До кінця року війна буде ближче до росіян, – ексклюзивне інтерв'ю ветерана армії США

Україна, яка свого часу не могла зрівнятися у кількості артилерії з Росією, змінила хід війни, перевівши її з війни артилерії до війни дронів. Сили оборони поступово розширюють зону ураження, і якщо раніше вона сягала 5 – 10 кілометрів, то зараз може становити 50 і більше.

Крім того, Україна просувається у виробництві далекобійних дронів, і якщо перша атака на Москву здавалася чимось божевільним, то тепер це нова буденність. Ветеран армії США Престон Стюарт в інтерв'ю 24 Каналу розповів, як Сили оборони обережно повертають території та чому до кінця року війна ще більше наблизиться до домівок росіян. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

"Це лякає": про разючі втрати росіян

Росія зазнає величезних втрат в Україні, але продовжує війну. У який момент ці втрати стануть для них нестерпними? Чи бачите ви реальний ризик того, що Росія буде змушена припинити чи скоротити масштаб війни через виснаження людських ресурсів і техніки?

Деякий час тому ми досягли моменту, якого багато хто не очікував. Я спілкувався з кількома старими армійськими друзями, ми обговорювали кількість російських втрат і ніколи не думали, що побачимо таке. Ми думали, що життя занадто цінне, що ніхто не відправить своїх людей на різанину.

Багато західних аналітиків, і я теж, припускали, що ми вже давно перетнули межу, що це буде занадто важко для російського народу, щоб витримати. Росіяни могли б спитати – що вони насправді роблять, чи це десятків-тисяч життів їхніх синів і батьків. Я думав, що саме до цього моменту ми дійдемо.

Тож важко зараз дивитись на це і казати, що ви близькі до цього (щоб Росія припинила війну через втрати, – 24 Канал), мовляв, залишилося 100 тисяч. Лякає думка, що країна або її лідер готові відправити таку кількість людей на смерть. Сподіваюся, настане переломний момент, коли народ Росії скаже, що все виходить з-під контролю, бо вони жертвують цілим поколінням. Я думав, що цей час мав настати давно. Усе можливо.

Є нова ініціатива – завдавати росіянам по 50 тисяч непоправних втрат на місяць. Це серйозно. Можливо, за декілька місяців ми побачимо зміни у поведінці Росії. Однак важко повірити, що у 2026 році ми опинимося в такій ситуації.

Повне інтерв'ю ветерана армії США: дивіться відео

Росія просувається історично повільними темпами. Згідно з даними Центру стратегічних та міжнародних досліджень, росіяни просунулися всього на 50 кілометрів від Авдіївки до Покровська з лютого 2024 року по січень 2026. У середньому темп їхнього просування становить близько 70 метрів на день. Чи є дрони, на вашу думку, головною причиною такого повільного просування російських військ?

Так. Україна чудово змінила хід бою. Довгий час основну увагу приділяли людським ресурсам, маневровій війні, а потім артилерії. Велика частина перших втрат була пов'язана з інтенсивними артилерійськими обстрілами. А Україна, зосередившись на дронах, відсунула те, що раніше називали "нічиєю землею" у час Першої світової війни.

Зараз це має назву "зона ураження". Вона збільшилася. Якщо раніше вона була 5 – 10 кілометрів, то тепер розширилася до 50 кілометрів і більше. Одне з найбільш разючих явищ – як російські солдати висаджуються і намагаються пройти 10 – 20 кілометрів вперед, сподіваючись знайти хоча б якесь укриття від українських дронів. Зона ураження – це правильне формулювання. Україна дедалі більше і далі її відсуває.

Деякі росіяни просочуються. Є напрямки, де ми бачимо хоч і повільний, але російський прогрес – Покровськ, Часів Яр, Куп'янськ. Вони порівнюються з деякими найбільшими битвами Першої та Другої світових воєн. Не думаю, що 4 роки тому росіяни уявляли, що їхній прогрес можна буде вимірювати в метрах, як на західному фронті під час Першої світової. Це показує, наскільки повільно вони рухаються зараз.

Для чого насправді Путіну війна?

