Чи буде нафта по 150 доларів за барель: Гончар – про передчасну радість Росії

Подорожчання нафти через війну проти Ірану не врятує російську економіку, ба більше, неминучий близький обвал цін може завалити і Росію, зазначив Гончар.

З перших же днів операції США та Ізраїлю проти Ірану ціни на нафту стрімко злетіли – до 85 доларів за барель. Деякі аналітики, зокрема компанія Bernstein, скоригували свої прогнози на 2026 рік: тепер очікується, що Brent цього року торгуватиметься за 80 доларів за барель, а якщо війна затягнеться, то ціни можуть сягнути 120-150 доларів. Саме через зростання цін на нафту через ескалацію на Близькому Сході Росію називають одним із основних вигодонабувачів, адже це дозволить їй збільшити доходи від експорту нафти.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт із міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар розповів Главреду, чи стрибнуть ціни на нафту до неба – вище 100 доларів за барель, чи стане нинішнє подорожчання нафти рятівним колом для економіки Росії та її військового бюджету, коли ціни на нафту почнуть падати, чим і для кого це небезпечно, а також як війна в Ірані рикошетом вдарить по РФ.

Яких позначок можуть сягнути ціни на нафту через війну проти Ірану? І наскільки ймовірно, що нафта справді торгуватиметься за 150 доларів за барель?

Зараз відбуваються змагання в тому, хто намалює більш апокаліптичний сценарій. Щодня розкручуються панічні сценарії, які поки що виглядають спробами видати бажане за дійсне. За цим стоїть цілком конкретний інтерес кількох серйозних гравців. Передусім на цьому заробляє співтовариство глобальних спекулянтів, які використовують будь-який кризовий привід задля власної вигоди. Водночас відбувається потужна російська розкрутка прогнозів про високі ціни на нафту, бо напруга в Перській затоці, бажано довготривала і з серйозними наслідками, є омріянаю ситуацією для Росії.

Реалії дещо інші. Передусім Іран поки що не перекрив Ормузьку протоку, хоча багато хто пише, що це вже сталося. Танкерні перевезення зупинилися, бо судновласники заборонили танкерам вихід із портів, оскільки страховики відмовилися покривати страхові ризики, які виникають у зв’язку з бойовими діями. Тож нафтовий трафік зупинений не Іраном – Іран лише погрожує, причому робить це ефективно, майстерно та навіть вишукано.

Тому зараз усі гравці зважують всі ризики: чи то ризикнути і піти з вантажем нафти через протоку та, можливо, бути ураженим, чи то зачекати. Зрозуміло, що Ірану не вистачить шахедів і ракет, щоб уразити кожен танкер, що проходить протокою, тим більше, за ці кілька днів війни він зазнав серйозних втрат. До того ж є підстави для оптимізму щодо того, що американці винищать в Ірані все, що може стріляти і долітати до танкерів та нафтової інфраструктури, адже вони панують у небі над Іраном і Перською затокою. Докорінне винищення іранських засобів ППО просто перетворює територію Ірану та акваторію Перської затоки на тир, де американці та ізраїльтяни ліквідовують усе, що може становити загрозу для нафтового трафіку.

Основне питання зараз – як довго триватиме ця операція проти Ірану, а, відповідно, як довго зацікавлені гравці нафтового ринку будуть тримати паузу, бо, звісно, так ціни на нафту можна загнати на космічні висоти. Але хто її купуватиме за шаленими цінами? Звичайно, нафту купуватимуть, але попит на неї суттєво скоротиться.

Тож якщо зараз нафту загонять на високі цінові показники, стрімко скоротиться попит на неї, а згодом ціна просто обвалиться. У 80-х роках, коли між Іраном і Іраком йшла війна, цілеспрямовано били по іранських та іракських танкерах, ціна підскочила і певний час трималася. А в середині 1985 року вона обвалилася. Ситуація може повторитися. Саме тому США зараз намагаються, по-перше, знищити в Ірані все, що стріляє, по-друге, ескортувати танкери в зоні Перської затоки, а, по-третє, можливо, будуть відкриті стратегічні нафтові резерви.

Тому поки що ситуація не виглядає такою, як подають ЗМІ.

Тобто Росії ще зарано радіти і відкорковувати шампанське?

