Росію чекає катастрофа через війну в Ірані, Путін може стати наступним – Огризко

Ключових партнерів Росії методично прибирають з політичної карти, черга дійшла до Ірану, путінський режим виходить на фінішну пряму, зазначив дипломат.

В ніч на 28 лютого США та Ізраїль розпочали масовану військову операцію проти Ірану – партнера і військово-політичного союзника Росії, який став ключовим постачальником озброєнь росіянам для війни проти України. Ця ізраїльсько-американська операція вже призвела до загибелі верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї та масштабної ескалації на Близькому Сході. Основними цілями ударів США та Ізраїлю стали об’єкти ядерної програми Ірану, військова інфраструктура Корпусу вартових ісламської революції, урядові будівлі та системи ППО. У відповідь Іран завдав масованих ударів балістичними ракетами по території Ізраїлю, по військових базах США в Бахрейні, Катарі та Об’єднаних Арабських Еміратах, а також НПЗ Саудівської Аравії.

Керівник Центру досліджень Росії, дипломат, екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко розповів Главреду, чому війна в Ірані призведе до катастрофи в Росії, навіщо США методично прибирають з політичної карти друзів Москви, чому Путін може стати наступним після Хаменеї, і як він діятиме, побачивши, що диктаторів не рятують ні бункери, ні наявність ядерки, що буде далі з "віссю зла", чому внаслідок війни в Ірані Трамп зможе керувати нафтовим ринком світу, а у зв’язку з цим для Росії погані новини, а також як Захід, сам того не бажаючи, прирікає Росію на розпад і наближає його.

Наскільки для Росії буде болючою втрата одного з її союзників в особі Хаменеї та хаос, в який Іран занурюються зараз? Зважаючи на те, що з початку повномасштабного вторгнення, Іран був ключовим постачальником дронів і балістики росіянам, тепер Росії стане складніше на фронті?

Ви маєте рацію, адже те саме слово "шахед" увійшло в наш щоденний вжиток як символ загрози, смерті та всього того, що несе величезний біль українцям. І цей "шахед" є винаходом Ірану. Саме Іран на першому етапі війни допомагав Росії максимально наситити її "шахедами", які згодом були допрацьовані, і з’явилися так звані Герані. Поза тим, "шахеди" стали символом ірано-російської дружби проти України.

Тепер на цьому буде поставлено крапку. Сподіваюся, що після подій, які зараз відбуваються в Ірані, ні теперішній режим, ні будь-який наступний не зможе відновити реальне виробництво чи допомагати Росії продовжувати війну. Їм самим доведеться зализувати рани, а ці рани, судячи з перших днів операції США та Ізраїлю проти Ірану, є доволі серйозними.

Для Росії це безумовний удар і втрата залишків репутації серед країн Глобального Півдня, яка ще зберігалася.

Для Росії настають справді важкі часи. Адже спочатку у Венесуелі усунули друга Путіна – Мадуро, з яким у Росії були чудові стосунки, бо завдяки венесуельській нафті вона заробляла. Перед тим прибрали російського друга Асада у Сирії, де Росія, як їй здавалося, закріпилася на віки, але довелося піти. Зараз зникає черговий друг Росії – Іран. На черзі, найімовірніше, Куба, потім – Нікарагуа. Отже, ключові російські партнери у світі, які реально могли чимось допомагати Росії, методично прибираються з політичної карти.

Також бачимо, що всі обіцянки Росії країнам Півдня та підписані документи насправді нічого не варті. Тому що в той момент, коли треба допомагати, Путін лише висловлює "глибоке співчуття". Так роблять усі політичні імпотенти, і Путін продовжує демонструвати, що він є саме таким.

Яка ймовірність, що Росія допомагатиме Ірану в цьому протистоянні? В обмін на зброю росіяни передавали Ірану ППО та авіацію. Що буде тепер – Тегеран отримуватиме техніку або іншу підтримку від Москви, чи росіяни умиють руки?

