Проклятий скарб Полуботка: українська легенда, яка не дає спокою багато років

Нібито 300 років тому Полуботок вніс 200 тисяч золотих монет до Банку Англії під 7,5% річних. У своєму заповіті він зазначив, що 80% золота призначено для майбутнього незалежної України, повідомляє Visit Ukraine.

Хто такий Павло Полуботок?

Павло Полуботок народився в 1660 році у заможній родині. Його батько Леонтій Полуботок був полковим писарем у Чернігові. Він мав добрий прибуток і спадок, які вкладав у купівлю землі. Адже за часів Гетьманщини земля була головним активом, пише Ukraine History.

Капітал Полуботка-старшого поступово накопичувався, він обростав зв’язками й підіймався кар’єрною драбиною. Зокрема, встиг побувати на посаді бунчужного, генерального осавула й переяславського полковника за правління гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича.

Сам Павло Леонтійович здобув гарну освіту – закінчив престижну Києво-Могилянську академію. Становище батька відкривало перед ним практично всі двері в Україні. І він не цурався користуватися своїм походженням.

Зрештою Павло Полуботок одружився з племінницею Івана Самойловича. Тоді він став буквально членом гетьманської родини.

У 1687 році відбувається змова козацької старшини. Тестя Павла Полуботка засилають у Сибір. Новим гетьманом стає Іван Мазепа, що почав методично боротися зі старою елітою, в тому числі й з родиною Полуботків. Їх звинуватили у державній зраді й конфіскували частину майна.

Згодом батько Павла помирає, а він сам знову почав шукати шляхи збагачення. У 1703 році Полуботок домігся від Мазепи отримання землі в Чернігівському полку. А з 1705 року стає Чернігівським полковником.

Водночас Павло Полуботок продовжує налагоджувати зв'язки, вести бізнес і будувати амбітні плани. Поступово у його володінні з’являються пасіки, винарні й майстерні. На його землях добувають природні ресурси й переробляють їх. Усе це приносить добрий прибуток. Також він вирощував тютюн, торгував хутром і зерном. Його товари відправлялись на ринки Польщі й Німеччини.

Саме вплив, статки та знайомства допомогли йому отримати у 1722 році гетьманську посаду після смерті Івана Скоропадського. Відбулось це без погодження з Петербургом. Тому Петро I призначає його лише наказним гетьманом. Це не заважає Полуботку провести фінансову й судову реформи, які були спрямовані на послаблення впливу Росії. Також він протидіє Малоросійській колегії – органу імперської влади в Україні.

У 1722 році гетьмана викликають до Санкт-Петербурга разом із кількома старшинами для пояснень своїх дій. Далі арешт, ув'язнення у Петропавлівській фортеці й смерть у 1724 році.

Що відомо про його скарби?

За переказами, перед своїм арештом Полуботок відправив величезну суму грошей – близько 200 тисяч золотих монет під 7,5% річних у Банк Англії. До золота додавались чіткі інструкції та заповіт. В останньому він нібито визначив, що 80% суми мають повернути незалежній Україні, решту – його нащадкам.

У різних версіях відрізняються і назви банків (від Банку Англії до "Ллойдз" чи навіть "Банку Ост-Індської компанії", і відсоток – від 2,5% до 7,5%, і навіть "одиниця виміру" – від "двох бочок золота" до "200 тисяч червінців" тощо.

Крім цього, подейкують, що іншу частину своїх скарбів гетьман сховав у "надійних місцях". Деякі з дослідників називають Любеч, деякі запевняють, що це був Глухів.

Чи існує насправді золото Полуботка?

Легенда про скарб Полуботка не раз оживала у часи великих соціально-політичних зламів. Про неї, зокрема, було згадано в "Історії Русів" – історичному псевдоджерелі. У ХІХ столітті, під час підйому українського національного руху, часто згадували цей міф. Також цю історію неодноразово висвітлювали у низці науково-популярних журналів і навіть у деяких книгах і фільмах.

Вперше історія набула широкої популярності у 1907 році, коли вона з'явилася у російському журналі "Новий час" за авторства професора Олександра Рубця. Вже наступного року "російське МЗС" виписало ордер на розслідування, однак золото не було виявлено.

