Дар від анонімного благодійника: у музей потрапив середньовічний меч в ідеальному стані

Загальна довжина меча становить 123 сантиметри, а довжина леза — 94,5 сантиметра. Попри незначну корозію на деяких ділянках леза, зброя залишається в дуже хорошому стані, пише Heritage Daily.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Лезо тонке і поступово звужується до гострого кінця, що вказує на те, що воно було призначене головним чином для колючих ударів. Такі конструктивні особливості були поширені в пізньому середньовіччі, коли на полі бою все частіше використовували пластинчасті обладунки.

Однією з помітних особливостей леза є його шестикутний перетин у верхній частині. Воно також має неглибокі канавки, що проходять уздовж леза. Ці канавки допомагали зменшити вагу, зберігаючи міцність і жорсткість. Такий підхід дозволяв майстрам створювати зброю, яка була міцною, але при цьому збалансованою і практичною в бою.

Хвостовик меча відносно довгий, вузький і чотирикутний, звужується до кінця. До хвостовика прикріплене грушоподібне навершя з заокругленою верхівкою довжиною близько 7,7 сантиметра. Навершя поступово розширюється від приблизно 2,2 до 4,2 сантиметра в діаметрі і було заклепане зверху, щоб міцно закріпити рукоятку на місці.

Навершя відповідає типу T3 у класифікації, створеній британським істориком Евартом Оукшоттом, провідним дослідником європейських мечів. Навершя такого типу з'явилися в мистецтві ще в першій половині XIV століття і стали особливо поширеними в XV і XVI століттях.

Поперечина має діаметр приблизно 1 сантиметр і овальний перетин. До кінців вона розширюється до приблизно 1,3 сантиметра. Її плечі розташовані під кутом у горизонтальному напрямку в протилежних напрямках, що є стилем, який часто зустрічається в дизайні зброї північної Італії. Такі поперечини вперше з'явилися в Центральній Європі на початку XV століття і поступово поширилися по всьому континенту.

Згідно з типологією Оукшота, ця зброя може бути віднесена до типу XVIIIa. Мечі цієї категорії зазвичай датуються XV століттям і відомі своїми довгими, стрункими лезами з шестикутним перерізом і мінімальним фулером. Вони були призначені головним чином для колючих ударів і були особливо корисні для пробивання проміжків в пластинчастій броні.

Довга рукоятка дозволяла користувачеві битися однією або двома руками. Ця гнучкість робила меч придатним як для контрольованих ударів, так і для потужних атак. Зброя такої форми часто використовувалася броньованою піхотою та верхи на конях лицарями під час ближнього бою проти добре захищених супротивників.

Подібні мечі знаходили в інших місцях Польщі, зокрема один екземпляр був знайдений поблизу Слубіце. Оскільки ця зброя знаходиться між традиційними одноручними мечами та великими дворучними мечами, її часто називають "бастардом". Назва "півтораручний меч" відображає ту саму ідею: зброю можна було використовувати як однією, так і двома руками для більшої сили удару.

Пізньосередньовічне мистецтво надає кілька візуальних прикладів таких мечів. Твори німецького художника епохи Відродження Альбрехта Дюрера показують воїнів, озброєних подібною зброєю, що свідчить про її важливість у європейській військовій культурі.

Для детального вивчення артефакту команда під керівництвом професора Гжегожа Тересінського з Медичного університету Любліна провела комп'ютерну томографію та рентгенівське сканування. Робота була виконана у співпраці з Університетом Марії Кюрі-Склодовської. Дослідники також створили точний 3D-скан, забезпечивши детальний цифровий запис, який буде корисним для майбутніх досліджень та збереження.

Важливо Незвичайний камінь з Чехії: фрагмент фундаменту комори виявився 3000-річним артефактом (фото)

Цей меч є важливим доповненням до історичної колекції Польщі та історикам зрозуміти, як змінилася війна в період, коли поширилися пластинчасті обладунки. Кожен артефакт надає цінну інформацію про майстерність, методи ведення бою та спорядження, яке використовували солдати в пізньому середньовіччі.

Раніше Фокус писав про документ, який підтвердив існування міфічного короля Кашкаша. Невеликий фрагмент арабського тексту, знайдений всередині цитаделі Старої Донголи.

Також ми розповідали про таємничу скульптуру, яку виявили в Іспанії. Вапнякова скульптура, яка пізніше отримала назву "Дама з Ельче", стала одним із найвідоміших зразків стародавнього іберійського мистецтва.