Питання в задачі полягає в тому, що саме Росія зараз може поставити Ірану? Системи ППО? А чим тоді їй прикривати власну територію? Ми вже бачимо, як до Росії полетіли наші добрі "Фламінго", а невдовзі полетять і наші добрі балістичні ракети – очевидно, що їй потрібно від цього захищатися. Якщо Росія віддасть останнє Ірану, вона відкриє можливості для її знищення. Тому шанси на те, що іранці щось отримають від росіян, дорівнюють нулю. Тож Іран залишиться сам на сам зі своїми проблемами.

Думаю, американці найближчим часом остаточно доб’ють спротив. Ті удари, які зараз завдаються по Ірану, є безпрецедентними за своєю потужністю та руйнівною силою.

Тому будь-яка взаємодія майбутнього режиму в Ірані з Росією буде дуже символічною, якщо взагалі збережеться. Коли американці переможуть цей режим, Росія остаточно втратить свого іранського партнера. Для Москви перспективи і з цього боку є вкрай небезпечними.

Дивіться відео, в якому Володимир Огризко розповів про катастрофічні наслідки війни в Ірані для Росії та Путіна:

Які перспективи тепер вимальовуються загалом для антизахідної коаліції, тобто які трансформації можуть відбутися в "осі зла" Росія – Іран – Китай – КНДР? Як Китай тут може реагувати на падіння або критичне послаблення Ірану? І чи не залишиться взагалі Росія на самоті, якщо США і Китай домовляться між собою, зважаючи на їхню обопільну зацікавленість у подальшій економічній співпраці?

Загалом, Путіну треба повчитися в Трампа, як проводити спеціальні воєнні операції. Втім, думаю, йому скоро нічого не знадобиться, бо він може стати наступним після Хаменеї. Але – його "з’їдять" свої ж.

Що відбуватиметься, якщо Китай побачить, що Росія програє? А вона, безумовно, програє, і Китай після втрати Росією Ірану побачить це найближчим часом. Мені здається, ми дуже часто ідеалізуємо Китай, вважаючи його дуже мудрим. Можливо, так і було колись, коли, Янцзи текла повільно, не поспішаючи, на її берегах сиділи китайці і чекали, коли пропливе труп їхнього ворога. Зараз світ інший, навіть не такий, яким був 10 років тому. Сьогодні все змінюється швидко. Тому не можна думати, що Китай буде лишатися в напівсонному стані і міркуватиме категоріями століть. Ця ідея застаріла, тому від Китаю треба буде чекати якоїсь швидкої реакції.

Росія дедалі більше послаблюється. Китай дивиться на ситуацію вельми прагматично, тож розуміє, що ще трішки, і Росія завалиться. Сьогодні йому це не вигідно, тому що він і так від Росії отримує все те, що йому хочеться і потрібно. Продаєш всі свої товари в Росії? Будь ласка. Купуєш російську сировину за ціною, яку встановлюєш сам? Будь ласка. Чого від цього тікати?

Втім, так буде доти, доки російський режим ще тримається на своїх кволих ногах. Якщо ноги почнуть підкошуватися, і Росія почне падати, у Китаю виникне просте питання – що далі робити, як управляти величезною територією, яка стає безхазяйною?

Ось тоді швидко почнуться переговори між Китаєм і США, Європою та рештою, хто зацікавлений упорядкувати цю територію. Колись російський псевдодемократ і ліберал Солженіцин написав книжку "Как нам обустроить Россию". Саме це питання дедалі більше турбуватиме не лише американців і європейців, але й китайців. Адже ніхто не захоче, щоб на цій величезній території був хаос, неконтрольовані процеси, громадянські війни тощо. Це нікому не потрібно, це дорого. А, отже, почнуться якісь, якщо вже не почалися, якісь кулуарні та позалаштункові обговорення того, що треба робити "в разі якщо". І нам треба робити все, щоб це "якщо" настало якомога швидше.

