Хронічна хвороба економіки Путіна: лютий показав справжній стан

Що ж, прийшли перші результати аналізів путінської економіки за лютий 2026 року. Якщо просто дивитись на графіки та голу статистику Росстату, то страшних діагнозів немає.

Але детальне дослідження виявило, що росіяни мають проблеми з економічним здоров’ям хронічного та вже незворотного характеру, і ніякою війною в Ірані і відносно високими цінами на нафту підлікуватись не вийде. Але про все по черзі.

1. Податкова ціна на нафту

Коли дивишся на динаміку «податкової ціни» на нафту, то наче є привід для того, щоб засмутитись. Наприклад, з грудня ціна зросла з 39,18 до 44,59 долари за барель. Але потім з’ясовується, що уряд РФ без зайвих оголошень, тихенько збільшив у цьому показнику частку більш дорого сорту ESPO, і зменшив частку більш дешевого сорту Urals, тобто дані за лютий не є порівнювальними з даними за грудень.

Звісно, маніпуляції з податковою ціною мають дати більше надходжень в бюджет війни, але саме ці маніпуляції вимивають обігові кошти з російських нафтових компаній та скорочують їх інвестиційний ресурс, наприклад, на ремонти пошкоджених НПЗ.
Втім, і з обсягами доходів від нафто-газової галузі не все так добре як намальовано.

2. Доходи від нафтогазової галузі

Коли дивишся на динаміку нафтогазових доходів російського бюджету в рублях, то наче теж є привід для того, щоб впасти в розпач. За лютий доходи в рублях зросли до 432 млрд рублів (з 393 млрд рублів у січні). Ну от же, зростання доходів на 39 млрд рублів, це ж об’єктивна оцінка? Не зовсім. По-перше, це на 44% менше ніж у лютому 2025 року.

По-друге, в цю статтю потрапили доходи від виплати нафтовими компаніями паливного демпфера (збір, який сплачується в ситуації, коли паливо на внутрішньому ринку дорожче за аналоги на зовнішніх ринках). Виплати по демпферу в лютому склали майже 19 млрд рублів. Але ж в січні бюджет виплатив нафтовим компаніям 16,9 млрд рублів, тож різниця в доходах між січнем та лютим має складати 35,7 млрд рублів. Плюс додайте маніпуляцію з «податковою ціною» на нафту і ви отримаєте не зростання, а падіння доходів у лютому у порівнянні з січнем.

Уважний читач може зробити зауваження, типу: «а до чого ці розрахунки? Уряд РФ вкотре видушив з своїх нафтогазових компаній гроші на війну? Україні то що з цих розрахунків?». Хочу розчарувати песимістів. По-перше, наведені розрахунки доводять, що умови нафтового експорту для РФ були в лютому гіршими за січень, це важливо для вимірювання ефективності санкцій, ударів по НПЗ і торговельного тиску США.

По-друге, маніпуляція з податковою ціною та видушування грошей з російських нафтовиків через демпфер – це скорочення інвестицій в галузь, а фактично – обмін майбутнього галузі на можливість безперебійно працювати зараз. І нарешті, по-третє, і головне, збільшення доходів бюджету РФ від ресурсного податку з нафто-газової галузі (НДПИ) – це просто вітрина бюджету.

Просте збільшення відрахувань по НДПИ без збільшення обсягів виторгу за нафту, тобто чисто за рахунок зміни правил оподаткування, зменшить податок на прибуток і відрахування по лінії інших податків від цих компаній. Тож консолідований бюджет фактично не отримає доходів, які нам демонструють по лінії НДПИ, оскільки їх просто «з’їсть» зменшення відрахувань по інших податках, статистика по яким з’явиться пізніше, і скоріш за все не приверне широкої уваги, на що і розраховує російський Мінфін.

3. Фактор Ірану

Чим більше надходить даних з Ірану, тим більше я переконаний, що шанси цієї країни втримати ціну на нафту на світових ринках в довгострокову періоді нульові. Одна справа – налякати нафтових спекулянтів на ринку ф’ючерсів, і зовсім інша справа – залишити глобальних гравців, таких як США, ЄС та КНР, без їх нафтового пирога по привабливій ціні.

Є кілька груп факторів, які вказують, що Іран довго не протримається:

• 1 •

Дуже тупа ідея – тероризувати нафтовий ринок, якщо ти сам є одним з постачальників нафти і твоя країна живе за рахунок, хай підсанкційної, але нафти. Без нафтового експорту Ірану відновити країну після затяжних бомбардувань буде неможливо, в принципі як і витрачений арсенал.

• 2 •

Іран посварився з усіма своїми сусідами, крім Туркменістану, а перекриттям протоки викликав невдоволення навіть КНР. Останньою крапочкою стало бомбардування таких ісламських країн як ОАЕ, Кувейт, СА та Бахрейн. В такому середовищі очікувати підтримки можна тільки від РФ, але у росіян же своя війна. Тож підтримка буде тільки моральною.

• 3 •

Одне з найслабших місць Ірану – це продовольча безпека. Іран вже заборонив експорт харчів, чим були невдоволені у РФ, бо 60% іранського експорту в РФ – це як раз продукти харчування. Продовольча блокада та дірявий кордон з Афганістаном можуть сильно прискорити зростання невдоволення населення.

