки прикрашених саркофагів, яким майже 3000 років.