Українські перехоплювачі на Близькому Сході: чому Київ передає дрони під час війни

Україна передала дрони-перехоплювачі та експертів з безпілотників для захисту американських баз у Йорданії. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський. За його словами, Київ хоче допомагати союзникам на Близькому Сході, але водночас має балансувати ці запити з власними потребами на тлі триваючої війни з Росією.

Водночас за словами радника президента Дмитра Литвина, за всі роки війни Україна отримала лише близько 600 сучасних ракет-перехоплювачів до систем Patriot.

На цьому тлі президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що вторгнення Росії могло б завершитися значно раніше, якби Україна отримала той рівень протиповітряної оборони, який країни Перської затоки розгорнули вже протягом першого тижня війни з Іраном.

Також, за оцінками експертів, тиждень бойових дій проти Ірану обходиться приблизно у 40 млрд доларів — це приблизно стільки ж, скільки ЄС витрачає на допомогу Україні за рік.

У цьому контексті виникає питання: чи доцільно передавати перехоплювачі та технології союзникам, коли сама Україна відчуває гострий дефіцит засобів ППО і перехоплення дронів? І головне — скільки таких систем та перехоплювачів Київ реально може дозволити собі відправляти за кордон.

Дрони-перехоплювачі — не те саме, що Patriot

Військовий експерт Павло Нарожний зазначає, що порівнювати передачу дронів-перехоплювачів із дефіцитом ракет до систем Patriot некоректно, адже йдеться про різні класи озброєння.

"Ми порівнюємо тепле з м'яким, як то кажуть, або квадратне з твердим. Це різні класи систем. Дуже умовно їх можна поділити на три основні категорії засобів для збиття дронів, ракет і інших повітряних цілей. Найдорожчий і найбільш дефіцитний клас — це Patriot. Це зенітно-ракетний комплекс великого радіуса дії з дальністю до 140 кілометрів, здатний збивати балістичні ракети. За найсміливішими оцінками, Росія може виробляти до 60 балістичних ракет на місяць, і не всі вони летять по Україні — частина йде на поповнення складів", — каже Фокусу експерт.

За його словами, дрони-перехоплювачі мають зовсім інше завдання.

"Коли ми говоримо про дрони-перехоплювачі, їхня основна задача — збивати "Шахеди". Але, якщо подивитися на статистику, насправді ми знищуємо набагато більше інших російських дронів. Наприклад, у зведенні Генштабу за минулу суботу було зазначено: знищено 930 російських військових і приблизно 2,5 тисячі дронів. Тобто дронів було знищено більше, ніж солдатів. І робиться це переважно саме за допомогою дронів-винищувачів, тобто перехоплювачів", — продовжує Нарожний.

Він пояснює, що для таких результатів Україна витрачає значну кількість власних дронів. Якщо за день було збито 2,5 тисячі російських дронів, то перехоплювачів могло бути використано приблизно три тисячі, можливо навіть більше. Головнокомандувач Олександр Сирський повідомляв, що лише за лютий дронами-перехоплювачами було знищено близько 1500 "Шахедів". Якщо рахувати витрати, то це може бути приблизно три тисячі перехоплювачів тільки проти "Шахедів".

При цьому точна кількість переданих Україні союзникам дронів невідома.

"Ми не знаємо, скільки саме дронів-перехоплювачів було передано країнам Близького Сходу. Це могли бути сто одиниць, а могли бути десятки тисяч — такої інформації немає", — зазначає експерт.

Нарожний також вважає, що мова навряд чи йде про передачу якихось унікальних технологій.

"Я більш ніж впевнений, що тут немає якоїсь унікальної технології, яку не змогли б повторити союзники, особливо така технологічна країна, як США. Швидше за все, йдеться про передачу зразків. Після цього їх можуть проаналізувати й налагодити власне виробництво. Армія США і так закуповує величезну кількість дронів, і їхні бюджети на це значно перевищують не тільки бюджет закупівлі дронів, а й загальний бюджет закупівель озброєнь для України", — каже він.

За його словами, і країни Близького Сходу мають достатні ресурси, щоб організувати власне виробництво. В Україні є щонайменше чотири-п'ять компаній, що виробляють дрони-перехоплювачі. Є і державна розробка — дрон "Октопус", створений українськими інженерами. За інформацією розробників, він уже виробляється у Великій Британії за ліцензією.

Нові можливості України на Близькому Сході

Водночас експерт не бачить у передачі таких дронів негативу.

"Якщо є певна залишкова кількість, яку не може викупити Міністерство оборони — а секретом не є те, що Україні не вистачає коштів на закупівлю всієї необхідної зброї — то продаж або передача частини продукції за кордон може бути навіть позитивним фактором", — вважає експерт.

Нарожний пояснює це економічною логікою. Наприклад, компанія може виробляти 10 тисяч дронів на місяць, а держава закуповує 9 тисяч. Залишкову тисячу можна продати за кордон. За це країна отримує валюту, гроші заходять в Україну, з них платяться податки й зарплати українським працівникам. Найголовніше — розвиваються українські технології й виробничі потужності.

За його словами, ключовим залишається питання обсягів.

Також експерт наголошує, що Україна має обмежене "вікно можливостей".

"Це можна робити тільки на початковому етапі конфлікту на Близькому Сході. Через кілька місяців у США чи Європі можуть налагодити виробництво аналогічних дронів-винищувачів, можливо навіть кращих за характеристиками. І тоді країни Близького Сходу можуть переключитися на закупівлі у своїх традиційних партнерів", — продовжує Нарожний.

Крім того, на рішення покупців впливатимуть політичні та безпекові фактори. Якщо, наприклад, Франція прийде до країни Близького Сходу і скаже: "ми закуповуємо у вас на десятки мільярдів доларів нафти, але просимо купувати дрони у нас, а не в Україні", то під таким лобістським тиском вони з великою ймовірністю погодяться.

Окремим фактором він називає війну в Україні.

"Наші виробники працюють у зоні ризику — по їхніх підприємствах можуть завдати удару. Тому багато країн можуть обирати стабільніших постачальників. Саме тому Україна має використати нинішній момент. Це вікно можливостей потрібно використовувати. Особисто я бачу в цьому переважно позитивні моменти", — зазначає Нарожний.

Експорт дронів і нові союзники України

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко вважає, що постачання українських дронів-перехоплювачів країнам Близького Сходу може мати для України кілька важливих наслідків — економічних, технологічних і дипломатичних.

"По-перше, завдяки таким постачанням Україна може залучити нові інвестиції у свій військово-промисловий комплекс. Це можуть бути нові замовники й нові фінансові ресурси для розвитку виробництва. Йдеться, зокрема, про дрони-перехоплювачі та зенітні дрони, які потенційно можуть постачатися Саудівській Аравії, Об'єднаним Арабським Еміратам, Катару, Кувейту — тим країнам, які будуть зацікавлені й готові інвестувати", — пояснює він Фокусу.

За словами експерта, не виключено, що деякі замовники можуть запропонувати й власні виробничі потужності. Можливо, частина партнерів навіть захоче локалізувати виробництво на своїй території або надати виробничі можливості. Але в будь-якому разі це все означає інвестиції в оборонно-промисловий комплекс України.

Коваленко зазначає, що виробництво таких систем уже поступово масштабують.

"Якщо говорити про зенітні дрони, то за минулий рік і з початку цього року деякі українські компанії вже змогли досить суттєво наростити їх виробництво. Проблема зараз навіть не стільки у кількості самих дронів, скільки у підготовці операторів. Тобто нам уже потрібна більша кількість людей, які можуть ними керувати", — продовжує експерт.

На його думку, додаткові інвестиції можуть ще більше розширити виробничі можливості.

"За умови нових інвестицій і можливого доступу до технологій, які мають країни Близького Сходу, це виробництво можна буде масштабувати ще більше — і для власних потреб України також", — вважає Коваленко.

Другий важливий аспект, за словами експерта, — вихід української оборонної продукції на міжнародний ринок.

"Таким чином українські військові технології фактично виходять на експортний ринок. Це те, про що давно говорили — поступове відкриття можливостей для експорту військової продукції. Це також залучення валюти, яка дозволяє розвивати виробництво і вдосконалювати технології", — Коваленко підкреслює, що українська зброя вже має сильну репутацію.

Адже наша продукція стає конкурентною ще й тому, що вона демонструє свою ефективність у реальній війні. Українська війна — це один з найскладніших сучасних конфліктів, і технології, які там працюють, викликають великий інтерес. Якщо ці системи почнуть використовуватися і на Близькому Сході, це ще більше підвищить до них інтерес.

За його словами, навіть країни, які не перебувають у стані війни, можуть бути зацікавлені у таких системах.

Передача зброї як політичний хід

Окремо експерт звертає увагу на політичний аспект.

"Країни Близького Сходу тривалий час намагалися абстрагуватися від війни в Україні. Вони часто утримувалися під час голосувань в ООН, не надавали Україні суттєвої допомоги й продовжували активно співпрацювати з Росією — у сфері інвестицій, технологій, закупівлі зброї. Нещодавно на Близькому Сході відбувалася велика виставка озброєнь, де була представлена і Росія. Тобто говорити про якусь ізоляцію Росії у цьому регіоні не доводилося. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати взагалі стали одним із ключових офшорних центрів для російського військово-промислового комплексу", — нагадує Коваленко.

Однак нинішня ситуація може змінити позицію цих держав. На думку експерта, зараз навіть найбільш скептичні спостерігачі починають розуміти взаємозв'язок між Росією та Іраном. А країни Близького Сходу фактично відчули на собі ті самі загрози, які Україна переживає вже роками.І це може вплинути на їхнє ставлення до Росії.

"Коли поряд є сусід, від якого можна очікувати ракетних атак чи терору, і цей сусід має союзника, який вже веде криваву війну — це змушує по-іншому оцінювати безпекову ситуацію. І це може змінити ставлення частини країн Близького Сходу до співпраці з Росією й Іраном", — каже Коваленко.

Експерт також вважає, що така ситуація відкриває нові можливості для української дипломатії.

"Для України це шанс посилити свої позиції у регіоні. Взаємодія з країнами Близького Сходу може стати менш стриманою і менш відстороненою. А це означає можливість підвищити наш політичний і дипломатичний статус у відносинах з цими державами", — резюмує аналітик.

Нагадаємо, попри готовність Зеленського допомогти США, відносини між ним і главою Білого дому Дональда Трампа залишаються напруженими. Днями Трамп знову заявив, що укладенню мирної угоди між Україною і США перешкоджає якраз Зеленський, а не Путін, який розв'язав війну.

І це — всупереч тому, що РФ підтвердила свою підтримку Ірану, якому передає розвіддані, включно із супутниковими знімками, що показують місце розташування американських військових кораблів і військовослужбовців. Зі свого боку Трамп відповів, що росіяни з цим не дуже добре справляються.