Для Росії, звісно, конфлікт на Близькому Сході є ситуацією, про яку вона мріяла протягом багатьох років. Чи зароблять на цьому росіяни багато – це залежить від того, скільки це триватиме. Якщо операція закінчиться протягом місяця, вже в березні, жодні апокаліптичні сценарії не реалізуються. Чим довше війна триватиме, чим вищою ставатиме ціна, тим більшим і глибшим потім буде обвал. Тому що не в силах Ірану з урахуванням тих втрат, яких він уже зазнав, завдати фатального удару по нафтовидобувній інфраструктурі сусідніх арабських країн. Добре, Іран уразив нафтову платформу, але таких платформ тільки в ОАЕ чотири сотні. Добре, Іран уразив НПЗ, але кілька шахедів не в змозі за атаку знищити завод, який переробляє 28 мільйонів тонн нафти.

Тож найближчі дні будуть показовими. Страховики, трейдери і судновласники зважують щодня, що вони можуть отримати, а що втратити. І їхні втрати будуть відчутними, коли ціна обвалиться. Зараз можна погнатися за надприбутками і високою ціною, але потім, після обвалу цін, будуть збитки. Подивимося, що переможе – жадібність чи розрахунок.

Чи достатньо нинішнього підняття цін (80-85 доларів за барель), якщо воно зберігатиметься протягом 4-5 тижнів (Трамп прогнозував саме таку тривалість операції проти Ірану), для збалансування російського бюджету? І чи не стане це рятівним колом для її військового бюджету?

Ні, цього буде недостатньо. Адже потрібно дивитися не на пікові ціни на нафту, а на середні. Дефіцит федерального бюджету РФ лише за січень 2026 року склав близько 1,7 трильйон рублів, що становить майже половину від запланованого на весь рік дефіциту. Таким ціновим сплеском Росія свої проблеми не вирішить.

До того ж Росія не може продати великі обсяги нафти негайно, бо на ринку дефіциту нафти немає. Ба більше, якщо подивитися на оцінки ОПЕК четвертого кварталу 2025 року, то навіть є надлишок нафти. Значною мірою він сконцентрований у зоні Перської затоки. Але при цьому в морі дуже багато "плаваючої" нафти, яку, очікуючи погіршення ситуації в регіоні, трейдери приберігали, щоб під час кризи продати цю нафту за підвищеними цінами. З іншого боку, Індія призупинила деякі закупівлі російської нафти, і Китай не поспішав її брати, оскільки тенденція останніх місяців була на зниження ціни. Тож колосальні обсяги нафти перебувають на танкерах, які чекають свого покупця. Трейдери не поспішають продавати нафту, чекаючи ще більш високих цін на нафту. А покупці не поспішають купувати. Рано чи пізно цей обсяг нафти буде викинутий на ринок додатково, плюс нафтові резерви – все це спричинить збалансування ринку.

Отже, якщо американська військова кампанія проти Ірану не триватиме довго (більше місяця-двох), то великих надприбутків Росія не отримає. Бо ніхто не планує скасовувати санкції з її нафти. Хоча зараз починаються розмови, що з огляду на ситуацію в Перській затоці, можливо, треба повернутися до дискусії щодо російських нафти і газу. Втім, думаю, це російські вкиди. І працює не тільки страх перед кризою, а ще й російське лобі, яке намагається ще більше налякати і так переляканих європейців.

Зважаючи на те, що Трамп намагається максимально підібрати під себе нафтовий ринок, і Росія на цьому ринку йому не потрібна. Що він робитиме з РФ, Путін може стати наступним після Хаменеї?

З огляду на симпатію Трампа до Путіна, якось не проглядається, що він так діятиме щодо Росії. Більш імовірно, що ми знову побачимо активність інвестора Стівена Лінча, який пару років тому захотів відремонтувати Північні потоки і запропонувати нову схему торгівлі газом між Росією та Європою, коли газ, мовляв, уже буде не російським, а американським. Тобто він пропонував, щоб американські компанії закуповували у Газпрому російський газ, а далі він по трубі йтиме як американський. Ця ідея не викликала у Трампа жодного відторгнення.

У Трампа в голові вживаються протилежні підходи. З одного боку, він прагне або прибрати з ринку конкуруючу нафту, або накласти на неї лапу (як сталося з Венесуелою). З іншого боку, іранська нафта – теж конкурент на глобальному ринку, але американські та ізраїльські збройні сили не чіпають нафтову інфраструктуру Ірану, тому що розуміють, що це спрацює на розкручування ціни на нафту. Та у випадку, якщо в Тегерані встановиться режим, лояльний до США, американці почали би відновлювати співпрацю з Іраном у нафтовій сфері, аби контролювати нафтовий сектор Ірану.