Водночас міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що відкидає мирні умови без російських здобутків в Україні. Чи вважаєте ви, що це впевненість, чи це просто мова країни, яка програє, але не може цього визнати?

Колись я б подумав, що це просто груба лексика і така тактика переговорів, щоб сказати, що ми триматимемо лінію та вимагатимемо якомога більше. Однак важко далі продовжувати в це вірити, адже ми не бачили жодних проривів з російського боку. Чим довше це триває, тим більше здається, що Путіну потрібна війна, щоб залишитися при владі.

Без сумніву, це погано для Росії, для російського народу та економіки. Однак в деяких аспектах це зміцнило авторитет Путіна, і немає чітко визначеного наступника. Коли той піде у відставку або його змусять піти, немає людини, яка б його замінила.

Якщо війна зупиниться завтра, то, звісно, буде багато російських родин, які будуть раді, що їхні близькі повернуться додому. Водночас будуть і родини, де зарплати впадуть, а оборонні заводи стануть непотрібними, і ланцюги постачання вичерпаються.

Без негайного скасування санкцій та втручання для підтримки російської економіки у них будуть проблеми. Путін це бачить і ставить себе в ситуацію, коли йому потрібна війна, щоб заспокоїти людей всередині Росії. Це викликає занепокоєння, бо ви вже говорите не про раціональне рішення закінчити війну, а про збереження влади. Це, ймовірно, не те, що обговорюватиметься між двома сторонами.

Нещодавно була атака дронів на Москву, втретє за останні 2 місяці. До якого часу Путін і надалі обманюватиме свій народ, що війна десь "далеко"? Адже вона наближається, в Москві вже теж не є мирне життя – там закривають небо, аеропорти Внуково і Домодєдово не працюють. Тож як довго росіяни будуть приймати цю брехню?

Поступово ми бачимо, що вони змушені визнавати, що щось відбувається. Певний час були жертви. Можна брехати про втрати, але в якийсь момент їх стає так багато, що це вже неможливо приховати. Думаю, ми вже перейшли цю межу. Удари дронів – ще один приклад.

Пам'ятаю перший удар по Москві. Люди тоді думали, що це божевілля. Було багато людей, які звинувачували російських сепаратистів або уряд у тому, що це операція "під чужим прапором", щоб спровокувати Росію ще більше тиснути на Україну.

Однак це стало майже щоденним явищем, коли дрони залітають на територію Росії та чимало з них влучають по цілях в Москві. До кінця року побачимо ще більше такого. Війна дедалі більше наближатиметься до домівок росіян.

Варте уваги! Україна працює не лише над удосконаленням дронів, а й над створенням власних ракет. Зокрема, ракети "Фламінго", яка вже довела свою ефективність під час ударів по стратегічних об'єктах Росії. Більше про те, на що спроможна українська ракета – читайте в інтерв'ю авіаексперта Анатолія Храпчинського.

Як ЗСУ повертають території?

Україна впевнено, але повільно повертає свої території та змінює динаміку на полі бою. Як українській армії вдається повернути ініціативу попри більші ресурси Росії?

Вони (ЗСУ, – 24 Канал) дуже добре адаптуються. Ми говорили про перехід від війни, орієнтованої на артилерію, яку хоче вести Росія, до війни з використанням дронів. Ми бачимо, як Україна здійснює більше цілеспрямованих розвідувальних операцій. Куп'янськ, Добропілля є хорошими прикладами. Зараз це відбувається на Запорізькому напрямку.

Ми не бачимо бронетанкових бригад, які намагаються прорвати російські лінії, як у 2023 році. Це неможливо, і Україна не намагається це зробити. ЗСУ користуються тим, що на певних напрямках росіяни вразливі, що Росія перебільшувала або відверто брехала про свої просування. Тож це не масштабний наступ. Україна не обов'язково намагається зайняти значні частини території, хоча це стало результатом у деяких випадках.

Це здебільшого схоже на бійку боксера – ти чекаєш, як саме діятиме твій противник, і користуєшся моментом. Те вікно, яке Росія залишала вразливим деякий час, – це надмірне розтягнення сил. Вони мають кілька військових за 5 – 10 кілометрів за "сірою зоною", і кажуть, що контролюють все. Однак це не так.