Ви сказали, що Путін може стати наступним. А, на вашу думку, чи була ліквідація Аятоли Хаменеї в його власному бункері прямим сигналом лідерам інших авторитарних режимів? Зокрема, чи був це сигнал для Путіна, попри всю теплоту його стосунків із Трампом? Які висновки для себе зараз має зробити Путін? Адже Трамп намагається максимально підібрати під себе нафтовий ринок, і Росія на цьому ринку йому не потрібна.

Трамп отримає козир, якщо йому вдасться насадити в Ірані якщо не проамериканський режим, то бодай такий, як тепер у Венесуелі. У Венесуелі Мадуро більше немає, але є його заступниця, яка виконує вказівки Вашингтону. І те саме може статися в Ірані: режим або формально збережеться, але змінить свою форму, або там з’явиться лідер, який буде проводити проамериканську політику.

Якщо так станеться, то Трамп отримає козирну карту на світовому нафтовому ринку. Адже є США, які самі видобувають нафту, є Венесуела, яка може залити нафтою весь світ, і є Іран, який може зробити те ж саме. А також у Штатів є нормальні відносини з Саудівською Аравією та іншими арабськими нафтовидобувними країнами. Отже, Трамп, в принципі, зможе керувати нафтовим ринком світу. А це означає, що Трампу і Штатам Росія особливо не цікава.

В такому випадку ситуація для Росії, з цієї точки зору також, стане критично небезпечною: якщо світу не потрібна російська нафта, на якій ще якось тримається її ледь жива економіка, то велике питання – чого Росії чекати далі. Мій прогноз – чекати лише катастрофи.

Чи хочуть цієї катастрофи у Росії наші західні партнери? На мою думку, поки що не хочуть. З двох причин: по-перше, бояться ядерного шантажу, по-друге, бояться неконтрольованого розвалу Росії, коли там почнуться громадянські війни, з’ясовування стосунків між новими регіонами тощо. Цим усім доведеться якось управляти.

Західна політична короткозорість дуже часто обмежує ті кроки, які реально потрібно зробити, думаючи на перспективу. Логіка будь-якого політика дуже проста: у мене є чотири роки, саме на цей період я розраховую все життя, а що буде далі – нехай цим займається наступний прем’єр-міністр, це будуть його проблеми, а не мої. Це дуже сумно, тому що це обмежує стратегічний горизонт мислення і дій. Якщо ти мислиш стратегічно, на десятиліття, тобі треба зрозуміти, що Росія є загрозою, причому загрозою є для всіх, і цю загрозу треба ліквідувати. А раз так, то потрібно зробити такі, такі і отакі речі. Так мислить стратег, а не політик. Якщо мислити як популіст, який дорвався до корита влади і хочеш цим користуватися, тоді стратегії ніякої не побачиш. На превеликий жаль, у п’ятьох європейських столицях думають саме таким чином.

Але хіба не виходить так, що попри те, що Захід поки що не хоче катастрофи в Росії, все одно він поступово наближає цю катастрофу, зокрема, коли США поступово вибивають один за одного друзів Росії?

Це правда. Ба більше, своїми економічними санкціями Захід так само сприяє цьому. Тобто Захід справді своїми діями наближає катастрофу в Росії, навіть попри те, що не хоче цього.

Згадайте, як розвалювався СРСР. Ніхто на Заході не хотів, щоб він розвалився. Мі з вами прекрасно пам’ятаємо цей "чікен спіч" Буша-Ст., який закликав українців не бути націоналістами, відмовитися від незалежності і йти на поклон до Горбачова. Так само не хотіли розпаду Союзу і в Європі. Ну і що з того? СРСР розвалився. Чому? Тому що політика Заходу була спрямована на те, щоб він розвалився. От СРСР і зазнав краху, тому що це була об’єктивна даність. Те саме відбудеться і з Росією.

