Пам’яті полковника Миколи Павлишена

Звільнившись зі служби задовго до війни, він повернувся за покликом серця до війська, коли вона почалася  

Полковник, бойовий офіцер, начальник відділу підготовки 19-го армійського корпусу оперативного командування «Південь» Микола Павлишен народився 6 березня 1967 року в селі Яланець Томашпільського району Вінницької області у родині простих колгоспників. Середню освіту здобув у місцевій школі, там же познайомився зі своєю майбутньою дружиною. 

Микола пройшов усі щаблі військової кар’єри.  

Після строкової служби, де він проявив лідерські якості та фізичну підготовку, у 1986 році вступив до Рязанського повітряно-десантного училища на факультет десантно-штурмових військ. 

Після випуску лейтенанта Павлишена направили до містечка Хирів, що на Львівщині. Там він пройшов перші сходинки офіцерської військової служби – від командира взводу до командира десантного батальйону військової частини. 

У червні 2002 року закінчив Національну академію оборони та приступив до служби в одній із найкращих десантних бригад на посаді заступника командира бригади. 

Наприкінці 2003 року Микола почав викладати у Військовій академії в Одесі, а згодом — у Львівській національній академії. Пройшов шлях від викладача до заступника начальника факультету та начальника кафедри аеромобільних військ. Підготував за час перебування у військовому закладі сотні майбутніх офіцерів, більшість із яких зараз очолюють військові частини та посідають керівні посади командування Сил оборони України. 

У 2010 році звільнився зі служби, однак із початком російського вторгнення у 2014 році за покликом серця повернувся до війська. Сформував батальйон спеціального призначення «Шторм» в Одесі та очолював його протягом двох років. Підрозділ успішно виконував складні бойові завдання на сході країни та здобував «трофеї» у вигляді броньованої техніки та озброєння.  

У 2019-2020 роках продовжив службу вже у прикордонних військах на посаді начальника центру підготовки мобільних сил та резервістів Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, а згодом звільнився в запас. 

Але 20 грудня 2021 року, розуміючи подальше загострення на фронті, яке готував ворог, Микола поновлюється на службі на одну з ключових посад в оперативному командуванні «Південь» Сухопутних військ ЗСУ. 

З початком повномасштабного вторгнення полковник Павлишен очолював оборону одного зі стратегічних об’єктів у місті Южноукраїнськ та не допустив прориву військ противника. Згодом ефективними управлінськими діями зміг організувати оборону та забезпечити безпеку в регіоні.  

Через декілька місяців полковник Павлишен оперативно почав виконувати бойові завдання заступника командувача угруповання військ, бригадного генерала Михайла Драпатого на південному напрямку з метою деокупації Херсонщини. 

Як сильного керівника та справжнього патріота згадує про полковника Павлишена міський голова Вознесенської міської територіальної громади Євген Величко. 

«Мав честь особисто знати полковника Павлишена, позивний «Дракон», як відданого офіцера, сильного керівника та справжнього патріота України. Під час бойових дій на Вознесенщині нам неодноразово доводилося спільно приймати важливі рішення, спрямовані на посилення обороноздатності та безпеки Вознесенської громади. Його професійні рішення, стратегічне мислення та бойовий досвід мали вагомий вплив на організацію оборони південного напрямку та захист Вознесенщини», - розповів очільник міста. 

За словами Величка, «Дракон» брав безпосередню участь в обороні стратегічно важливих об’єктів, управлінні військами під час контрнаступальних дій в Херсонській області, а також зробив значний внесок у створення ефективної системи підготовки підрозділів ЗСУ. Микола увесь час проводив у зоні бойових дій або на полігонах, готуючи бійців. Він завжди щиро вірив у наших людей, в українську ідентичність та наш дух. 

«Микола Миколайович завжди ставив солдата на перше місце. Він ставився до підлеглих так, що всі його вважали наставником, брали приклад справжнього офіцера. Мав величезний досвід, яким ділився постійно. Коли «оркостан» почав тероризувати цивільну інфраструктуру безпілотниками, він оперативно зібрав групу інструкторів, навчив та підготував з метою масштабування досвіду. Організував підготовку груп протидії. На той час не було ні програм підготовки, ні якихось книжок, цивілізований світ вперше зіткнувся з такою загрозою. Завдяки величезному військовому досвіду Миколайович навчив, підготував та організував  протидію БПЛА на південному напрямку», -  каже інструктор одного з навчальних центрів Сухопутних військ на позивний «Гора».  

Під час служби Миколи сім'я змінила багато місць проживання, але завжди була разом. Із дружиною Ларисою вони виховали двох доньок.

«Коля для мене і наших дітей завжди був надійною опорою, порадником, прикладом честі і мужності. Він був надзвичайно турботливим батьком та чоловіком. Про нього можна говорити нескінченно, це була людина з добрим щирим серцем, дотепний, розумний. Ми жили гарне життя, при нагоді багато подорожували, проводили разом багато часу, поки не почалась війна в 2014 році», - каже пані Лариса.

Микола був найкращим прикладом офіцера, людиною честі, вірності, сили та витримки. На нього рівнялися всі, хто його добре знав. Був вірним присязі народові України до кінця. 

Полковник Павлишен загинув під час виконання службових завдань 20 листопада 2025 року. Похований офіцер на західному кладовищі в Одесі.  

На сайті Президента України створена петиція про присвоєння полковнику Миколі Павлишену почесного звання Героя України (посмертно), яку можна підтримати за цим посиланням.

«До останнього дня Микола Миколайович залишався у строю, вірним військовій присязі та Українському народові. Вважаю справедливим і необхідним належним чином вшанувати його подвиг. Підтримую збір підписів щодо присвоєння йому звання Героя України (посмертно)», - каже очільник міста Вознесенська Євген Величко. 

«Він залишався на службі до останнього дня. Вірний присязі. Вірний Україні. Його життя — це приклад честі, професіоналізму та самопожертви. Ми просимо мешканців Південноукраїнська підтримати цю петицію та поширити її. Підпис — це наш спосіб сказати: ми пам’ятаємо, ми вдячні, ми не забудемо», - закликають у КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня».  

Вічна пам’ять і слава Герою! 

Павло Бальковський

Фото: Фейсбук-сторінка Валерій Курко, з відкритих джерел

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform