Не війна, а «операція»: як риторика Трампа щодо Ірану копіює наративи Кремля

Все починається з витоків: ані Білий дім, ані Кремль не бажають називати свої дії актами війни. Коли спікера Майка Джонсона запитали, чи це війна, він відповідав, що це «операція». Аналогічно, спікер Держдуми РФ В'ячеслав Володін через два місяці після вторгнення в Україну заявляв, що це «спеціальна військова операція» і що «якби Росія розпочала повномасштабну війну, вона б давно закінчилася».

Ця риторична схожість продовжується у вихваляннях нерозпочатої «справжньої» війни. У липні 2022 року Путін говорив: «Ми навіть ще нічого серйозно не почали». Цю ж фразу повторив Трамп цього понеділка в інтерв'ю CNN: «Ми навіть не почали завдавати їм сильного удару». Обидва лідери намагаються продемонструвати міць, попри місяці бойових дій.

Подібність простежується і в зверненнях до солдатів противника: 24 лютого 2022 року Путін вимагав від українських солдатів «негайно скласти зброю та повернутися додому». Нещодавно Трамп закликав іранських солдатів «скласти зброю» або «зіткнутися з вірною смертю», а наступного дня повторив свій заклик, закликавши іранців «скористатися цим моментом» і повалити свій уряд.

Західні чиновники та російська еліта очікували швидкого завершення війни в Україні, а російським офіцерам навіть наказали пакувати парадну форму для швидкого параду в Києві. Проте дні перетворилися на тижні, потім на місяці, а зараз на роки. Ця самовпевненість призвела до затяжного конфлікту, цілі якого звузилися від початкової «денацифікації» та «демілітаризації» до захоплення Донбасу та уникнення вступу України до НАТО.

Наразі кількість жертв війни Путіна наближається до 500 000, а Володимир Зеленський залишається при владі. Хоча Трамп лише тиждень тому розпочав конфлікт з Іраном, немає жодних ознак того, що іранські чиновники чи солдати здаються. Подібно до Путіна, який прагнув повторити швидке захоплення Криму у 2014 році, Трамп сподівався на ефект, який дало захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро.

Антон Трояновський, голова московського бюро газети The New York Times, підкреслює, що ці російські відлуння в меседжі Білого дому щодо Ірану вказують на ризики нечітко визначеної війни без кінця. Це, за його словами, стосується сценарію, коли атакуюча сторона покладає надії на зміну влади в стані противника. Аналітики звертають увагу на схожі формулювання у виправданнях військових дій, що можуть свідчити про ризики затяжного конфлікту.

Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що з огляду на експансивні цілі США адміністрація Трампа може страждати від тієї ж самовпевненості, яка занапастила початковий воєнний план Росії. Він додав, що «перемогти велику країну важко навіть для Сполучених Штатів», акцентуючи на складнощах таких конфліктів. Майкл Кофман, військовий аналітик Фонду Карнегі за міжнародний мир, що спеціалізується на російсько-українській війні, зазначив, що війна відображає «незмінні історичні уроки».

«Я думаю, що Сполучені Штати та американський народ чекає більше нестабільності, ніж вони усвідомлюють наразі», — заявила Марія Ліпман, запрошена професорка міжнародних досліджень Північно-Західного університету та спеціалістка з Росії, коментуючи дії Трампа.

За словами [американський журналіст](https://www.nytimes.com/2026/03/08/us/politics/trump-russia-ukraine-iran-war.html) Антона Трояновського, «деякі подібності вражають, починаючи з того, що Білий дім і Кремль намагаються не називати свої дії актами війни».

Подібності у риториці та стратегіях початкових фаз конфліктів змушують замислитися над уроками історії. Нечітко визначені цілі та перебільшені загрози можуть призвести до непередбачуваних наслідків і затяжних воєн, незалежно від потужності атакуючої сторони. Це підкреслює необхідність узгодження військових засобів з політичними цілями та врахування всіх можливих наслідків.