Звісно, формально ніхто, зокрема й Трамп, не говорить, що прагне розвалити Росію, але своїми діями всі вони все одно сприяють її розпаду. Ні Стармер, ні Мерц, ні Макрон не говорять, що хочуть розвалити Росію, але своїми діями вони допомагають Росії вийти на шлях до розпаду. І слава Богу, нам від цього буде тільки легше. Та й не тільки нам. Хіба від розвалу Росії не виграє Європа, яка сьогодні відчуває очевидну загрозу з боку РФ. Але оскільки вони дуже делікатні, ліберальні і виховані, вони не можуть поставити перед собою таке завдання, тому що, мовляв, це ж начебто законно обрана влада. Як вона обрана – ми з вами знаємо. Тим не менш, чомусь для багатьох європейців це така "священна корова", до якої не можна торкнутися. Нам, українцям, треба допомогти Заходу змінити цю точку.

Зараз на тлі ескалації на Близькому Сході ми бачимо, що ціни на нафту стрімко злетіли, і в плюсі від цього Росія, яка досі відверто потерпала від низьких цін. Наскільки ці події в Ірані, на вашу думку, можуть економічно посилити Росію, і чи можуть ціни на нафту довго зберігатися високими?

Це залежить від того, скільки триватиме війна в Ірані. Трамп заявив, що не хоче, щоб вона затягнулася більше, ніж на чотири тижнів. Це не випадковий термін, тому що якщо війна триватиме довше, тоді ціни на нафту, які зараз підстрибнули, можуть залишатися на високому рівні. Це не потрібно ні США, ні іншим країнам, які зараз отримують прибуток за рахунок нарощування видобутку нафти на продажу її в більших обсягах.

Я не думаю, що війна затягнеться довше озвученого Трампом терміну, особливо зважаючи на результати, досягнуті вже за перші три дні цієї операції. Вважаю, що американці зламають спротив Ірану в найближчі дні, якщо потужність і черговість цих ударів збережеться. Тому я думаю, що це ненадовго.

Чи допоможе ця ситуації Росії заробити більше грошей? Багато що залежить це від того, що скажуть наші європейські партнери. Якщо щодо портів у Балтиці застосовуватиметься та сама практика, що й зараз, коли "тіньовий флот" будуть заарештовувати і конфісковувати, ціна на нафту не матиме значення для Росії, тому що вона просто не зможе її продавати. Відтак, отримати від цього додатковий прибуток їй буде важко.

Якщо Європа буде заплющувати очі на тіньові танкери, тоді Росія, безумовно, заробить, і заробить непогано.

Ще питання щодо Путіна і небезпеки для нього. Чи змусить ліквідація Хаменеї, а до того і кейс Мадуро, змінювати протокол безпеки Путіна? Він тепер перестане спати спокійно, розглядаючи можливість аналогічного сценарію щодо Кремля та всього його оточення?

Мені здається, що Путін із цим і лягає спати, і прокидається. Це КДБістська ментальність: ти не маєш права довіряти нікому, навіть собі. Це вже, як кажуть, зашквар повний, але, як відомо, КДБшникам забороняли ділитися інформацією навіть із власними дружинами, тому що підозрювали, що дружина може випадково чи не випадково здати ту інформацію, яку вона не має права розголошувати. Тобто КДБіст – це людина, яка не довіряє нікому.

Відтак, для Путіна нинішні події це повний жах, тому що він бачить, що дотягнутися можна куди завгодно. Уявіть собі, що ракета "Фламінго", яка має боєголовку 1200 кг, долітає до місця, де в цей конкретний момент перебуває Путін. Що залишиться від цього об’єкта і від самого Путіна? Тільки пил, згадка про те, що такий був колись. Путіну з цим треба жити постійно.

