За 20 кілометрів від ворога: як живе прифронтове Запоріжжя

Запоріжжя – український форпост на півдні – розташоване всього за 20 кілометрів від лінії фронту. «Уніан» поцікавився, як містяни живуть під постійними обстрілами та із загрозою потенційного наближення ворога.

Коли зусиллями Росії у 2014-му запалав Донбас, родина Анни Торіної змушена була покинути рідний дім на Донеччині та переселилась до Запоріжжя. Зараз і це місто вже за 20 кілометрів від фронту – росіяни намагаються просунутись в районі Степногірська, з боку Оріхова та Гуляйполя. Проте вдруге родина вже не наважилась на переїзд.

«Ми добре пам’ятали, наскільки важко починати все спочатку: облаштувати побут, шукати стабільність, повертати дітям відчуття безпеки. Тому рішення залишитися було усвідомленим, – розповіла «Уніан» Анна Торіна. – Коли вирішили залишатися в Запоріжжі у 2022-му, чітко розуміли: наш досвід переселення й адаптації може бути корисним для людей, які приїжджали сюди через вимушене переміщення. Саме тому всі ці роки ми тут».

За її словами, спочатку було складно, але згодом стан розгубленості поступово змінювався.

Дійсно, взяти нахрапом Запоріжжя у 2022-му росіянам не вдалося. Однак сьогодні обласний центр щодня потерпає від російських атак: сюди летять балістичні ракети, керовані авіабомби та БпЛА різних типів, працюють реактивні системи залпового вогню.

Найбільших руйнувань зазнають Космічний та Шевченківський райони. У місті внаслідок обстрілів пошкоджені об’єкти цивільної та енергетичної інфраструктури, житлові будинки (від початку повномасштабної війни таких налічується майже чотири тисячі), навчальні та медичні заклади.

«Не просто точка на мапі»

Разом з тим, за словами Анни Торіної, у місті все одно відчувається життя: «Працюють магазини та кав’ярні, театри, відкриваються виставки, артцентри. Місто живе – і це дуже важливо для тих, хто залишається або знайшов тут прихисток… Ми продовжуємо працювати, діти навчаються. Запоріжжя для нас – це не просто географічна точка на мапі. Це люди, досвід, підтримка й життя, яке, попри все, триває».

Станом на 1 січня 2022 року населення міста складало 710 тисяч осіб, зараз налічується 620 тисяч. При цьому 155 тисяч з них – це внутрішньо переміщені особи – люди із Запорізької області та інших, тимчасово окупованих, територій, які знайшли тут прихисток, і разом з місцевими вже призвичаїлись до постійних загроз війни.

«Загалом у місті достатньо людей. Але багато виїхало, навіть серед моїх знайомих», – розповідає «Уніан» запоріжанка Марія Падалко, яка живе у Космічному районі.

Протягом останніх місяців саме цей район дедалі частіше атакують російські БпЛА. При цьому вражають переважно цивільні будівлі – від об’єктів торгівлі до житлових будинків. Крім цього, тут постійно чути відлуння від КАБів, якими російські війська обстрілюють область.

«За час повномасштабної війни ми не виїжджали із Запорізької області. Але якщо ситуація погіршиться настільки, що буде неможливо перебувати в нашому мікрорайоні, доведеться переїхати у Запорізький район, або й у більш безпечні регіони», – розмірковує Марія.

Постійні атаки та світло за графіком

Директор Благодійного фонду «Карітас Запоріжжя» отець Андрій Бухвак розповідає, що переважна більшість жителів міста призвичаїлися до щоденних обстрілів, однак люди емоційно виснажені.

«Останнім часом відчуваємо більше ознак присутності війни, але вона не така критична… Проте можемо констатувати емоційне виснаження людей. Війна залишає свій відбиток на психоемоційному стані», – каже Бухвак.

За його словами, всім відомо, як Сили оборони України працюють над тим, щоб до міста долітав мінімальний відсоток того, що росіяни спрямовують по цивільних та інфраструктурі. А коли чиєсь житло постраждало від ворожих атак, комунальні служби та волонтери намагаються всіляко допомагати містянам й одразу ж прибувають на місця влучань.

Приміром, група швидкого реагування Благодійного фонду «Артак разом до мрії» приїжджає на локацію вже впродовж 30 хвилин після «прильоту» та надає допомогу.

«Насамперед мова про домедичну допомогу. А далі все інше, чого потребують люди. Якщо комусь потрібно розселення, ми розподіляємо їх по шелтерах нашого міста. Згодом приїжджають інші партнери благодійного сектору та видають постраждалим матеріали: тарпаулін, плівку, ковдри тощо», – розповідає засновник БФ Данііл Пічікін.

Чоловік також організовує евакуацію людей із прифронтових територій і зазначає: виїзд людей із Запоріжжя спостерігається хвилями – після інтенсивних атак мешканці їдуть, а коли кількість обстрілів зменшується, то повертаються.

Зима 2025/2026 стала для містян справжнім випробуванням: Запоріжжя пережило кілька блекаутів. Проте щоразу всі служби діяли оперативно та злагоджено, аби повернути людям світло за чітким графіком – адже це дозволяє їм краще планувати свій день. Також у місті працюють «Пункти незламності», де можна зарядити телефони та погрітися.

Секретарка Запорізької міської ради, в.о. міського голови Регіна Харченко зазначила, що періодично через обстріли виникають проблеми з тепло-, водо- та електропостачанням. У таких випадках критична інфраструктура автоматично переходить на резервні джерела живлення – запускаються дизель-генератори на водонасосних і теплопостачальних станціях.

