Дивує конструкцією вже понад 30 років: що робить одну станцію метро в Харкові унікальною

Мало хто знає, що у Харкові є одна станція метро, яка вважається справді унікальною, розповідається у Вікіпедії.

Чому "Метробудівників" у Харкові є унікальною станцією?

Станція "Метробудівників" на перехресті вулиць Георгія Тарасенка та Дмитра Коцюбайла – один із ключових пересадкових вузлів Харківського метрополітену. Разом зі станцією "Спортивна" вона поєднує Холодногірсько-Заводську та Олексіївську лінії і щодня обслуговує тисячі пасажирів, що прямують із промислових районів у житлові масиви.

Cтанція "Метробудівників" / фото Maxim Serbulov

Відкрита у травні 1995 року, "Метробудівників" одразу привернула увагу нетиповою конструкцією: станція трирівнева, з платформою, службовими балконами над коліями та центральним вестибюлем, до якого ведуть шість ескалаторів посередині платформи, розповідає "Харківський метрополітен". Така вертикальна компоновка дозволяє ефективно організувати пасажирські потоки та пересадки і не має аналогів у світовому метробудуванні.

Станція пережила кілька історичних моментів: від топонімічного казусу з назвою (планували "Індустріальна", відкрили як "Метробудівників") до серйозних проблем із течією ґрунтових вод у 1997 році. Щоб захистити ескалатори, інженери пробурили шпури глибиною 15 метрів та ін'єктували цементний розчин із рідким склом, що повністю вирішило проблему.

Архітектурне оформлення станції теж вражає: білі та сірі мармурові стіни, полірована гранітна підлога, мозаїчні пішохідні елементи та зелені металоемалеві колійні стіни. Складні підземні переходи та ескалатори з'єднують "Метробудівників" із сусідньою станцією, створюючи справжній транспортний хаб у серці міста.

Які ще цікаві новини прочитати?

• Чи знали ви, як отримують найдорожчу каву у світі? Найдорожча кава у світі, Black Ivory, виробляється з використанням слонів, які споживають ягоди арабіки, і коштує 3 000 доларів за кілограм.

• Або ж,як іспанська графиня стала українською письменницею. Мова йде про Наталену Королеву, яка в 1904 році переїхала до Києва, де вже знала кілька мов і продовжує освіту в Інституті шляхетних дівчат, який закінчила через два роки.