Це ми з вами звикли жити від тривоги до тривоги і вже на неї інколи навіть не особливо звертаємо увагу. А ця людина, точніше, нелюдь, себе надто любить, щоб ризикувати.

До речі, зараз почалася дискусія про те, як усе це може вплинути на потенційні зустрічі на рівні керівників (я в них не вірив від самого початку, а зараз взагалі це просто перестало бути актуальним). Якщо раніше говорили, що Об’єднані Арабські Емірати (Абу-Дабі) або Саудівська Аравія – прекрасні місця для зустрічі, то хто ж туди полетить зараз? Для Путіна ця тема тепер взагалі закрита. Зустріч десь у Європі? Цей питання для нього двічі закрите, тому що це недружні до нього країни, які можуть посадити літак і арештувати "тєльце", яке там буде знаходитися.

Тож страхи Путіна перекреслюють усі ці варіанти.

Війна в Ірані чітко і ясно покаже, що: а) Путін втрачає своїх союзників, б) Путін боїться всього, що тільки можна – і всередині Росії, і ззовні, в) не треба вестися на обіцянки того, що щось відбудеться, якщо ми Путіну чимось поступимося. Зараз той самий момент, коли ми повинні почати змінювати ситуацію в цілому. Якщо ми зможемо винищувати російську економіку і російську військову промисловість, то який резон приставати на вимоги Путіна, підписувати якісь "мирні угоди", які насправді означатимуть нашу капітуляцію? Тому всі ці події грають на руку Україні. Тож нам зараз треба демонструвати чіткість, жорсткість, витривалість і не робити жодного кроку назад.

Ви говорите про те, що Путін боїться. Він і справді бачить, що диктаторів зараз не рятують ні бункери, ні наявність ядерки. Тобто заходи його безпеки, які він вважав надійними, розсипаються просто на очах. Чи може Путін у такій ситуації, коли його заганяють у кут, почати робити помилки, зокрема й помилки в нашій війні, які пришвидшать поразку Росії?

Путін постійно припускається помилок. Як сказав Зеленський, Путін уже чотири роки "бере Київ за три дні". Це свідчення навіть не помилок, а провалів і в стратегії, і в тактиці. Він, як кажуть психотерапевти, є людиною з певною психічною хворобою і цілком справедливо називають садистом. Тобто Путін не діє в межах нормальної людської логіки. Це зовсім не означає, що ми повинні списувати всі злочини Путіна на цю психоаномалію, але для нього поняття помилки як такої може не існувати. Він може вважати, що це все правильно, і продовжувати війну.

Я просто згадую Афганську війну: ніхто й досі не знає точної кількості загиблих у ній, лунають різні цифри – від 15 тисяч убитих до 60 тисяч. Але для СРСР це був шалений шок, щось неймовірне, що виходило до за межі здорового глузду. А зараз в Україні Росія поклала 1 мільйон 200 тисяч осіб, і для Путіна це не помилка.

Тут питання в іншому – наскільки довго оточення Путіна, яке біль-менш тверезо оцінює ситуацію, але боїться садиста і варвара Путіна, буде консолідуватися для того, щоб врешті його прибрати.

Я абсолютно не вірю в будь-які шанси на народне повстання в Росії: раби не вміють повставати і протестувати, вони, як писав російський класик, "протестують, стоячи на колінах". Це не зміниться доти, доки існуватиме в Росії нинішня система. Але цілком можлива змова, путч або переворот тих, хто стоїть поряд із Путіним, щоб змінити ситуацію на користь самим собі – не народу, бо для російської верхівки усе це бидло, яке не має права на голос і існування.

Наскільки швидко оточення Путіна дозріє до розуміння, що треба щось змінювати, інакше завалиться все – це головне запитання, на яке ми не маємо відповіді. Найімовірніше, цей процес уже відбувається, бо є окремі сигнали про те, що навколо Путіна починається бродіння, а це вже найкраща ознака того, що путінський режим виходить на свою фінішну тему.