Україна спостерігала за цією ситуацією, переміщувала значну кількість спеціалізованих штурмових бригад на позиції, а потім методично просувалася, знищуючи й, що важливо, захоплюючи багато з тих росіян, які опинилися ізольованими. Щороку кожні кілька місяців ми бачимо суттєву зміну тактики. Саме цього прагне Україна. Це здається логічним.

Навіщо в Росії обмежують Telegram і чи пов'язано це з мобілізацією?

На вашу думку, що зараз відбувається в Росії? Чи рухається країна до закритої системи на кшталт Північної Кореї?

Сьогодні вона ближче, ніж раніше. Однак, думаю, їм ще треба пройти шлях до моделі на кшталт Північної Кореї. У них більше друзів, більше союзників. Вони досить ефективно обходили санкції та справлялися набагато ефективніше, ніж багато хто очікував.

Північна Корея абсолютно ізольована у багатьох аспектах. З Північної Кореї майже нічого не йде. Економічно у Росії все ж більше тенденцій у цьому напрямку. Це одна з тих речей, де ми думали, що люди піднімуться і скажуть: "Досить". На росіян може вплинути з часом навіть неможливість Росії виступати на Олімпіаді.

Зовні важко зрозуміти, чи має це ефект, чи це загартовує людей у їхньому бажанні довести справу до кінця. Важко уявити, на що вони готові – чи готовий пересічний росіянин прийняти всі ці зміни та невдачі задля територій на сході України, які ніяк не вплинуть на громадян Москви. Важко уявити, що вони справді збільшать зусилля, але, мабуть, іноді я недооцінюю той "націоналізм", який є в Росії.

Москва дедалі більше обмежує такі платформи як Telegram та інші онлайн-ресурси. Чому Кремль зараз закриває інформаційне середовище? Ви очікуєте на нову хвилю мобілізації в Росії, чи має це військове значення для Кремля на цьому етапі?

Не думаю, що їм ще потрібна мобілізація. Ця розмова виникає кожні пів року – рік. Чи зроблять вони це зараз? Не думаю. Це великий крок для Путіна, який прагне, щоб це не вплинуло на росіян середнього та вище середнього класу.

Звісно, це впливає на бідніші верстви за межами Москви. Не думаю, що Кремль стурбований через них. Вони ще мають час відкласти мобілізацію. Вона не є настільки необхідною. Відключення інтернету у багатьох аспектах є цікавим. З цього немає жодного позитиву.

Аргумент, який висувають в Росії, полягає в тому, що Telegram тепер використовують для здійснення терористичних атак. Вони скажуть усе, аби заблокувати доступ. Ми побачимо, що деякі частково обходять це через VPN і, видно, Telegram то вмикають, то вимикають. Або він на межі заборони, або вони дадуть задню, і все буде гаразд. Однак чим більше їх відгороджують від зовнішнього світу, тим більше це шкодить Росії.

До речі, екскерівник кримінальної розвідки України Валерій Кур вважає, що блокування Telegram в Росії пов'язане з бізнес-інтересами Путіна. За його словами, це спроба змусити росіян перейти на державний месенджер MAX, який належить кремлівському диктатору.

Є чимало росіян, які щодня стежать за війною, хочуть бачити, як Росія виграє війну, дуже критично ставляться до того, як її ведуть, і викривають російський уряд, коли той бреше. У країні, що нормально функціонує, так само, як і в дієздатній армії, саме цього і прагнуть – підзвітності.

Якщо приймати рішення на війні, спираючись на хибну інформацію, це прямий шлях до катастрофи. Чим більше Росія обмежує засоби комунікації, а Telegram обмежить комунікації на фронті, комунікації командирів з їхніми сім'ями та журналістами, тим гірше буде для них.

Звісно, у цьому є й мінуси. Тобто будь-яка армія має ризик витоку оперативної безпеки, конфіденційної інформації або передачі її ворогу. Однак Росія зосереджена на повному вимкненні цього. Це, ймовірно, буде для них негативним у короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Як змусити Путіна завершити війну?

