"Епічна лють" проти підземних ракетних баз: скільки і чим зможе воювати Іран

Незважаючи на вдалу першу фазу атаки США, Іран продовжує чинити опір і завдавати ударів у відповідь по американських базах в регіоні, Ізраїлю та союзниках Америки на Близькому Сході. Сил у нього достатньо, адже Іран накопичив багато видів сучасного озброєння, деякі з яких він успішно продавав по всьому світу. Журналіст Коротко про розбирався у військовому потенціалі цієї країни.

Ракети дістануть навіть до Європи

Іран має один із найбільших військових потенціалів на Близькому Сході, а у світі посідає 16-те місце. Основа сили - великі арсенали балістичних/крилатих ракет і десятки тисяч безпілотників, які здатні завдавати ударів не лише багатьом країнам регіону, а й навіть Європі. Незважаючи на санкції, Іран досі активно розвивав власне виробництво озброєнь.

В арсеналі країни є балістичні ракети малої, середньої та великої дальності. Далекобійні ракети можуть долати 3000 км, але Іран встановив собі ліміт 2000 км. Офіційні особи Тегерана заявляли, що 2000 км достатньо для захисту країни, оскільки це дозволяє їм досягати Ізраїлю, але західні аналітики попереджають, що це обмеження може бути зняте будь-якої миті.

Серед найпотужніших балістичних систем Ірану називають рідкопаливні Khorramshahr, а також Sejjil, Ghadr та Emad. За заявленими характеристиками, їхня дальність становить приблизно 1700–2000 км, а бойова частина – від 750 до 850 кг.

У 2023 році іранські державні ЗМІ опублікували фотографії гіперзвукових балістичних ракет Fateh-1 та Fateh-2, які, за твердженням Корпусу Вартових Ісламської Революції, можуть досягати дальності до 1400 км і розвивати швидкість, що в 15 разів перевищує швидкість звуку.

Останні два десятиліття режим аятол прагнув підвищити свою боєздатність і поліпшив дальність, точність, мобільність і живучість своїх балістичних ракет.

Крім цього, Іран також має тактичну балістичну ракету Zolfaghar, яка відноситься до сімейства Fateh-110 і є першою балістичною ракетою будь-якого типу, відкрито використаною Іраном в іноземному конфлікті.

Від важких дронів до стелс-апаратів

Безпілотники-камікадзе розширили можливості Ірану наносити удари на великі відстані з меншими витратами, ніж ракети.

Іран має великий арсенал БпЛА, включаючи дрони-камікадзе (Shahed-136/131, Ababil-2), розвідувально-ударні апарати (Mohajer-6, Shahed-129) і стелс-дрони (Shahed-171/191). Основою парку є недорогі, але ефективні апарати, створені з урахуванням західних технологій, які використовуються для ураження наземних цілей і розвідки.

Найбільш масовим та гнучким інструментом далекобійних атак залишаються безпілотники. Зокрема, Shahed-136 має дальність до 2500 км і є одним із далекобійних дронів Ірану. Інші моделі – Arash-2 (також відомий як Kian 2) з дальністю 1000–1600 км та реактивний Karrar із дальністю близько 1000 км – мають менший радіус дії.

Mohajer-6 - це розвідувально-ударний дрон, оснащений камерами, лазерними далекомірами та ракетами Qaem TV/IR або Almas. Shahed-129 – важкий безпілотник, здатний нести до 4 керованих бомб Sadid-345, дальність польоту – до 1700 км. Ababil-3 – розвідувальний дрон з покращеною автономністю. Стелс-дрони Shahed-171/191 створені на основі технологій американського RQ-170 Sentinel і використовуються для потайного спостереження та ударів.

Перший і останній корабель-дрононосій

Іран також активно розвивав морські безпілотники та спеціальні носії для них, такі як судно Shahid Behman Bagheri. Це був перший авіаносний корабель ВМС Корпусу Вартових Ісламської Революції, призначений для транспортування та запуску безпілотних літальних апаратів (БпЛА). За заявою Центрального командування Збройних сил США, він був потоплений 28 лютого 2026 року в першу годину американсько-ізраїльсько-іранської війни.

Це судно водотоннажністю близько 42 тисячі тонн стало першим у світі кораблем, призначеним виключно для перевезення ударних безпілотників, а також могло нести ракети, гелікоптери і навіть невеликі кораблі. Для порівняння: водотоннажність потопленого в 1941 році німецького лінкора «Бісмарк» перевищувала 50 тисяч тонн, а колишній флагман Чорноморського флоту РФ ракетний крейсер «Москва», який затонув у Чорному морі в квітні 2022 року після атаки українського «Нептуна», мав водотонажність всього 11,5 тисячі тонн.

Загалом флот Ірану до війни складався з 30 кораблів різних видів. Військово-морські бази Ірану розташовані у містах Бендер-Аббас, Бушер, Чабахар, Бендер-Хомейні на Перській затоці, Бендер-Ензелі, Мехшехр на Каспійському морі. У складі флоту знаходяться 4 субмарини, 5 корветів, 10 ракетних катерів, 10 малих десантних кораблів та 52 патрульні катери. Але тепер усе це у минулому.

За словами голови Об'єднаного комітету начальників штабів Дена Кейна, США змогли нібито нейтралізувати військово-морські сили Ірану – вражені понад 2000 цілей та знищено понад 20 іранських військово-морських суден.

Скільки ще Іран зможе воювати?

Незважаючи на колосальний масштаб операції Epic Fury та заяви Пентагону про придушення регулярного іранського флоту, експерти провідних аналітичних центрів, таких як Chatham House та IISS, попереджають: говорити про остаточну перемогу передчасно. Тегеран перейшов до стратегії «асиметричної витривалості», роблячи ставку на розсосереджені підземні ракетні бази та дешеві рої безпілотників, які здатні вимотувати системи ППО союзників місяцями.

Про такі перспективи говорять і непрямі чинники. Як повідомляє американське видання Politico, Центральне командування США звернулося до Пентагону з проханням направити більше офіцерів військової розвідки до своєї штаб-квартири в Тампі, штат Флорида, для підтримки операцій проти Ірану як мінімум на 100 днів, може, навіть до вересня.

При цьому той поспіх із залученням людей і ресурсів, які зазвичай організовуються задовго до військових дій США, свідчить, що команда Трампа не повною мірою передбачала масштабні наслідки війни, яку вона розпочала разом із Ізраїлем.

Видання наголосило на ще одній проблемі. На перших етапах коаліція США та Ізраїлю вдарила по верховному лідеру Ірану Алі Хаменеї (загинув 28 лютого) та військовій інфраструктурі. Однак досі не зрозуміло, яка кінцева мета дій американців та ізраїльтян. До того ж, аналітики так і не зрозуміли, чому початок бойових дій стався саме наприкінці лютого, а не раніше чи пізніше.

"Зростають побоювання, що у США та їхніх союзників на Близькому Сході можуть закінчитися боєприпаси", - зазначило джерело, уточнивши, що військові США знали про десятки тисяч "Шахедів" в Ірані, але антидрони не використовуються, тому що американці ще не мають навичок боротьби з БпЛА.

Ймовірно, конфлікт ризикує перерости у затяжну війну на виснаження, де головним ресурсом Ірану стає не перевага в технологіях, а здатність поглинати збитки та чекати на момент політичної втоми Вашингтона.