Якщо іранська кампанія Трампа буде успішною, вона рикошетом вдарить по Росії, позбавляючи її спільника на Близькому Сході. Але ця кампанія спрямована не проти РФ, а проти Китаю, який є основним імпортером іранської нафти. У Трампа все ще лишається ілюзія про відрив Росії від Китаю, тому він навряд чи на нафтовому ринку цілеспрямовано здійснюватиме кроки, спрямовані проти РФ. Звісно, після переможного завершення американцями іранської кампанії ціна на нафту піде донизу. Все це рикошетом битиме по Росії, але це не основний мотив Трампа – він слідує своїм інтересам, але це побіжно завдає удару по РФ.

Так було і в 1985 році, коли обвалилися ціни на нафту. Російська пропаганда говорить, що тоді американці підмовили саудитів зробити це, щоб вдарити по СРСР. Але насправді мотив був іншим – підірвати доходи Ірану, який вів війну з Іраком. Підірвати нафтові доходи Ірану вдалося, але паралельно були підірвані і нафтові доходи Радянського Союзу. Якими були наслідки – ми знаємо.

Ви ведете до того, що обвал цін на нафту, який неминуче відбудеться після нинішньої військової кампанії проти Ірану, може "трішки завалити" Росію?

Так, звичайно. Адже російська економіка передусім базується на нафтових доходах. Саме цього сценарію бояться в Росії. Звісно, російські пропагандисти зараз радіють підвищенню цін на нафту, але ті росіяни, які бачать картину більш панорамно, розуміють, що згодом усе може статися далеко не так, як хочеться.

Чи дозволить нинішній стрибок цін на нафту Росії уникнути тих апокаліптичних прогнозів, які лунали для її економіки на 2026 рік? Це скасовує очікуваний цього року обвал російської економіки?

Якщо ціни на нафту на рівні 80-85 доларів за барель будуть триматися весь другий квартал, то Росія якось проповзе. Це поліпшить стан її економіки, але проблеми не усуне. Якщо після нинішньої кризи ціни повернуться до попереднього рівня, нинішня передишка буде для Росії просто "ін’єкцією допінгу", а далі все повернеться на круги своя. Тож обвал російської економіки просто відсунеться приблизно на кінецть року або трішки пізніше.

Важливий і показовий момент: у 2025 році вперше за всю історію Російської Федерації її військові витрати перевищили доходи від експорту нафти і нафтопродуктів. На 2026 рік прогнозувалося, що ця різниця стане ще більшою. Тепер за рахунок нинішнього зростання цін на нафту ситуація дещо поліпшиться, але зрештою все піде в топку війни. Якщо раніше нафтових доходів Росії вистачало ще багато на що, то тепер усе пожирає війна.

Зважаючи на боротьбу з "тіньовим флотом" РФ, виведенням з ладу або знищенням танкерів та наші удари по російській нафтопереробці, чи реально досягнути того, що ціна на нафту не матиме значення для Росії, бо вона просто не зможе її продавати і переробляти?

Це фундаментально правильна ідея: зробити російський нафтовий експорт неприбутковим. коли експорт буде, грошовий потік буде циркулювати, але особливого профіту не буде. Для цього потрібно підвищити саме ці накладні витрати.

Адже західні санкції загалом є, але вони дають не повний ефект. Необхідна синергія зусиль. Зокрема Європа має танкери "тіньового флоту", завантажені нафтою, не пускати передусім у Балтійське море, бо вони апріорі є в "чорних списках". Плюс потрібні систематичні дії наших Сил оборони, спрямовані на ураження російських танкерів. Тоді ставки і страхування, і фрахту будуть високими. Виходить, з одного боку, клієнти вимагатимуть від Росії більших знижок, з іншого – дедалі більше зростатимуть накладні витрати, а зрештою дохідність буде скорочуватися.

Обнулити експорт російської нафти, напевно, неможливо, але зробити його неприбутковим для Росії – цілком реально. Щоб обнулити, потрібно, аби НАТО та Євросоюз діяли, а не сиділи в кущах.