У підсумку, зараз все зводиться до того, скільки саме озброєння залишилось у Ірану? Скільки він може тероризувати глобальну економіку перекриттям Протоки? З огляду на ослаблення інтенсивності ударів та доволі ефективне бомбардування Ірану США і союзниками, озброєння залишилось не так і багато. А ще ж є ризик наземної операції та захоплення острова Харк, що виглядає більш реалістичним, ніж сценарій з штурмом Тегерану.

• 4 •

Російські «дивіденди» від війни в Ірані Все, що отримає РФ від війни в Ірані, це легке реальне покращення протягом березня і можливо квітня в плані нафтогазових доходів бюджету, що ніяк не вплине на загальну бюджетну картину року, але відстрочить гостру економічну кризу в системі державних фінансів РФ на 1-2 місяці. Аргументи наступні:

• 1 •

Автори новин про те, що ціни на російську нафту вже досягли 100 доларів і в Індії прямо доплачували за право купити цю нафту, спалились ще в січні 2026 року, коли розповсюджувались дані про ціну на Urals по 55 доларів в той самий час як у лютому російське Мінекономіки опублікувало офіційну податкову ціну на нафту 40,95 доларів за барель. З врахуванням, що в податковій ціні ще сидить ESPO, яка дорожча за Urals, ціна в січні на популярний російський сорт коливалась в межах 35-38 доларів за барель. За даними з більш надійних джерел, ціна на російську нафту Urals 4 березня крутилась навколо позначки 50 доларів за барель. Тож закликаю своїх колег не підхоплювати дані про ціни на Urals з аналітичних агрегаторів і невідомих джерел, та не розносити їх по ринку.

• 2 •

Щоб негативна статистика грудня, січня та лютого перестала бути актуальною для РФ, реальна ціна на Urals має протриматись на рівні 60 доларів понад 3 місяців. Все, що буде менше цієї позначки, буде просто генерувати дефіцит бюджету РФ. При чому, як ми з вами бачили на приладі лютого 2026 року, маніпуляції з алгоритмом розрахунку ціни та демпфером призводять до покращення доходів від ресурсного податку галузі і негативно впливають на інші податкові відрахування. Це просто прикрашає бюджетну вітрину, але в реальності не впливає на зменшення дефіциту консолідованого бюджету.

• 3 •

Перелом ситуації у війні з Іраном на користь США і союзників означатиме, що на глобальному ринку почнеться доволі затяжний період низьких цін на нафту. Не тільки Іран, але й цілий регіон потребуватимуть підвищеного фінансування для ліквідації наслідків обстрілів. А оскільки у країн регіону експортний товар номер один – це нафта, то ринок і отримає автоматичне збільшення видобутку і експорту. У принципі, цю ідею нещодавно і озвучив президент США Дональд Трамп. Ціни на нафту змінюються, а проблеми залишаються, при чому не тільки в Ірану, але й у РФ, яка більше вимотана війною ніж економіка Ірану. Принаймні поки що.

• 4 •

Якщо в перші дні війни була тільки маленька підозра, що за вибором цілей у країнах Близького Сходу РФ не тільки слідкує, але і допомагає ці цілі обирати, то тепер роль РФ отримала підтвердження. По-перше, доведено, що РФ ділилась розвідувальними даними з іранцями.

По-друге, обстріли ОАЕ, де виробляється сорт нафти Dubai, який може замінити Urals на індійських заводах, не є прямим доказом участі РФ в обстрілах, але є вагомим мотивом.

По-третє, інформація про можливість проходження через Протоку судів, які не відносяться до танкерного флоту, не підтвердилась. Виявилось, що іранці заблокували протоку для кораблів, які перевозять алюміній з Бахрейну, через що ціна на цей метал на світових ринках підскочила до рекордних 3400 доларів за тонну, а це ще одна вигода для росіян, точніше для російського виробника алюмінію «РУСАЛ», в якого були проблеми.

Тож не помічати далі роль росіян як союзників Ірану, у Вашингтоні, Брюсселі, Лондоні, Пекіні і головне – в Абу-Дабі просто неможливо. Найбільша інтрига в цьому блоці питань саме: як ОАЕ відреагує на підвищену роль РФ у війні в Ірані? Думаю, що влада ОАЕ щонайменше захоче співпрацювати з G-7 на предмет ухилення РФ від санкцій Заходу через ОАЕ, а російський олігархат вже не зможе почувати себе безпечно в ОАЕ в майбутньому.

Що ж робити зараз?

Щоб знизити ризики розгортання негативних сценаріїв для США та України, потрібно доволі швидко зробити дві речі:

1. Ліквідувати більшу частину арсеналу Ірану, з акцентом на місця зберігання та виробництва дронів.
2. Силам оборони України завдати серію потужних ударів по нафто-газовій інфраструктурі РФ, щоб зменшити те гирло, через яке РФ зможе у березні продавати свою нафту за ціною вище 60 доларів.

Якщо ми готували якісь сюрпризи для російських нафтовиків, то зараз саме час їх показати.