Крім того, деякі політичні діячі й бізнесмени XX століття зверталися до британського уряду з проханням розслідувати можливість існування депозиту Полуботка в Банку Англії.

Перший запит подав граф Григорій Милорадович – представник роду Полуботків. У 1908 році у місті Стародуб відбувся з'їзд можливих нащадків спадку гетьмана. Серед них були прізвища 39 знатних родин. Однак пошуки призвели лише до розчарування спадкоємців. Банк Англії неодноразово заявляв, що не зберігає жодних гетьманських депозитів. Ще тоді український історик Дмитро Яворницький розвінчував цей міф. А з'їзд пізніше почали вважати таким собі розіграшем.

Пізніше, за часів Хрущова, був ще один запит з Лондона про спадкоємців Полуботка, але на нього Ін'юрколегія без будь-якого слідства відповіла, що таких не виявлено. Про це у 1991 році доповідав у Раді Леонід Кравчук, 1-й Президент України.

У червні 1990 року, під час візиту прем’єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер в Україну, поет Володимир Цибулько заявив: якщо золото повернуть – кожен із 52 мільйонів українців отримає близько 38 кілограмів.

Чи звертався до Банку Англії нащадок Полуботка?

Також існує версія, що у 1922 році до посольства УРСР у Відні звернулася людина, що приїхала з Бразилії та назвалася Остапом Полуботком – прямим нащадком одного із синів гетьмана. Він показав послу Юрію Коцюбинському копію документа про внесок Полуботка. А оригінал начебто зберігав у надійному місці.

Водночас Остап Полуботок запропонував угоду: він передає право на отримання грошей уряду УРСР, а за оригінал отримає 1% від накопиченої суми. Але спроба переговорів з Банком Англії завершилась нічим.

Однак до цього твердження є питання. Як зазначає автор проєкту "Реальна історія" Акім Галімов, жодних доказів про існування цього нащадка немає. Сама ж версія нібито з'явилася в одній зі швейцарських газет у 1964 році за авторством Гриця Полтавця. Щоправда, також невідомо, чи такий матеріал узагалі був.

Ми не змогли перевірити, чи це реальне ім'я та реальна людина. Але подивилися в метричних книгах і знайшли чоловіка з таким ім'ям, що народився у 1932 році у селі Підсінне біля Переяслава. Але стверджувати, що це саме він, ми не будемо,
– зазначає Галімов.

Окрім заяв про нащадка, Полтавець розповідав, у 1922 році спецслужби СРСР начебто намагалися знайти легендарні скарби Полуботка. Тоді сума внеску, відповідно до його тверджень, нібито виросла до трильйона фунтів стерлінгів.

Що про скарби Полуботка писали останнім часом?

Новий розголос легенда отримала у 2014 році. Тоді польська газета Kurier Poranny офіційно заявила: під час проведення будівельних робіт під котлован для майбутньої мечеті у престижному лондонському районі Вест-Енд було розкрито підземелля на місці колишнього банківського сховища, яке було закинуте ще з часів Великої пожежі.

Автори матеріалу зазначають, що у підвалах було знайдено цінності, які раніше вважали втраченими, а саме 4 бочки із золотими монетами, залишеними гетьманом Павлом Полуботком. Загалом у діжках було виявлено книги з України, понад 400 тисяч золотих дукатів, що були викарбувані Бердичівським монетним двором і ще невелика кількість інших монет.

Однак експертиза виявила цікавий факт: золотим був тільки поверхневий шар монет, а основна маса (понад 90 %) – була виготовлена з родію, який коштує у більш ніж шість разів дорожче за аналогічну вагу золота. При цьому спектральний і радіовуглецевий аналіз показали, що родій видобули у нині виснаженій мідній шахті неподалік від Говерли в українських Карпатах.

Деякі розслідувачі стверджують, що саме цей знайдений скарб вплинув на вихід Великобританії із ЄС. Адже в іншому разі країна мала б право лише на невеликий відсоток від знайденого золота, а так, змогла присвоїти усе знайдене собі.