Коли ми говоримо про завершення війни, будь-які поступки Росії можуть виглядати як винагорода агресії. Чи є, на вашу думку, якийсь реалістичний вихід, який дозволив би закінчити війну без порятунку Путіна ціною України або без дестабілізації Європи?

Це важко. Гадаю, тому переговори й не просунулися. Останні 6 – 9 місяців ми бачимо заголовки про близькість проривів, але не варто недооцінювати переговори. Саме так зазвичай завершуються війни. Багато прогресу досягли у питаннях, які не є критично важливими для завершення війни. Однак не було значного прогресу в обговоренні територіального контролю чи гарантій безпеки.

Тож дуже важко уявити, що могло б змусити у цьому випадку Путіна погодитись на завершення війни. Можливо, якщо НАТО дійсно наполягатиме, це було б ризиковано, і прийме Україну та розмістить свої сили на Заході України з оборонною метою. Цього може бути достатньо для стримування.

Путін боїться НАТО. Він не хоче прямого конфлікту з Альянсом, попри всі ядерні погрози, які з'являються кожні два тижні. Якби йому довелося розв'язувати питання про те, що продовження війни призведе до прямого конфлікту з НАТО, думаю, цього було б достатньо, щоб він звернувся до російського народу і сказав: "Ми маємо багато чого". Цей список він змінив би й представив як перемогу.

На жаль, це поки неможливо, тому ми в періоді невизначеності. Схоже, Росія не зможе виграти на полі бою найближчим часом. Однак я не впевнений, що й Україна має змогу силою вигнати Росію з окупованих територій. А переговори, здається, ні до чого не ведуть.

24 лютого на форумі YES Борис Джонсон сказав, що не вірить у мирні переговори, а Європа, за його словами, робить лише 10% від того, що могла б. Водночас він зазначив, що, попри те, що нам не завжди подобається, що кажуть у Білому домі, США є найсильнішим союзником України. Це виходить замкнене коло?

Я належу до тих людей, які думають, що якби на Росію раніше і частіше чинили більший тиск у вигляді санкцій, можливо, у вигляді постачання зброї Україні чи інших рішень, – розмова зараз була б зовсім іншою. Я не впевнений, що це обов'язково завершило б війну. Однак, на мою думку, саме цього бракує.

У всьому цьому хороший спосіб змусити Путіна вести переговори – підійти з позиції сили. Союзники України, США та Європа, мали можливість допомогти Україні досягти цього, але не зробили це. Загалом ми не доклали достатніх зусиль для мирної угоди.

Як Росія отримує західні деталі для своїх дронів?

Як ви прийшли до ідеї, що у російському дроні "Герань-5" були деталі зі США і Німеччини? Отже, якось вони дісталися до Росії. Деталі не були із запасів, це було виробництво 2024 – 2025 років.

Росіяни добре це роблять. Вони знайшли багато способів. Тепер росіяни вже мають кілька років практики обходу санкцій. Ми, на жаль, знаємо, що ці речі ніколи не бувають на 100% дієвими у світі. Їх дуже важко повністю контролювати. Це прикро бачити. Розчаровує те, як наше обладнання використовується в комерційних цілях у Росії. Адже санкції мали чинити на неї тиск.

Будь-який обхід є розчаруванням. А присутність їх у військовому обладнанні – ще більше розчаровує. Сподіваюсь, що санкції ускладнюють їх отримання. Тож, можливо, без санкцій у них було б у 5 – 10 разів більше. Мабуть, є способи це посилити. Однак навіть при жорстких санкціях будуть контрабандисти та люди, які допомагають обійти цю систему.

Приблизно місяць тому був звіт, коли ми говорили про американського Wi-Fi провайдера і про те, як він працює. Деякі дистриб'ютори нібито допомагали російській армії обходити санкції, кажучи як це зробити, замовити й сказати. Це існує і буде існувати. Сподіваюсь, що ми зможемо зробити все можливе, щоби закрити ці лазівки.