Міст Патона: 70 років без фарби можуть спричинити транспортний колапс

Останній раз міст, що сягає 1543 метри завдовжки та перетинає Дніпро, пофарбували одразу перед його запуском у експлуатацію. Після цього, упродовж 70 років, металеві конструкції залишилися без захисного шару фарби, яка б могла вберегти їх від корозії.

Ця багаторічна бездіяльність з боку керуючих структур призвела до плачевного стану споруди. За словами заступника директора Інституту електрозварювання ім. Патона НАН України, академіка Валерія Познякова, відсутність фарби стала ключовим фактором прискореної деградації металу. Головна проблема тепер, на його думку, полягає у відсутності системного догляду та відповідальних господарників, які б знаходили кошти на необхідний ремонт та підтримку шляхопроводу.

Небезпека стала надто очевидною у травні 2025 року, коли в соціальних мережах поширилося відео, де з мосту Патона сипалося каміння під час проїзду транспорту. Цей інцидент викликав широке занепокоєння громадськості та спеціалістів щодо безпечності однієї з найстаріших переправ Києва.

Після відео дослідники виявили аварійний стан мосту. Процеси корозії на споруді стають дедалі непередбачуванішими, а фахівці Національної академії наук України оцінюють залишковий ресурс конструкції як нульовий. За відсутності невідкладного ремонту інженерні елементи почнуть деградувати прискореними темпами, загрожуючи катастрофічними наслідками.

Аби міст ім. Є.О. Патона став безпечним і прослужив Києву ще багато десятиліть, Національна академія наук України наголошують на необхідності негайних заходів. Серед першочергових робіт — підсилення крайніх головних балок на опорі №25, ремонт проміжних опор №11 та №21, заміна деформаційних швів, а також ремонт поперечних балок, в'язів прогонових будов, стовпів освітлення та перильної огорожі.

Якщо ці дефекти не усунути найближчим часом, подальше руйнування конструкцій буде невідворотним. Це може спричинити повне руйнування несних елементів мосту, що, своєю чергою, призведе до людських жертв і повного колапсу транспортної інфраструктури Києва.

З самого початку, з 1953 року, Український інститут сталевих конструкцій імені Віталія Шимановського, який свого часу проєктував міст Патона під керівництвом академіка Євгена Патона, здійснює періодичний моніторинг та обстеження споруди. Це дає фахівцям глибоке розуміння стану мосту та необхідних заходів для його порятунку.

Незважаючи на складний стан, у Київській міській державній адміністрації зазначили, що міст Патона можна експлуатувати й надалі, але лише за умови суворого дотримання встановлених обмежень для транспортних засобів.

Заступник директора Інституту електрозварювання ім. Патона НАН України, академік Валерій Позняков, заявив: "А фарба — це можливість захистити металеві конструкції від тієї ж корозії."

Член-кореспондент НАН України Олександр Шимановський, генеральний директор Українського інституту сталевих конструкцій імені Віталія Шимановського, у Фейсбуці зауважив: "Міст імені Є. О. Патона у Києві ще можна врятувати. Можна запобігти аваріям і непоправним наслідкам. Якщо не гаяти часу."

Доля мосту Патона зараз залежить від невідкладних дій та фінансування. На кону стоїть не лише збереження історичної споруди, а й безпека тисяч киян та безперебійне функціонування життєво важливої транспортної артерії міста. Подальше зволікання може призвести до незворотних наслідків.