Що не так із золотом Полуботка?

• Арештували Полуботка не вдома, а під час офіційного візиту до царя. Коли гетьман їхав до Петербурга – він уже знав, що може не повернутись. А у російській імперії український козак мав славу "одного з найбагатших у Малоросії". Тож, очевидно, що десь мала би бути інформація про передачу величезних статків або ж про конфіскацію. Втім, про це ніде немає жодного слова.
• Деякі дослідники вважають, що комуністи добре знали про існування золота Полуботка, а тому ще у 1930 роках почали вести таємні перемовини з Великою Британією. Однак вже на той час сума була настільки великою, що виплата цих коштів поставила б Англію на межу банкрутства. Водночас відмова сплачувати призвела б до непоправної шкоди для репутації країни. Але СРСР не отримав до Другої світової війни жодних грошових надходжень.
• Під час війни Британія стала одним з головних партнерів, який надавав значну військову допомогу, що у перерахунку дорівнює мільйонам фунтів стерлінгів. Вважають, що саме гроші Полуботка і стали розмінною монетою у цій допомозі. Проте жодних документів чи інших підтверджень щодо домовленостей між радянською владою та Великою Британією немає.
• Полтавець описує скарб гетьмана як 200 тисяч золотих червінців Петра І. За словами Галімова, за життя російського царя було викарбувано лише 35 тисяч таких монет. Тож звідки взялися 200 тисяч – незрозуміло.
• Ймовірніше, що основну частину становили дукати. Тоді загальна вага золота могла б бути близько 700 кілограмів, а це приблизно 75 мільйонів доларів у перерахунку на сучасні ціни. Тож, якщо гіпотетично покласти на депозит 75 мільйонів у 1724 році, то станом на 2026 рік сума на рахунку виросте до понад трильйона доларів. А це дорівнює річному бюджету Сполученого Королівства. Однак такий сценарій видається фантастичним.
• Як уявити, що внесок Полуботка існував і безперервно нараховувався три століття, ми зіштовхнемося з нерозв’язним для юриста й економіста набором питань – яка саме валюта/міра вартості, адже "червінці" XVIII століття – не еквівалент доларам/фунтам ХХІ століття; який механізм капіталізації; яка юридична природа "заповіту": де оригінал, де нотаріальне оформлення за правом того часу, хто спадкоємці та яким чином державу "Україна" може бути вписано у документ XVIII століття; який банк: у легенді одночасно "фігурують" різні установи, тоді як архіви не показують наявності такого рахунку?
• Сьогодні немає жодного підтвердженого архівного документа, що Павло Полуботок вніс золото до конкретного англійського банку на конкретних умовах. Натомість академічні та енциклопедичні огляди класифікують це як фольклорну легенду з безліччю взаємозаперечних деталей.

Дивіться відео про скарби Павла Полуботка

У Франції знайшли кілограми монет під підлогою, яким 1800 років: що про це відомо?

Нещодавно у Франції археологи знайшли 3 стародавні глечики для зберігання, наповнені десятками тисяч римських монет. Посудини були заховані під підлогою будинку стародавнього поселення, а саме були зариті у ями. Можливо, вони служили свого роду сейфом або скарбничкою. Експерти вважають: з огляду на дати на монетах, амфори були закопані між 280 і 310 роками нашої ери.

Масштаб знайденого скарбу вражає. Перший глечик містив близько 38 кілограмів монет, що, за оцінками нумізматів, відповідає приблизно 23 – 24 тисячам монет. Друга амфора виявилася важчою – близько 50 кілограмів і, судячи з 400 монет, витягнутих із горлечка, яке було зламано під час виявлення, він міг містити від 18 тисяч до 19 тисяч монет. Третій глечик витягнули у давнину, і в ямі, де колись стояла посудина, залишилося лише 3 монети.

Серед знайденого є монети із зображенням бюстів імператорів Вікторіна, Тетріка I та його сина Тетріка II.

Більше про справжні стародавні "скарбниці, які знайшли у Франції, – в матеріалі 24 Каналу.