За її словами, профільні служби максимально швидко відновлюють роботу комунікацій.

Школярів перевели на очне навчання

Попри складну безпекову ситуацію у Запоріжжі вдалося організувати офлайн-навчання дітей. Воно проводиться у школах з облаштованими укриттями або підземних школах. Загалом із 99 міських шкіл 97 поєднують очну та дистанційну форму навчання.

Відвідують заняття близько 50 тисяч учнів, з яких понад 41 тисяча перебувають безпосередньо в Запоріжжі. Крім того, працюють дитсадки: 33 дитсадки – повний день і 100 – неповний.

За словами Регіни Харченко, рішення про повернення до очного навчання зі сховищами – це не лише про освіту, а насамперед про збереження життя дітей.

«За час після відновлення очного навчання у місті було кілька прильотів поряд із школами, зокрема, у житлову багатоповерхову забудову. І ми всі розуміємо: якби в той момент діти були вдома, у цих багатоповерхівках, навчаючись онлайн, наслідки могли б бути значно трагічнішими. Але діти перебували в укриттях, підземних просторах, і всі залишилися неушкодженими», – зазначила вона.

Окрім того, у кожній школі облаштовані укриття для цивільного населення, люди можуть сховатися у них під час російських атак. Адреси цих об’єктів розміщені в маршрутках, на офіційних каналах влади та в додатку «Дія». А от чого Запоріжжю – на зупинках, у парках і скверах – досі бракує, так це модульних укриттів, в яких можна було б сховатися, почувши вибух або звук «Шахеда».

Життя не стоїть на місці

Прогулюючись проспектом Соборним, можна помітити, як багато закладів у центрі припинили свою роботу. Одні – через безпекову ситуацію релокувалися, інші – через економічні проблеми змушені були зачинитися.

Разом з тим, станом на 1 січня 2026 року у Запоріжжі налічується понад 39 тисяч суб’єктів малого та середнього підприємництва. І, у порівнянні з початком 2025 року, їх кількість зросла на 4,2%. Це означає, що малий і середній бізнес не просто виживає, а продовжує працювати й шукати нові можливості в умовах війни. Ба більше, деякі підприємці навіть не бояться розпочинати все з нуля.

Один з таких прикладів – простір для дозвілля з настільними іграми, приставками та мінікінотеатром «Кубільня», який відчинив свої двері для відвідувачів у грудні 2025 року. Тобто, сталось це на тлі загострення на фронті на запорізькому напрямку й ударів росіян по енергетичній інфраструктурі країни.

Співвласник бізнесу Микита Слюсарь розповідає, що врахував усі можливі ризики перед тим, як розпочати роботу: «Ми розуміли, що є ризики. Відповідно, розробили деякі кроки. «Кубільня» розташовується в укритті. Це підземне приміщення, в якому немає вікон, але маємо другий вихід – на інший бік будівлі. Також у закладі є резервне живлення, водопостачання, каналізація… Люди до нас приходять. За січень було близько 500 відвідувачів».

Відкрити бізнес допомогла програма грантової підтримки «Власна справа» від держави. Сума гранту – 500 тисяч гривень.

«Це невеликі гроші. Для відкриття закладу потрібно було вкласти набагато більше, але ця сума суттєва, це дуже допомогло. Така державна програма дуже підтримує малий бізнес прифронтових міст», – додає чоловік.

За словами підприємця, нині найбільший виклик для роботи – регулярні відключення світла, адже в такому разі доводиться запускати генератор. Втім, його недостатньо, щоб обігріти приміщення – централізованого опалення тут немає.

До речі, в Запоріжжі є декілька укриттів, спеціально облаштованих для проведення тематичних заходів, зустрічей, майстер-класів та тренінгів.

Воєнні загрози не посилились, але й не зникли

На думку військового аналітика Дмитра Снєгирьова, зараз у російських військових немає стратегічного завдання та оперативних резервів захопити або заблокувати Запоріжжя. Їхня мета – підійти на відстань, яка дозволяє вести вогонь по житлових кварталах з використанням ствольної артилерії, щоб спровокувати міграцію населення.

«Завдання росіян – створити в місті гуманітарну кризу, спровокувати масові міграційні процеси вглиб України. Відповідно, зруйнувати промислову інфраструктуру. Адже Запоріжжя є ключовим промисловим центром на підконтрольній Україні території. Це і металургійні підприємства, підприємства ОПК тощо. Росіяни прагнуть прорватися в напрямку Оріхова та Комишувахи, щоб вийти на безпосередній вогневий контроль над обласним центром», – переконаний експерт.

За його словами, Гуляйполе, звідки російські війська намагаються наблизитися до Запоріжжя, нині є «сірою зоною» – його ніхто не контролює.

«Українські підрозділи використовують тактику дій малих штурмових груп, які не дозволяють росіянам закріпитися в населеному пункті, – зазначає він. – Також ворог зосереджує зусилля в напрямку Зеленого та Залізничного, щоб створити загрозу оперативного оточення підрозділів Сил оборони України на цьому відрізку лінії бойового зіткнення».

Своєю чергою, Сили оборони України мають досить серйозний успіх на Олександрівському напрямку (за даними Генштабу, станом на 2 березня вдалося звільнити дев’ять населених пунктів на межі Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей). Це, за словами експерта, фактично створює загрозу розчленування російських військ.

Валерія Константинова